ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 910/20312/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б., Швеця В.О. за участю представників:позивача відповідача третіх осібБерезова І.Г. (дов. від 12.04.2015 р. №16) Євдоченко М.Д. (ордер, серія КС №181784) Дреманова М.А. (керівник) не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р.у справі № 910/20312/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"до третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаЖитлово-будівельного кооперативу "Буревісник-1" 1.Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-2" 2.Житлово-будівельного кооперативу "Граніт-1" 3.Публічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення суми

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-1" про стягнення 106 286,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №04057/4-04 від 25.03.2004 р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 85 979,17 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 099,35 грн., штрафу у розмірі 4 298,96 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 972,36 грн. та 3% річних у розмірі 2 936,31 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2015 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житлово-будівельний кооператив "Харчовик-2", Житлово-будівельний кооператив "Граніт-1" та Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р. у даній справі (суддя Босий В.П.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-1" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 32 707,91 грн., штраф у розмірі 1 635,40 грн., пеню у розмірі 966,52 грн., інфляційні у розмірі 4 766,37 грн., 3% річних у розмірі 1 275,63 грн. та судовий збір у розмірі 827,04 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з обставин викладених у позовній заяві, а тому здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, позовні вимоги задовольнив частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Алданової С.О., суддів Дикунської С.Я., Коршун Н.М.), рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р. скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції. В позові відмовлено. Стягнуто судовий збір.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р. в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 53 271,26 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму боргу 6 205,99 грн. інфляційних втрат, 1 660,68 грн. 3% річних, 1 132,83 грн. пені, та 2 663,56 грн. штрафу та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. щодо відмови в позові.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р. в частині задоволених позовних вимог залишити в силі, а в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 53 271,26 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму боргу 6 205,99 грн. інфляційних втрат, 1 660,68 грн. 3% річних, 1 132,83 грн. пені, та 2 663,56 грн. штрафу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Від Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Вищого господарського суду України надійшли заперечення на відзиві, які він просив врахувати при вирішенні даного спору.

У додаткових поясненнях Житлово-будівельний кооператив "Буревісник-1" просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 19.04.2016 р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В, судді Данилова Т.Б., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено у вищевказаному складі суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 18.05.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.03.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", після зміни найменування - ПАТ "АК "Київводоканал", (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Буревісник-1" (абонент) було укладено договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №04057/4-04.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що за цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374, Привалами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за №403/6691, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно п. 2.2.4 договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.5 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ вважатиметься безпідставною.

Позивач вказує, що за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. у відповідача виникла заборгованість за надані згідно договору послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 85 979,17 грн., що підтверджується актами зняття показань з приладу обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором по оплаті наданих послуги з водопостачання та водовідведення.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю природою є договором надання послуг, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Частиною 1 ст. 67 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до вимог ст.ст. 628, 629, 626 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги з централізованого постачання гарячої води повинні відповідати вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ними за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р. встановлено, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 3.1 вказаних Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно пункту 5.1 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2 Правил).

Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем (п. 5.21 Правил).

З аналізу укладеного між сторонами договору 04057/4-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 25.03.2004 р. вбачається, що його умовами не передбачено надання позивачем послуг з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води.

До того ж, в матеріалах справи відсутні, а сторонами не надано доказів на підтвердження факту договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води тепловими пунктами, що не належать Житлово-будівельному кооператиу "Буревісник - 1", не відповідає законодавству - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190.

З вищевикладеного вбачається, що позивач не є особою, яка надає відповідачу послуги з гарячого водопостачання, як самостійного різновиду продукції, а відповідач в свою чергу стверджує, що не має в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні або концесії бойлери, теплові пункти, котельні.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у своїх письмових поясненнях зазначало про те, що індивідуальний тепловий пункт, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Тичини, 20, перебував у спірний період на балансі ПАТ "Київенерго".

Умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому для виготовлення гарячої води з огляду на відсутність на балансі підприємства бойлерів та котелень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача відсутній обов'язок щодо здійснення оплати вартості води, яка йде на підігрів, нарахованої за кодом №4-51226, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, у розмірі 53271,26 грн. необхідно відмовити.

Щодо інших заявлених позовних вимог, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Так, в порушення умов п.п. 2.1.2 договору при визначені заборгованості відповідача за надані послуги позивач посилається на показники, зафіксовані в Актах зняття показань з приладів обліку, лише частина яких підписана повноважним представником відповідача.

Судом апеляційної інстанції вірно не були прийняті як належні та допустимі докази визначення обсягу стоків води, що йде на підігрів, які спожиті відповідачем, Акти, що не підписані представником абонента або підписані особами, які не мали на це повноважень.

До того ж, у відповідності до листа Дарницького відділення ПАТ "Укрсоцбанк" від 23.09.2015 р., "Укрсоцбанк", який обслуговує відповідача, не інформував відповідача про надходження платіжних вимог-доручень від позивача, що позбавило відповідача можливості виконати умови п. 2.2.5 договору.

У спірний період відповідач керувався п.2.2.4 договору, виходячи з діючого тарифу та кількості води, яка розраховувалася КП ГІОЦ (у випадку відсутності приладу обліку) та мешканцями квартир будинку, які обладнані приладами обліку.

Також, є доведеним факт надання послуги з відведення стоків гарячого водопостачання у загальному обсязі 17163 куб. м на загальну суму 23890,90 грн. (т.1, а.с. 31-37).

Крім того, з наданих відповідачем по справі матеріалів вбачається, що оплата за послуги, що надавалися позивачем у вказаний період, здійснювалася наступним чином.

Мешканці будинку, управління яким здійснює відповідач Житлово-будівельний кооператив "Буревісник-1" та треті особи Житлово-будівельний кооператив "Харчовик-2" і Житлово-будівельний кооператив "Граніт-1" (уповноважена особа від ЖБК за відносини з ПАТ "АК "Київводоканал" та сторона договору № 04057/4-04 від 25.03.2004 р. на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі - ЖБК "Буревісник-1") оплачували у спірний період вартість житлово-комунальних послуг згідно виготовлених КП ГІОЦ квитанцій на оплату житлово-комунальних послуг.

Сплачені мешканцями будинку 20 по проспекту П. Тичини у м. Києві кошти розщеплювалися КП ГІОЦ та направлялися безпосередньо на поточні рахунки постачальників у тому числі і позивача.

За наслідками проведення розщеплень КП ГІОЦ надавав усім ЖБК обігові відомості, де зазначав суми, які були виставлені до сплати та сплачені суми за попередній місяць.

Так, наприклад, відповідно до обігової відомості за квітень 2014 року по Житлово-будівельному кооперативу "Буревісник-1" мешканцю квартири 304, в якій відсутній прилад обліку нараховувалася плата за гарячу воду у сумі 52,01 грн. та за водовідведення у сумі 4,83 грн.

Загальна сума нарахувань за житлово-комунальні послуги становила 257,99 грн.

В графі "сплачено" вказано суми оплати за попередній місяць та сума поточного платежу на початок місяця.

Провівши нараховану до сплати суму коштів згідно квитанції, мешканець здійснив оплату і за послугу з відведення стоків гарячого водопостачання.

Мешканцю ж квартири 308, яка обладнана приладом обліку, нарахування за стоки гарячої води не проводилися.

Однак у графі "сплата по лічильниках" вказувалася загальна сума оплати за водовідведення гарячої води за попередній місяць.

Узагальнені відомості про проведені розщеплення платежів мешканців будинку 20 по проспекту П. Тичини у м. Києві (Житлово-будівельний кооператив "Буревісник-1", Житлово-будівельний кооператив "Храчовик-2" та Житлово-будівельний кооператив "Граніт-1") на користь позивача надано КП ГІОЦ (т.1, а.с. 140-142).

З вказаних відомостей вбачається, що Житлово-будівельним кооперативом "Буревісник-1" за період 01.07.2012 р. по 31.07.2014 р. (за нарахування за червень 2014 року) було сплачено 32 614,53 грн., Житлово-будівельним кооперативом "Харчовик-2" - 37 719,34 грн., Житлово-будівельним кооперативом "Граніт-1" - 32 442,37 грн., всього проведено оплат на загальну суму 102 182,50 грн.

Таким чином, з врахуванням переплати за кодом 4-1226 у сумі 8 139,55 грн., яка міститься в розрахунку позивача, оплату здійснено на загальну суму 110 182,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 85 979,17 грн., адже позивачем не було доведено належними доказами правомірність та обґрунтованість визначення обсягів наданих послуг з постачання питної води та стоків.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у стягненні з відповідача інфляційних втрат, штрафу, 3 % річних, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, адже вони мають похідний характер від основного зобов'язання.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного господарського суду, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 910/20312/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Швець