Постанова ВГСУ від 18.05.2016 року у справі №5015/2276/11

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 5015/2276/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіВладимиренко С.В. - доповідач,суддіАкулової Н.В.,суддіМележик Н.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р.за заявою ОСОБА_5 від 19.08.2014р. про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. за нововиявленими обставинамиу справі №5015/2276/11 господарського суду Львівської областіза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база"за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5прозобов'язання провести розрахунок вартості частини майна товариства та виплату частини майна товариства за участю представників

позивача - ОСОБА_6, дов. від 16.05.2016р. №1832;

відповідача - не з'явились;

третьої особи - ОСОБА_7, посв. НОМЕР_1 від 25.10.2001р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2011 р. частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" провести розрахунок вартості частини майна товариства відповідно до частки ОСОБА_4 (99%) у статутному капіталі товариства, виходячи з ринкових цін та стягнення з відповідача вартості належної позивачу частини майна товариства, що пропорційна частці позивача в статутному капіталі розміром 99%. В частині позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" надати розрахунок отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р.) прибутку відповідно до частки позивача (99%) у статутному капіталі товариства та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" належної ОСОБА_4 частини отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р.) прибутку відповідно до її частки (99%) у статутному капіталі товариства провадження в справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р., яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2012 р., рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2011 р. у даній справі частково скасовано: п.2 резолютивної частини рішення суду скасовано; п.3 резолютивної частини рішення суду викладено у новій редакції, згідно якого, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" на користь ОСОБА_4 вартість частини майна товариства відповідно до належної частки (99%) у статутному капіталі товариства в розмірі 13 359 747,84 грн., 7902грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" в дохід державного бюджету 17598 грн. державного мита. В решті рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2011 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід державного бюджету 30580,50 грн. судового збору.

У вересні 2014 року ОСОБА_5 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р. за нововиявленими обставинами.

Підставою зазначеного звернення було наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06.06.2012р. позов ОСОБА_5 задоволено повністю та відповідно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" на його користь 5830615,80 грн. вартості частини майна товариства, належної йому до виплати при виході зі складу учасника товариства 05.07.2005р. відповідно до частки в статутному фонді (капіталі) в 25%, з врахуванням 25% річних за прострочку виплати частки майна, індексу інфляції та 3% річних, нарахованих з 05.07.2006р. по 24.05.2012 р., 1700 грн. витрат по оплаті державного мита та 56125,81 грн. витрат на проведення експертиз та експертної оцінки.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06.06.2012 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" на користь ОСОБА_5 1323308 грн. вартості частини майна товариства, 1700 грн. судового збору та 12908,84 грн. витрат за проведення судових експертиз. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" в дохід державного бюджету України 34410 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" 7914, 30 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. В решті позову відмовлено.

Відтак, у зв'язку з прийняттям вказаної постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2014р., ОСОБА_5 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р. за нововиявленими обставинами, оскільки задоволення позовних вимог ОСОБА_4 передбачає часткове накладення грошових вимог двох учасників на одні і ті ж активи товариства.

Під час розгляду справи №5015/2276/11 у Львівському апеляційному господарському суді за заявою ОСОБА_5 про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р. за нововиявленими обставинами, розгляд справи зупинявся, оскільки постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2014р. та рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06.06.2012р. у справі № 2-11/11(2/1328/11/12) в частині вимог ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" про стягнення 25 % річних та інфляційних втрат, а також в частині розподілу судових витрат було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014р., а справу №2-11/1(2/1328/11/12) в зазначеній частині вимог передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2014 р. у даній справі залишено без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. поновлено провадження у даній справі у зв'язку з набранням законної сили рішенням господарського суду Львівської області від 13.01.2015р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. у справі № 2-11/11 (2/1328/11/12), за яким позов ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" 1949613,36 грн. - 25% річних, 919699,05 грн. інфляційних втрат, 1701,28 грн. судового збору, 55194,07 грн. витрат за проведення судових експертиз та 34977,68 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. у справі №5015/2276/11 (колегією суддів у складі головуючого судді Матущака О.І., суддів: Дубник О.П., Юрченка Я.О.) заяву ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р. задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р. у справі № 5015/2276/11 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" про зобов'язання провести розрахунок вартості частини майна товариства та виплату частини майна товариства, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОСОБА_4, посилаючись на порушення свого права на відшкодування значної вартості частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база", судом апеляційної інстанції, який, задовольнивши заяву ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р. з огляду на необхідність виплати останньому вартості частини майна належної йому до виплати при виході зі складу учасників товариства 05.07.2005р. з нарахованими на неї інфляційними та річними, відмовив їй у стягненні 13359747,84 грн. вартості частки у статутному капіталі товариства, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. скасувати та залишити в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. у справі №5015/2276/11.

У відзиві на касаційну скаргу, представник ОСОБА_5 зазначає про необґрунтованість вимог, викладених у касаційній скарзі та просить залишити в силі оскаржувану постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р.

Разом з тим, представником ОСОБА_5 були подані до суду касаційної інстанції для розгляду у засіданні клопотання про повернення без розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 з підстав неналежної сплати останньою судового збору за подання касаційної скарги та з підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. Вказані клопотання залишені без розгляду судом касаційної інстанції, оскільки питання про належний розмір сплати судового збору було вирішено колегією суддів касаційної інстанції на стадії прийняття касаційної скарги ОСОБА_4 до провадження, натомість, доводи представника ОСОБА_5 в цій частині ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні останнім положень Закону України "Про судовий збір", що унеможливлює прийняття їх до уваги судом касаційної інстанції, водночас, доводи про неповажність причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції також не приймаються до уваги судом касаційної інстанції, оскільки оцінка причин пропуску строку на касаційне оскарження є компетенцією суду касаційної інстанції, який з метою неприпущення порушення прав учасників спірних правовідносин, з огляду на вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та забезпечення прав учасників процесу на доступ до правосуддя, дійшов висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_4 строків на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. та наявність підстав для здійснення касаційного перегляду зазначеної постанови.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями ст.112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Частиною 1 ст.113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

З матеріалів справи вбачається та судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості підстави для звернення до Львівського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. у даній справі за нововиявленими обставинами, ОСОБА_5 зазначено постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2014р. у справі №2-11/11(2/1328/11/12) за позовом останнього до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" про стягнення вартості частини майна при виході учасника з товариства.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно роз'яснень, викладених у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26.12.2011р. до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.

Проте зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом попередньої інстанції всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України та зазначеним вище положенням, під час скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. за нововиявленими обставинами, не зазначено якими правовими нормами та на підставі яких встановлених обставин справи суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вказаної постанови.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що згідно роз'яснень, які містяться у п.8.7 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р. законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. за нововиявленими обставинами та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 без зазначення конкретно встановлених фактичних обставин з посилання на наявні у матеріалах справи документи, лише зазначив, що під час проведення судово-економічної експертизи, за результатами якої складено висновок від 12.06.2012 р., не було враховано того факту, що за товариством числяться невиконані зобов'язання по виплаті частини майна товариства (у розмірі, пропорційному частці у 25% статутного капіталу) колишньому учаснику - ОСОБА_5, а оскільки на сьогоднішній день єдиним матеріальним активом товариства є його нерухоме майно, товариство неспроможне через свій фінансовий стан провести розрахунки з ОСОБА_5 будь-яким іншим чином, ніж у примусовому порядку в ході виконавчого провадження. Проте такий висновок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи в їх сукупності, оскільки судом не зазначено ані підстав, тобто документів на підставі аналізу яких грунтуються його висновки, ані правових норм, якими керувався суд зазначивши вищенаведене.

Тобто, суд попередньої інстанції, задовольняючи заяву про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р. за нововиявленими обставинами, не забезпечив всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, чим припустились порушень норм процесуального права, а саме ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та дійшов передчасних висновків щодо задоволення заяви ОСОБА_5.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам чинного законодавства, вона підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи за заявою ОСОБА_5 про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р. за нововиявленими обставинами господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, зокрема і позивача, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Згідно з ч.1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -