ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 904/3203/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна"на рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2015у справі№ 904/3203/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д"простягнення 535238,21 грн.за участю представників сторін:

позивача: Вергун А.Ю., дов. від 21.01.2016 б/н

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" про стягнення 535238,21 грн., з яких: 418053,72 грн. безпідставно отриманих коштів, 90464,97 грн. інфляційних втрат та 26719,52 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 у справі № 904/3203/15 (суддя Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б., суддів Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.), у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 904/3203/15, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на неправильне застосування судами норм ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 1212 Цивільного кодексу України, а також порушення норм процесуального права щодо дослідження і оцінки доказів у справі.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи у суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 23.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (далі - покупець) було укладено договір № 240 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).

Згідно із п. 1.2 договору найменування товару, його асортимент та ціна визначається Специфікацією, що є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною.

Як передбачено п. 6.1 договору, постачальник зобов'язується приймати участь у заходах стимулювання збуту товару, який є предметом цього договору, в мережі магазинів "ProStor".

Постачальник повинен щоквартально, складати та погоджувати з покупцем план заходів по стимулюванню збуту товару, із бюджетом витрат на такі заходи, не менш як 5 % від об'єму реалізованого товару у попередньому кварталі (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору обов'язковими для постачальника є участь у наступних заходах (окремо по кожній торговій марці):

- листівка або інформаційні буклети (не менш ніж один раз в квартал);

- цінові акції (проводиться не менш ніж один раз в квартал, із знижкою на товар не менше 15 %).

Пунктом 6.4 договору визначено, що умови щодо вартості проведення заходів по стимулюванню збуту товару, визначається у додатку № 6 до цього договору.

Суди першої та апеляційної з'ясували, що у 2012 - 2013 роках позивач прийняв надані відповідачем послуги по передпродажній підготовці товару без зауважень на загальну суму 529463,64 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані позивачем та скріплені його печаткою без зауважень.

Судами також встановлено, що позивач оплатив послуги по передпродажній підготовці товару згідно виставлених відповідачем рахунків, та сторони підписали акти зарахування зустрічних однорідних вимог за договором: від 27.06.2013 на суму 28203,71 грн.; від 17.07.2013 на суму 42831,51 грн.; від 25.09.2013 на суму 40374,70 грн., загалом на 111409,92 грн.

Вважаючи, що відповідач без достатньої правової підстави набув кошти, оплачені позивачем на підставі рахунків по оплаті вартості заходів по стимулюванню збуту поставлених товарів, позивач звернувся із вказаним позовом до суду про стягнення відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно отриманих коштів у сумі 418053,72 грн., яка є різницею між сплаченою позивачем сумою у розмірі 529463,64 грн. та здійсненим зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 111409,92 грн.

Як передбачено ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Встановивши, що кошти у розмірі 418053,72 грн. набуто відповідачем за наявності правової підстави - договору № 240 від 23.02.2012, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що їх не може бути витребувано в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14.

При цьому, суд апеляційної інстанції, врахувавши підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виставлення рахунків на оплату наданих послуг, а також сплату позивачем наданих послуг, обґрунтовано відхилив посилання позивача про неузгодження сторонами істотних умов договору в частині надання маркетингових послуг.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанції та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції, їм дана належна правова оцінка, а тому вони відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 904/3203/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

В. Картере