ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 910/28006/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-II" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2015 року у справі № 910/28006/15 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-II", Одеська область, до: 1) Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна", м. Київ; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал", м. Київ, про визнання договору недійсним,

за участю представників сторін:

позивача - Бондаренко А.І. (дов. № 1 від 24.12.15);

відповідача-1 - Носенко Т.С. (дов. № 05-11/16 від 10.05.16);

відповідача-2 - Балакаєва В.І. (дов. б/н від 18.02.16),

в с т а н о в и в:

У жовтні 2015 року позивач ТОВ "Рубікон-II" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" про визнання договору недійсним.

Вказував, що 24.07.15 між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (цедентом) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарієм) був укладений договір відступлення прав вимоги (цесії), згідно якого цедент зобов'язався відступити цесіонарію належні йому права вимоги до боржників, зокрема, ТОВ "Рубікон-II", а цесіонарій - сплатити вартість права вимоги в сумі 18 850 061,20 грн.

Зазначав, що 06.08.15 між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (первісний заставодержатель/банк) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (новий заставодержатель) був укладений договір про передачу прав за іпотечними договорами № 02, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за № 5262, згідно якого разом з відступленням прав вимоги заборгованості за кредитним договором № 021-11-10 від 01.12.10, що здійснюється на підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 24.07.15, передаються права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Рубікон-ІІ", посвідченим державним нотаріусом Біляєвської державної нотаріальної контори Одеської області Кифиренком Р.Б. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-5184.

Посилаючись на ту обставину, що спірний правочин - договір про відступлення прав вимоги від 24.07.15 не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, оскільки цесіонарієм не було сплачено вартість відступленого права вимоги за кредитним договором № 021-11-10 від 01.12.10, тому останній не набув прав вимоги за вказаним договором, позивач просив визнати договір цесії недійсним з підстав, що передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 грудня 2015 року (суддя Отрош І.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. - головуючого, Шапрана В.В., Буравльова С.І.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що спірний договір відповідає вимогам, встановленим законом для даного виду договорів, а також тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин укладення між відповідачами спірного договору за відсутності намірів його виконання.

У касаційній скарзі ТОВ "Рубікон-II", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 203 215 512 656 1077 ЦК України та ст.ст. 34 36 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.12.10 між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (кредитором) та ТОВ "Рубікон-II" (позичальником) був укладений кредитний договір № 021-11-10, згідно якого кредитор зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію з максимальною сумою кредиту 10 000 000 грн., а позичальник - сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредитні кошти у строк до 01.12.15.

Пунктом 2.2.5 кредитного договору сторони погодили, що банк має право відступати свої права, що виникли з договору чи у зв'язку з договором - іншій (іншим) особі (особам) та повідомляти такій особі (особам) інформацію про позичальника і його діяльність та передавати документи, що стосуються позичальника і його діяльності.

24.07.15 між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (цедентом) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарієм) був укладений договір відступлення прав вимоги (цесії), згідно якого цедент зобов'язався відступити цесіонарію належні йому права вимоги до боржників, зокрема, ТОВ "Рубікон-II", а цесіонарій - сплатити вартість права вимоги в сумі 18 850 061,20 грн.

Згідно п. 1.2 договору цесії за основними договорами відступаються право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредитів відповідно до основних договорів; право вимоги сплати процентів за користування кредитами у розмірі, встановленому основними договорами, нарахованих та несплачених станом на дату відступлення; право вимоги сплати комісій та інших обов'язкових платежів у розмірі, встановленому основними договорами, нарахованих та несплачених станом на дату відступлення; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржниками своїх зобов'язань за основними договорами.

Право вимоги вважається відступленим (таким, що перейшло) цесіонарію в момент укладення (підписання) цього договору (п. 1.3 договору цесії).

Пунктом 1.4 договору цесії сторони домовились протягом 30 днів з дати укладання цього договору, укласти договори про передачу прав вимоги за договорами іпотеки та/або застави, які забезпечують виконання зобов'язань боржника за основними договорами.

Цесіонарій пунктом 3.2 договору зобов'язався здійснити оплату прав вимоги шляхом перерахування грошових коштів в загальній сумі 44 418 978,87 грн., на рахунок цедента, зазначений у п. 7.2 цього договору у строк до закінчення операційного часу в день укладення (підписання) цього договору.

Додатком № 1 до договору цесії встановлений перелік договір, за якими передається право вимоги за договором, зокрема, кредитний договір № 021-11-10 від 01.12.10 основний борг за яким становить 13 950 000 грн., борг за сплату відсотків за користування кредитом - 5 433 559,06 грн., а всього - 19 383 559,06 грн.

Водночас судами встановлено, що 06.08.15 між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (первісний заставодержатель/банк) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (новий заставодержатель) був укладений договір про передачу прав за іпотечними договорами № 02, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за № 5262, згідно якого разом з відступленням прав вимоги заборгованості за кредитним договором № 021-11-10 від 01.12.10, що здійснюється на підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 24.07.15, передаються права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Рубікон-ІІ", посвідченим державним нотаріусом Біляєвської державної нотаріальної контори Одеської області Кифиренком Р.Б. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-5184.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що договір про відступлення прав вимоги від 24.07.15 не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, оскільки цесіонарієм не було сплачено вартість відступленого права вимоги за кредитним договором № 021-11-10 від 01.12.10, тому останній не набув прав вимоги за вказаним договором, який підлягає визнанню недійсним з підстав, що передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Приписами ч. 1 ст. 511 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор). Наслідком укладення договору відступлення права вимоги є втрата старим кредитором прав та обов'язків за зобов'язанням, права та вимоги за яким були відступлені новому кредитору у визначеному сторонами обсязі (повністю/частково).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Судами встановлено, що 10.08.15 по акту приймання-передачі документів ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" передав, а ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" прийняв документи, які підтверджують права вимоги за основними договорами (оригінали основних договорів та додаткових угод до них, інші супровідні документи), зокрема, договір іпотеки б/н, посвідчений 01.12.10 державним нотаріусом Біляєвської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренком Р.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 1-5184; договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки б/н від 01.12.10, посвідчений 15.07.11 державним нотаріусом Біляєвської державної нотаріальної контори Одеської області Шевченком Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1280.

27.08.15, на виконання умов договору цесії від 24.07.15, ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" сплатив ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" 44 418 978,87 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 31747952, призначення платежу: списання коштів для погашення заборгованості за договором про відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.15.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що спірний договір про відступлення прав вимоги (цесії) від 24.07.15 був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а саме: на передачу вимог первісного кредитора (відповідача-1) за кредитним договором № 021-11-10 від 01.12.10 новому кредитору (відповідачу-2).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.13 роз'яснено, що фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише не вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

В силу ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надавши належну правову оцінку обставинам, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин фіктивності договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 24.07.15, укладеного між відповідачами.

Зазначені обставини стали обґрунтованою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими актами та не спростовують правильності викладених в них висновків щодо відсутності правових підстав для визнання спірного договору цесії від 24.07.15 недійсним з вказаних позивачем підстав, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-II" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2015 року у справі № 910/28006/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик