ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 911/2540/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської областіна постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015у справі№ 911/2540/15 Господарського суду Київської областіза позовомПрокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Гостомельської селищної ради Київської областідоПриватного підприємства Фірма "Базальт"простягнення 794048,89 грн.за участю представників сторін:

прокурора: Безкоровайний Б.О., посв. від 22.12.2015 № 036984

позивача: Чернуха В.В., дов. від 11.01.2016 № 25

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Гостомельської селищної ради Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Фірма "Базальт" про стягнення 794048,89 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2015 у справі № 911/2540/15 (суддя Ейвазова А.Р.) позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Базальт" в доход місцевого бюджету селища Гостомель 794048,89 грн. збитків; стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Базальт" в доход Державного бюджету України 15880,98 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2015 у справі № 911/2540/15 скасовано; прийняти нове рішення, яким в позові відмовлено; стягнуто з Гостомельської селищної ради Київської області в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 15880,98 грн. за розгляд позовної заяви; стягнуто з Гостомельської селищної ради Київської області на користь Приватного підприємства Фірми "Базальт" витрати по сплаті судового збору у розмірі 17469,08 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 911/2540/15, рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2015 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст.ст. 11, 14, 22 Цивільного кодексу України щодо підстав відповідальності забудовника внаслідок ухилення його від укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи у суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 19.12.2013 Інспекцією ДАБК у Київській області за № 143133530484 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів продуктових та промислових товарів та офісних приміщень в смт. Гостомель по вул. Леніна, 73 (І черга будівництва, буд. № 1, секція № 1); об'єкт 3 категорії складності.

11.02.2014 Приватне підприємство "Фірма "Базальт" звернулося з заявою щодо укладення договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель щодо об'єкта будівництва - перша черга житлового комплексу по вул. Леніна, 73в та погодження відповідної адреси.

05.03.2014 Гостомельська селищна рада, розглянувши заяву відповідача на сесії 20.02.2012, листом за вих. № 473 надала відповідачу проект договору, запропонувала підписати його та надати відповідний договір.

Листом від 12.05.2014 за вих. № 1119 Гостомельська селищна рада, зважаючи на відсутність згоди відповідача з розрахунком суми пайової участі у розвитку інфраструктури селища Гостомель, запропонувала відповідачу надати ряд документів для розгляду їх на засіданні профільної комісії.

28.05.2014 Гостомельська селищна рада повідомила відповідача про визначений розмір пайового внеску та запропонувала підписати договір, проект якого додавався до відповідного звернення (за вих. № 1338).

Листом від 03.07.2014 за вих. № 37 відповідач повідомив про те, що має намір завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку у першому кварталі 2016 року та просив визначити розмір пайової участі у розвитку інфраструктури смт. Гостомель та укласти відповідний договір, а також зобов'язався сплатити відповідні кошти до прийняття в експлуатацію багатоквартирного будинку у кількості 178 квартир з вбудованими нежилими приміщеннями № 73 В по вул. Леніна в смт. Гостомель.

Згідно із витягом з протоколу засідання 45 сесії Гостомельської селищної ради VI скликання від 31.07.2014 "Про розгляд листа ПП "Фірма "Базальт" щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури селища", радою прийнято рішення про зобов'язання відповідача - ПП "Фірма "Базальт" укласти договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель у сумі 794048,89 грн. (розраховану по опосередкованій вартості).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження укладення між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури селища Гостомель.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 24.05.2012 № 426-18-VI, яким затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель (далі - Положення), є таким, що не набрало чинності у зв'язку із недотриманням позивачем порядку оприлюднення відповідного рішення.

Предметом спору у даній справі є питання наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди, заподіяні ухиленням відповідача від укладення договору про пайову участь замовника, залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, розмір яких становить визначений рішенням Гостомельської селищної ради розмір пайової участі відповідача.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що законом покладено на замовника будівництва обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту; розмір пайової участі визначається у договорі саме органом місцевого самоврядування і такий розмір не може встановлюватись за домовленістю сторін; рішенням 45 сесії Гостомельської селищної ради VI скликання від 31.07.2014 відповідача зобов'язано укласти відповідний договір та визначено розмір внеску у сумі 794048,89 грн., яке відповідач не виконав, направлений проект договору не підписав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ухилення відповідача від укладення договору позбавило позивача отримати до бюджету відповідної ради доходи від залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, які мали б надійти у випадку укладення договору у розмірі, визначеному радою як розмір пайової участі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаними висновками місцевого господарського суду, та, відмовляючи у позові, виходив з того, що покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків можливе за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності; натомість позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку, проте вказані вимоги не підтверджені відповідними документами, зокрема укладеним між позивачем та відповідачем договору про пайову участь, яким би був визначений її розмір.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. Покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Обов'язковим при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) є врахування заходів, вжитих кредитором щодо їх одержання.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Судами першої та апеляційної інстанції визначено, що рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 24.05.2012 № 426-18-VI, яким затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель (далі - Положення), є таким, що не набрало чинності.

Як передбачено ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Згідно із ч. 6 зазначеної статті закону встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Частинами 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, в силу вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту є обов'язковою для замовника будівництва у відповідному населеному пункті, що обумовлює право відповідного органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов'язку щодо пайової участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору.

Таким чином, укладення замовником будівництва договору пайової участі у розвитку інфраструктури певного населеного пункту є обов'язковим на підставі вимог закону, а неукладення замовником відповідного договору до прийняття об'єкту нерухомого майна до експлуатації, не може бути підставою для звільнення останнього від виконання встановленого законом обов'язку.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами договір про пайову участь не укладався, і позивачем не надано доказів, що ним вживалися заходи, спрямовані на уникнення збитків, зокрема позивач не звертався з позовом про спонукання відповідача до укладення договору про пайову участь.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, між сторонами існує спір щодо визначення розміру пайової участі, а саме щодо врахування понесених відповідачем витрат на влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 794048,89 грн. за відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Як передбачено ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, що виходить за межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 911/2540/15 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Л. Гольцова