ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 911/4471/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А.за участю представників:позивачаІванкіна Ю.Б. (дов. від 18.04.2014 р. №14-91)відповідачаКоваль Н.В. (дов. від 31.03.2016 р.) Гуменна Л.С. (дов. від 18.05.2016 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.02.2016у справі №911/4471/15 Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної радипростягнення 812 463,60 грн., з яких 494 877,30 грн. інфляційних втрат, 116 695,21 грн. 3% річних та 200 891,09 грн. пеня

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради про стягнення 812463,60 грн., з яких 494877,30 грн. інфляційних втрат, 116695,21 грн. 3% річних та 200891,09 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13/3418-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2016 р. (суддя Подоляк Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Калатай Н.Ф., Баранець О.М..), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 200891, 09 грн., 3% річних в сумі 116695, 21 грн., інфляційних втрат в сумі 494877, 30 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню в сумі 200891, 09 грн., 3% річних в сумі 116695, 21 грн., інфляційних втрат в сумі 494877, 30 грн.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.04.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.05.2016 р. у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 18.05.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3418-ТЕ-17.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році та у І півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2013 р. № 2 до договору).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцю з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 2724,546 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у січні - 540,431 тис.куб.м., у лютому - 646,199 тис.куб.м., у березні - 418,807 тис.куб.м., у квітні - 108,813 тис.куб.м., у жовтні - 111,958 тис.куб.м., у листопаді - 381,788 тис.куб.м., у грудні - 516,550 тис.куб.м.

Продавець передає покупцю у січні - червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим договором у листопаді - грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу (абз. 2 п. 2.1 договору доповнений додатковою угодою від 31.12.2013 р. № 2 до договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу протягом січня-грудня 2013 року, згідно з якими позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2777281,84 грн.

В зв'язку з простроченням виконання договірних зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача 494877,30 грн. інфляційних втрат, 116695,21 грн. 3% річних та 200891,09 грн. пені.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій зауважували про наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ч.ч. 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних та фінансових санкцій, за прострочення оплати природного газу, поставленого на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13/3418-ТЕ-17 від 28.12.2012 р.

Відносини, що виникають в зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії суб'єктами господарської діяльності врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовуються нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Укладаючи договір, метою якого є реалізація природного газу для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення і гарячого водопостачання, та визначаючи свої майново-господарські зобов'язання сторони повинні були враховувати обов'язкові для сторін положення законодавства України, яке регулює галузь теплопостачання, оскільки обов'язковість застосування цих положень випливає з їх змісту та із суті відносин між сторонами договору і не суперечить його умовам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. №30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі, у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

14.10.2014 р. між Головним управлінням Державної Казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та сторонами у справі укладено договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік) № 799/30, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 (п. 1 договору про організацію взаєморозрахунків).

На виконання договору № 799/30 від 14.10.2014 р. платіжним дорученням від 16.10.2014 р. № 18 відповідач сплатив позивачу 1181304,17 грн. заборгованості за газ, спожитий у 2013 році по договору № 13/3418-ТЕ-17 від 28.12.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за договором виникла як різниця у тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування, на сплату яких державою перераховуються субвенції.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України вина є підставою відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Оскільки між сторонами виникли відносини з постачання та реалізації енергоносіїв, враховуючи алгоритм проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах встановлених чинним законодавством та те, що підставою для здійснення розрахунків є наявність бюджетного фінансування колегія суддів прийшла до висновку про відсутність вини відповідача у простроченні платежів за поставлений газ, що у свою чергу спростовує наявність складу правопорушення та у відповідності до приписів ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету, в силу вимог чинного законодавства, є диспозитивним правом його учасників.

Так, пунктом 11.2 договору про організацію взаєморозрахунків сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Пунктом 16 договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору купівлі-продаж природного газу, оскільки оплата здійснена в межах порядку та строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Стосовно доводів, які викладені Публічним акціонерним товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки судами попередніх інстанцій було прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. по справі № 911/4471/15 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В.Корсак