ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 року Справа № 5004/407/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" на ухвалувід 30.03.2015 господарського суду Волинської області та постановувід 24.03.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі № 5004/407/12 господарського суду Волинської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд", м. Ковель Волинської областіарбітражний керуючий Рабан М.Т., (розпорядник майна) м. Луцьк Волинської області за участю Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області представники сторін у судове засідання не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.04.2012 порушено провадження у справі №5004/407/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" (далі - боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.02.2013, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013, за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, зокрема, визнано конкурсні грошові вимоги Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС в сумі 534 914, 37 грн. - вимоги третьої черги, 45 316, 43 грн. - вимоги шостої черги.
У лютому 2015 року Ковельська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ) звернулася до суду із заявою про визнання додаткових грошових вимог до боржника в сумі 298 706,72 грн., які виникли у період з 11.06.2012 по 12.02.2015.
Ухвалою від 30.03.2015 заяву Ковельської ОДПІ про визнання грошових вимог повернуто заявнику без розгляду відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України з підстав відсутності належних доказів направлення копій заяви боржнику та розпоряднику майна.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 (судді: Мамченко Ю.А. - головуючий, Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) вказану ухвалу залишено без змін.
Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права. Боржник зазначає, що норми Закону про банкрутство не передбачають повернення заяви кредитора з грошовими вимогами без розгляду.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені Ковельською ОДПІ в процедурі розпорядження майном грошові вимоги в сумі 298 706,72 грн. виникли в період з 11.06.2012 по 12.02.2015, тобто відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство є поточними грошовими зобов'язаннями боржника.
У той же час у процедурі розпорядження майном у порядку ст. 14 Закону про банкрутство вимоги до боржника мають право заявити тільки конкурсні кредитори, тобто кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.
Натомість, грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, відповідно до ст. 1 Закону є поточними вимогами. На такі вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (абзаци 6 та 24 ст. 1 та ст. 12 Закону про банкрутство), тому вони погашаються в процедурах банкрутства (розпорядження майном та санації) без будь-яких обмежень. Тільки після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону про банкрутство, з наступним визнанням їх судом та включенням до реєстру вимог кредиторів.
У зв'язку з чим у разі подання кредитором заяви про визнання поточних грошових вимог в процедурі розпорядження майном суд має відмовляти в прийнятті такої заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про необхідність повернення заяви кредитора з формальних підстав, а саме у зв'язку з відсутністю належних доказів направлення копії заяви боржнику та розпоряднику майна, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки у поточного кредитора ще не виникло право на звернення до боржника з грошовими вимогами в межах провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу і на безпідставність висновків місцевого господарського суду про те, що поштовий касовий чек не підтверджує факту направлення копії заяви сторонам у справі. Відповідно до ст. 32 ГПК України оригінал такого чеку є доказом і сама по собі одночасна відсутність бланку опису вкладення не може бути підставою для повернення заяви з грошовими вимогами. Більше того, спеціальні норми Закону про банкрутство, зокрема ст. 14 цього Закону, не містять вимог про направлення кредитором копії заяви з грошовими вимогами з поштовим описом вкладення.
На підставі вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень з прийняттям нового рішення про відмову в прийнятті заяви Ковельської ОДПІ про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 298 706,72 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 32, 62, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" задовольнити.
2. Ухвалу господарського Волинської області від 30.03.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі № 5004/407/12 скасувати.
3. Прийняти нове рішення (ухвалу), яким у прийнятті заяви Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області № 1507/03-10.1-015 від 16.02.2015 про визнання грошових вимог до боржника на суму 298 706,72 грн. відмовити
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич