ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 5008/1161/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Швеця В.О.за участю представників:позивачаВасилечко А.В. (дов. від 10.03.2016 р. №01-16/146)відповідачів1. не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) 2. ОСОБА_5 (дов. від 01.01.2016 р.) ОСОБА_6 (паспорт)прокуратуриСуходольський С.М. (дов. від 02.02.2016 р. №041032)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗакарпатського обласного державного українського музично-драматичного театруна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.11.2015у справі №5008/1161/2011 Господарського суду Закарпатської областіза позовомПрокурора міста Ужгорода в інтересах держави в особі: 1. Закарпатської обласної ради; 2. Закарпатського обласного державного у українського музично-драматичного театрудо1. Ужгородської міської ради; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6провизнання незаконними: пункт 1 рішення Ужгородської міської ради від 16.07.2009 №1181 "Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону", пункт 1 рішення виконавчого комітету від 23.09.2009 №266 "Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення" в частині затвердження стартової ціни земельної ділянки для комерційного використання, розташованої в АДРЕСА_1 площею 0,1100 га в сумі 622 457 грн.; аукціону з продажу земельної ділянки розміром 0,1100 га для комерційної діяльності в АДРЕСА_1 від 03.06.2010; договору купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,1100 га для комерційної діяльності в АДРЕСА_1 від 07.06.2010

В С Т А Н О В И В :

Прокурор міста Ужгорода звернувся з позовом до господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру до Ужгородської міської ради та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про скасування п. 1 рішення Ужгородської міської ради від 16.07.2009 р. №1181 "Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону", зокрема, у частині затвердження для продажу у власність шляхом аукціону земельної ділянки площею 0,12 га у АДРЕСА_1; скасування п. 1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.09.2009 р. №266 "Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення" у частині затвердження стартової ціни земельної ділянки площею 0,12 га у АДРЕСА_1, яка підлягає продажу у власність шляхом аукціону; визнання недійсним аукціону з продажу земельної ділянки площею 0,1100 га в АДРЕСА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1100 га в АДРЕСА_1 від 07.06.2010 р. №100, посилаючись на те, що на спірній земельній ділянці розташована частина споруди "Бризкальний Басейн" Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру, яка є на балансі драмтеатру як система кондиціювання будівлі драматичного театру.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Ужгородська міська рада діяла всупереч п. 1 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, за приписами якої не підлягають продажу земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а також порушила законні права і охоронювані інтереси Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру, оскільки на земельній ділянці у АДРЕСА_1 розташована частина споруди "Бризкальний басейн", що належить на праві власності театру.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.10.2015 р. (суддя Русняк В.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій зазначали, що жодними доказами не підтверджується належність Театру ні на праві постійного користування, ні на праві власності спірної частини земельної ділянки, яка продана за договором купівлі-продажу №100 від 07.06.2010 р., а відтак, не доведено порушення законних прав та інтересів позивачів.

Крім того, суди вказували, що прокурором та позивачами не доведено факту невідповідності оспорюваного договору чинному законодавству на момент його вчинення, а також факту порушення прав позивачів укладенням спірного договору.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Закарпатський обласний державний український музично-драматичний театр звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.03.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.04.2016 р. у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Швець В.О.

У запереченнях та додаткових поясненнях на касаційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 обґрунтовує свою позицію щодо даного спору, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У своїх поясненнях Закарпатська обласна рада просить касаційну скаргу задовольнити, а оскаржувані судові рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 18.05.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.07.2009 р. рішенням V сесії V скликання Ужгородської міської ради №1181 затверджено перелік земельних ділянок, які підлягають продажу у власність шляхом аукціону, однією з яких є земельна ділянка площею 0,1100 га за адресою: АДРЕСА_1 (п. 3 рішення).

На підставі вказаного рішення Ужгородської міської ради та відповідно до Тимчасового порядку проведення аукціонів у м. Ужгороді (затвердженого рішенням IV сесії Ужгородської міської ради V скликання №803 від 02.09.2008 р.), виконавчий комітет Ужгородської міської ради рішенням №266 від 23.09.2009 р. затвердив стартову ціну земельної ділянки площею 0,1100 га за адресою: АДРЕСА_1, яка підлягає продажу у власність шляхом аукціону, у сумі 622 457,00 грн. у розрахунку 565,87 грн. за квадратний метр відповідно до нормативної грошової оцінки від 01.09.2009 р. №1114 (п. 3 рішення).

03.06.2010 р. було проведено аукціон з продажу вказаної земельної ділянки, за результатами якого визначено переможця - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6.

07.06.2010 р. між Ужгородською міською радою (продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №100 від 07.06.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу - Єгер Н.Д. та зареєстрований у реєстрі за №1797, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,1100 га під комерційну діяльність, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за кадастровим НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.2 договору категорія земель, до яких належить ця земельна ділянка - землі громадської та житлової забудови, цільове призначення - землі комерційного використання.

На підставі вказаного договору Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 видано Державний акт №011023500906 на право власності на земельну ділянку площею 0,1100 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Пунктом б ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Прокурор обґрунтовуючи свої позовні вимоги, покликається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 16.07.2009 р. № 1181 Ужгородська міська рада діяла всупереч п.1 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка не підлягала продажу, так як на ній розташована частина споруди "Бризкальний басейн", що належить на праві власності театру.

Згідно рішення № 96 виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 06.03.1967 р. "Про виділення земельної ділянки для будівництва театру в м. Ужгороді" виділено земельну ділянку пл. 1,52 га в кварталі між вул. Л.Толстого і Київською набережною для будівництва театру за рахунок земельних ділянок домоволодіння БУ НОМЕР_2 та власних домоволодінь.

Прокурор вважає, що на підставі цього рішення Театр став належним користувачем даної земельної ділянки.

Однак, з вищенаведеного рішення не вбачається кому конкретно виділено земельну ділянку пл. 1,52 га.

Зі змісту ст. 13 Земельного Кодексу УРСР від 08.07.1970 р. вбачається, що земля в УРСР надавалася лише в користування.

Відповідно до ст. 16 Земельного Кодексу УРСР від 08.07.1970 р. надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. У рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Згідно ст. 20 Земельного Кодексу УРСР від 08.07.1970 р. відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Відповідно до ст. 17 Земельного Кодексу УРСР від 18.12.1990 р. надання земельних ділянок у володіння або користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. У рішеннях про надання земельних ділянок у володіння і користування вказується мета, для якої вони відводяться.

Стаття 22 Земельного Кодексу УРСР від 18.12.1990 р. встановлювала, що право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступити до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Згідно ст. 23 Земельного Кодексу УРСР від 18.12.1990 р. право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Приписами ст. 125 чинного Земельного Кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 22.11.2010 р. обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Проте, землевпорядні документи, зокрема, державний акт на право постійного землекористування Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру виготовлені не були.

Зі змісту абз. 4 ч.2 ст.134 чинного Земельного Кодексу України вбачається, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, перебування в користуванні земельних ділянок або розташованих на них будівель підприємств, установ та організацій, що належать до державної та комунальної власності, підприємств і громадських організацій у сферах культури і мистецтв (у тому числі національних творчих спілок).

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України право власності на об'єкти нерухомого майна підлягають державній реєстрації.

За приписами ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №910058 від 08.04.2004 р. та витягу КП "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації" №3300583 від 08.04.2004 р. власником Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру є Закарпатська обласна рада.

Судовими рішеннями у справі №5008/1417/2011 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Ужгородської міської ради про визнання нечинним рішення Ужгородської міської ради № 803 від 27.01.2006 р. та визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради за № 136 від 08.04.2011 р. було встановлено ряд фактів.

Так, Рішенням виконкому Ужгородської міської ради №96 від 06.03.1967 р. виділено земельну ділянку для будівництва театру в АДРЕСА_2 в розмірі 1,52 га. На цій ділянці було побудовано театр з боку вулиці Л. Толстого, і на цій ділянці розташована споруда декоративно-бризкального басейну (басейн), який призначений для охолодження води кондиціонерів театру. Цей басейн відмічений в експлуатації ситуаційного плану, як додаток до технічного паспорту №13649, басейн знаходиться на землі, яка позначена на ситуаційному плані, тобто на землі театру в межах 1,52 га.

27.01.2006 р. Ужгородською міською радою видано рішення №803, яким надано дозвіл театру на виготовлення матеріалів інвентаризації земельної ділянки площею 1.52 га за адресою: АДРЕСА_2 для обслуговування будівлі театру.

Відповідно до цього облмуздрамтеатр замовив в КП "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород" інвентаризаційну справу №8865, реєстраційний № 1364 від 05.12.2008 р. та в Закарпатському управлінні земельних ресурсів відповідні документи по відводу земельної ділянки.

Отримавши всі відповідні погодження для затвердження проекту відведення та надання в постійне користування земельну ділянку площею 1,52 га, в березні 2009 року, всі відповідні матеріали були здані Театром на затвердження.

Рішенням Ужгородської міської Ради №1225 від 04.09.2009 р. "Про землекористування по АДРЕСА_2" Закарпатському обласному українському музично-драматичному театру було надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 в межах існуючої будівлі (оскаржуване рішення №1181 від 16.07.2009 р. прийняте раніше, ніж зазначене), рішенням V сесії VI скликання за №136 від 08.04.2011р. було внесено зміни до рішення Ужгородської міської Ради №1225 від 04.09.2009 р. в частині вилучення з цього рішення слів " в межах існуючої будівлі".

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 (справа №1-9/2009 від 16.04.2009 р.) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.10.2013 р., яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. у справі №5008/1417/2011 пункт 11 рішення № 136 від 08.04.2011 р. Ужгородської міської ради, яким внесено зміни до рішення Ужгородської міської ради № 1225 від 04.09.2009 р. в частині вилучення з цього рішення слів "в межах існуючої будівлі" визнано незаконним та скасовано.

В силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В межах вищезазначеної справи № 5008/1417/2011 судами було встановлено ряд фактів, що стосувалися статусу Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру, та було призначено і проведено судову будівельно-технічну експертизу щодо з'ясування питань, що стосуються декоративно - бризкального басейну Театру, встановлення фактів щодо якого має місце і у даній справі.

У висновку вищезазначеної експертизи № 5028 від 27.06.2013 р. (належна копія міститься у матеріалах справи) зазначено, зокрема, що: "технічний стан споруди "бризкальний басейн" можна класифікувати як аварійний - порушені вимоги проекту, діючих норм і державних стандартів; на момент проведення огляду споруда "бризкальний басейн" не виконує функцію охолодження кондиціонерів Закарпатського Облмуздрамтеатру; Споруда "бризкальний басейн" розташована окремо від будівлі театру, і тому демонтаж споруди "бризкальний басейн" не призведе до пошкоджень конструкцій театру; виконання "бризкальним басейном" функції - охолодження води кондиціонерів театру вже досить тривалий час (судячи по технічному стану конструкцій) не використовується, отже функціонування театру без функціонування "бризкального басейну" можливе. Демонтаж бризкального басейну і резервуарів без порушення належного функціонування театру з дотриманням правил пожежної безпеки і вимог законодавства щодо безпеки глядачів є технічно можливим".

Окрім цього, в межах розгляду справи № 5008/1417/2011 було встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, не накладається на земельну ділянку, під якою розміщені два пожежні резервуари ємкістю 250 куб. метрів кожен, як і не суміщена зі спорудою бризкального басейну, в тому числі і системою розбризкувальних сопел, оскільки її межа проходить по одній із стінок (парапету) басейну.

З огляду на наведені положення законодавства, враховуючи те, що ні прокурором ні позивачами не подано жодних доказів проведення державної реєстрації споруди "Бризкальний басейн", суди попередніх інстанцій правомірно вказали про те, що факт перебування вказаної споруди у власності Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру не може вважати доведеним.

За приписами ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що приймаючи рішення №1181 від 16.07.2009 р. "Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону" (зокрема п.1, яким затверджено для продажу у власність шляхом аукціону земельну ділянку площею 0,1100 га за адресою: АДРЕСА_1), Ужгородська міська рада не порушила вимог ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, в даному випадку були відсутні обмеження для продажу земельної ділянки за договором купівлі-продажу № 100 від 07.06.2010 р., які встановлені ст. 134 Земельного кодексу України, а відтак, підстави для визнання недійсним рішення Ужгородської міської ради відсутні.

Щодо твердження прокурора про перевищення виконавчим комітетом Ужгородської міської ради своїх повноважень при прийнятті рішення №266 від 23.09.2009 р. "Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення" в частині затвердження стартової ціни продажу земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, та відповідної позовної вимоги про скасування п.1 такого рішення, суди вірно зауважували про таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, затверджуючи в пункті 1 оспорюваного рішення стартову ціну продажу земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, діяв у відповідності до наданих йому п. 1 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" повноважень та на підставі Тимчасового порядку проведення аукціонів у м. Ужгороді, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради № 803 від 02.09.2008 р., а також на виконання рішення Ужгородської міської ради (№1181 від 16.07.2009 р.), не вирішуючи при цьому питання про передачу у власність земельної ділянки, а лише затвердивши стартову ціну продажу майна.

З огляду на підтвердження матеріалами справи законності п. 1 рішення Ужгородської міської ради №1181 від 16.07.2009 р. "Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону" та п.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №266 від 23.09.2009 р. "Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення" в частині затвердження стартової ціни земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, суди попередніх інстанцій вірно зауважили про відсутність підстав для визнання недійсним аукціону з продажу вказаної земельної ділянки, який відбувся на виконання вказаних рішень, а також у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.06.2010 р., суди попередніх інстанцій вказали про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, прокурором та позивачами не доведено факту невідповідності оспорюваного договору чинному законодавству на момент його вчинення, а також факту порушення прав позивачів укладенням цього договору, а тому відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору.

Посилання прокурора на те, Ужгородською міською радою визнано заявлені позовні вимоги, суди вірно не прийняли до уваги, адже визнання стороною вимог не є безумовною підставою для задоволення позову, а досліджується судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Доводи прокурора щодо відсутності висновків органів охорони культурної спадщини судами, також, правомірно не прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, висновком Управління у справах культури, спорту, сім'ї та молоді №321/1 від 21.08.2009 р., відповідно до якого вказане управління не заперечує проти відведення спірної земельної ділянки для здійснення комерційної діяльності при умові дотримання вимог чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Стосовно доводів, які викладені Закарпатським обласним державним українсько музично-драматичним театром в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру, оскільки висновки судів, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 р. по справі № 5008/1161/2011 Господарського суду Закарпатської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Швець