ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 910/22870/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.03.2016у справі№910/22870/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Саг"доДержавного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів"простягнення 64868,78 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: Балан Р.С. (представник за дов. від 13.05.2016 №86)

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Саг" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ДП "Український центр з питань сертифікації та захисту справ споживачів" про стягнення 64 868,78 грн., з яких: 39 000 грн. сума основного боргу, 14 016, 00 грн. інфляційні втрати, 11 852, 78 грн. пеня. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору на виконання робіт з обслуговування та ремонту офісної та комп'ютерної техніки № 1.181/669 від 25.06.2012 щодо його оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2015 по справі №910/22870/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Український центр з питань сертифікації та захисту справ споживачів" на користь ТОВ "Торговий дім "САГ" 39 000 грн. - основного боргу, 14 016 грн. - інфляційних втрат та судові витрати у розмірі 1498, 10 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Судові рішення мотивовані наявністю між сторонами договірних правовідносин, які відповідач не виконав, а саме не оплатив надані позивачем послуги.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ДП "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, як зазначається скаржником:

- в порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" рахунки-фактури підписані невстановленою, не уповноваженою особою, посада не вказана, обсяг господарських операцій не визначений, одиниці виміру господарських операцій не визначено, відповідно і в актах надання послуг неможливо ідентифікувати осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції та підписи, а також обсяг господарських операцій не визначений, одиниці виміру господарських операцій не визначено, а тому, як зазначає скаржник такі документи не можуть бути належними доказами;

- судом апеляційної інстанції було невмотивовано відмовлено в задоволенні його клопотання про призначення комп'ютерно-технічної експертизи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2012 між ТОВ "Торговий дім "Саг" (Підрядник) та ДП "Український центр з питань сертифікації та захисту справ споживачів" (Замовник) укладено Договір № 1.181/669 на виконання робіт з обслуговування та ремонту офісної та комп'ютерної техніки, згідно п.1.1 якого Підрядник зобов'язується за письмовим завданням Замовника виконувати роботи та надавати послуги на умовах, викладених у Договорі, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконувані роботи за надавані послуги.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В якості доказів виконання умов Договору, позивачем надано рахунок №141 від 31 березня 2014 року на суму 6500,00грн; акт надання послуг № 85/03 від 31 березня 2014 року, рахунок № 206 від 30 квітня 2014 року на суму 6500,00 грн; акт надання послуг № 61/04 від 30 квітня 2014 року, рахунок № 360 від 30 травня 2014 року на суму 6500,00 грн; акт надання послуг № 153/05 від 30 травня 2014 року, рахунок № 509 від 27 червня 2014 року на суму 6500,00 грн; акт надання послуг № 138/06 від 27 червня 2014 року, рахунок № 635 від 31 липня 2014 року на суму 6500,00 грн; акт надання послуг № 117/07 від 31 липня 2014 року, рахунок № 766 від 29 серпня 2014 року на суму 6500,00 грн; акт надання послуг № 116/08 від 29 серпня 2014 року.

В той же час, як встановлено судом, в вищезазначених рахунках та актах надання послуг, дата договору, на підставі якого надані послуги не співпадає з датою договору, укладеного між сторонами, а саме, в рахунках та актах зазначено договір №1.181/669 від 27.06.2012, а укладений між сторонами договір № 1.181/669 датовано 25.06.2012.

Акти надання послуг, в період з березня по серпень 2014, на загальну суму 39000,00 грн., підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень, претензії по об'єму та строкам виконання робіт (надання послуг) відсутні.

Звідси, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, факт надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем свідчить про укладення між сторонами правочину, у відповідності до ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України, який відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, п. 1 ст. 181 ГК України та містить ознаки надання послуг.

Доводи скаржника про неналежність письмових доказів, як то актів наданих послуг, в силу невідповідності їх вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на підставі яких суд прийняв рішення, обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції.

Отже, беручи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг, згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг), в останнього виникло право вимагати оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, в матеріалах справи наявний гарантійний лист №256 від 19.09.2014, згідно з яким відповідач зобов'язався оплатити наявну заборгованість за надані послуги в строк до 26.12.2014.

За таких обставин, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції, про задоволення позову в частині стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 39000,00 грн., та нарахованих на цю суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України 14 016 грн. - інфляційних втрат, колегія суддів визнає правомірним.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні пені, оскільки послуги надано в позадоговірному порядку.

Зважаючи на викладене, колегія вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судові акти відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі № 910/22870/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський