ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 910/27264/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицієюна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.03.2016у справі№ 910/27264/15 Господарського суду м. Києваза позовомПідприємства "Гассіб" з іноземною інвестицієюдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Три О"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійовичпровизнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконаннюв судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаЛісков А.І.- - відповідачаВишневський Є.В.- третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року Підприємство "Гассіб" з іноземною інвестицією звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О", в якій просило суд визнати виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем 22.07.2015 та 23.07.2015 і зареєстровані в реєстрі за №№ 709, 718 такими, що не підлягають виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що нотаріусом не перевірялась і не встановлювалась безспірність заборгованості, відповідні документи, які б підтверджували її розмір, строк нарахування та відсутність спору відносно такої заборгованості нотаріусу не подавалися.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що виконавчі написи вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 (суддя Отрош І.М.), залишеним без змін Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (головуючий Яковлєв М.Л., судді: Рудченко С.Г., Станік С.Р.) у справі № 910/27264/15 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Підприємство "Гассіб" з іноземною інвестицією звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В своїх поясненнях по суті спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" заперечує проти доводів касатора і просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 22.07.2015 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. вчинено виконавчий напис № 709, яким на підставі договору оренди № 161-О запропоновано стягнути з Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією на користь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" 286 287, 93 грн., з яких: 198 729, 45 грн. заборгованості з основної орендної плати та плати за управління за період з 01.05.2014 по 31.07.2015 включно; 22 678, 87 грн. пені за прострочення сплати основної орендної плати та плати за управління за травень, червень, липень 2014 року; 64 879, 61 грн. 36 % річних за прострочення сплати основної орендної плати та плати за управління за травень, червень, липень 2014 року, у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством "Гассіб" з іноземною інвестицією зобов'язань за вказаним договором оренди.

23.07.2015 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. вчинено виконавчий напис № 718, яким на підставі договору оренди № 161-О запропоновано стягнути з Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією на користь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" 315 281, 10 грн., з яких: 95 088, 06 грн. заборгованості з основної орендної плати та плати за управління за період з 01.08.2014 по 15.09.2014; 12 650,04 грн. пені за прострочення сплати основної орендної плати та плати за управління за серпень та вересень 2014 року; 24 476,07 грн. 36 % річних за прострочення сплати орендної плати та плати за управління за серпень та вересень 2014 року; 183 066, 93 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством "Гассіб" з іноземною інвестицією зобов'язань за вказаним договором оренди.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сума заборгованості у виконавчих написах станом на момент їх вчинення визначена правильно, позивач її не спростував в установленому порядку, виконавчі написи нотаріуса вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання їх такими, що не підлягають виконанню.

Колегія вважає, що такий висновок суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, враховуючи наступне.

В пункті 8 своєї постанови № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що спори про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК України. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Таким чином, господарські суди не перевіряють правильність виконавчого напису з позиції законності дій приватного нотаріуса при його вчиненні, оскільки нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт підлягають окремому оскарженню до суду.

Пунктом 19 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріуси вчиняють виконавчі написи.

Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.п. 1.1, 1.2 ч.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Аналогічні положення викладені у п. 3.1 ч. 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису (п. 2.1 ч. 2 глави 16 Порядку).

Згідно із п.3.1 ч.3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2 ч.3 глави 16 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (п. 3.5 ч. 3 глави 16 Порядку).

Таким чином, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та повністю підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Отже наявність безспірності вимог (заборгованості) підтверджується певним переліком документів, передбачених законодавством, за наявності яких заборгованість вважається безспірною.

А тому, факт визнання заборгованості або наявності заперечення боржника щодо розміру (у випадку відсутності доказів, які спростовують суму заборгованості, встановлену у виконавчому написі) або порядку стягнення жодним чином не впливає на об'єктивний критерій її визначення як безспірної за наявності переліку документів, які передбачені законодавством (Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172).

У протилежному випадку, такий спосіб захисту цивільних прав як вчинення виконавчого напису був би неефективним.

У відповідності до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи, разом із завою про вчинення виконавчого напису (вих. № 971 від 22.07.2015) відповідачем було подано нотаріусу розрахунок нарахування пені та процентів за прострочення виконання грошових зобов'язань, оригінал договору оренди № 161-О від 12.11.2013, засвідчені копії листа від 24.04.2015 вих. № 512 та повідомлення про його вручення, засвідчену копію довідки АТ "Ощадбанк України" від 13.05.2015 вих. № 16-13/2-1269.

Разом із завою про вчинення виконавчого напису (вих. № 972 від 23.07.2015) відповідачем було подано нотаріусу розрахунок нарахування пені та процентів за прострочення виконання грошових зобов'язань, розрахунок штрафу за відмову від договору оренди; оригінал договору оренди № 161-О від 12.11.2013, засвідчені копії листа від 02.09.2014 вих. № 1754/1 та повідомлення про його вручення; засвідчені копії листа від 24.04.2015 вих. № 512 та повідомлення про його вручення; засвідчену копію довідки АТ "Ощадбанк України" від 13.05.2015 вих. № 16-13/2-1269.

Таким чином, судами на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що для вчинення спірних виконавчих написів відповідачем були надані всі необхідні документи, передбачені законодавством та які підтверджують безспірність вимог позивача і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не спростовано належними та допустимими доказами, що сума заборгованості Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Три О" за договором оренди, неустойки та процентів, станом на дату вчинення нотаріусом оспорюваних виконавчих написів була іншою ніж та, яка вказана у виконавчому написі, вчиненому 22.07.2015 та зареєстрованому за № 709 (загальна сума грошових коштів, яка пропонується до стягнення - 286 287,93 грн.), та виконавчому написі, вчиненому 23.07.2015 та зареєстрованому за № 718 (загальна сума грошових коштів, яка пропонується до стягнення - 315 281,10 грн.).

Позивач завчасно (27.04.2015) отримав претензію із розрахунком відповідних сум, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101905802950 і не був позбавлений права подати суду контррозрахунок, однак своїм правом він не скористався, відповідний контррозрахунок до матеріалів справи не надав.

Інші доводи, зазначені у касаційній скарзі, про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

За таких обставин, оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову, і підстави для скасування судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів відсутні, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у даній справі судові рішення - без змін.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 910/27264/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова