ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 904/8932/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Мачульський Г.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р.у справі господарського суду№904/8932/15 Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення коштів пр. Іванкіна Ю.Б. - дов. №14-91 від 18.04.14р. не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської з позовом до публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" про стягнення з відповідача на користь позивача 80333,58грн. пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу, поставленого за договором №13/2339-ТЕ-3 від 28.12.2012р., 15711,96грн. інфляційних втрат та 21076,99грн. 3% річних.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2339-ТЕ-3 від 28.12.2012р. щодо оплати переданого позивачем природного газу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015р. (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 40166,79грн. пені, 15711,96грн. інфляційних втрат та 21076,99грн. 3% річних. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р. (судді Дмитренко К.Г., Виноградник О.М., Джихур О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015р. змінено. Викладено його резолютивну частину в іншій редакції, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 40141,03грн. пені, 14910,80грн. інфляційних втрат та 20975,90грн. 3% річних. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати в частині зменшення розміру пені на 40166,79грн. та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" 40166,79грн. пені. В іншій частині оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.

У відзиві на касаційну публічне акціонерне товариство "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення обґрунтованими та законними та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) і публічним акціонерним товариством "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2339-ТЕ-3.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.

31.12.2013р. сторони підписали додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/2339-ТЕ-3, якою пункт 1.1 договору викладено у наступній редакції: "Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у I півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору".

Згідно із п.5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 1783785грн., крім того ПДВ - 356757грн., разом з ПДВ - 2140542грн. (п.5.5 договору).

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно із п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

На виконання договору купівлі-продажу природного газу продавець у період з січня 2013 року по квітень 2013 року та листопад-грудень 2013 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 1231871,05грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Посилання відповідача на затримку в оформленні актів приймання-передачі природного газу, як підставу для звільнення його від відповідальності, відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки згідно п.6.1 договору обов'язок споживача оплатити отриманий газ не пов'язаний з підписанням актів приймання-передачі. Наявність актів є обов'язковим лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування стосовно обсягів, визначених умовами договору.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судами встановлено, що відповідач здійснив оплату отриманого природного газу з порушенням строків, обумовлених договором.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача сума пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого природного газу за загальний період з 14.02.2013р. по 03.08.2014р. складає 80333,58грн.

У пункті 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при проведенні розрахунку пені позивачем не враховано, що день оплати не вважається днем прострочки виконання зобов'язання, а тому здійснивши перерахунок, апеляційний суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 80282,06грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення річних за період з 14.02.2013р. по 03.08.2014р. в сумі 21076,99грн., то апеляційний суд здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 20975,90грн.

Відповідно проведеного апеляційним судом перерахунку розміру інфляційних втрат за період прострочення оплати основного боргу, апеляційний суд дійшов до висновку, що з публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" підлягає стягненню 14910,80грн. інфляційних втрат.

При цьому, судами встановлено, що публічним акціонерним товариством "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 90%.

Згідно із ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судами попередніх інстанцій, враховано інтереси сторін, майновий стан відповідача, а також те, що отриманий природний газ використовувався публічним акціонерним товариством "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" не для власних виробничих потреб, а спрямовувався для виробництва теплової енергії, яка споживалась населенням, бюджетними та релігійними організаціями, і те, що відповідач повністю сплатив позивачеві борг за спожитий у спірному періоді газ, про що свідчать наявні у справі копії платіжних доручень, суди дійшли до висновку про зменшення суми пені за порушення відповідачем грошового зобов'язання на 50%.

Оскільки після перерахунку, здійсненого апеляційним господарським судом, сума пені складає 80282,06грн., то враховуючи зменшення суми пені на 50%, апеляційним судом з публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" стягнуто 40141,03грн.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р. у справі №904/8932/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

Г. Мачульський