ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року Справа № 908/1087/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіс"на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 04.11.2015 р. (суддя Попова І.А.) та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р. (судді: Агапов О.Л., Малашкевич С.А., Сгара Е.В.) у справі№908/1087/15-г господарського суду Запорізької області за позовомЗаступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - позивач Державна екологічна інспекція у Запорізькій області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Татіс" простягнення 682 059 грн. 47 коп. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря за участю представників: від позивачане з'явились від відповідачаОсипова Є.М., довіреність б/н від 09.02.2016 р. від прокуратури Попенко О.С., прокурор відділу ГПУ, службове посвідчення №042031 вид.15.03.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіс" про стягнення 3 074 936 грн. 52 коп. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Правовими підставами заявленого позову прокурор визначив на ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 10, 11, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 р. у справі №908/1087/15-г вказаний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача до Державного бюджету України, місцевого бюджету Запорізької обласної ради та місцевого бюджету Мирненської сільської ради 143 592 грн. 40 коп. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря. В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідно до п. 3.11 Методики розрахунку розміру збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 р., час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення. У даному випадку порушення було виявлено 30.05.2013 р. Отже, за висновками господарського суду першої інстанції саме з 30.05.2013 р. починається період, за який відповідач має відшкодувати заподіяні державі збитки. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що розмір даних збитків необхідно визначати розрахунковим методом.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновком господарського суду першої інстанції щодо періоду нарахування збитків.

У зв'язку з цим, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р. рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 р. скасовано частково та вирішено стягнути з відповідача 682 059 грн. 47 коп., нарахованих за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2014 р.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Татіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р., рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, посилається на те, що в порушення вимог діючого законодавства, господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді даного судового спору не встановлено фактичний час роботи джерела в режимі наднормативного викиду забруднюючої речовини, величина якого, на думку відповідача, впливає на розмір збитків.

Крім того, за твердженнями заявника касаційної скарги місцевим та апеляційним господарськими судами залишено поза увагою його доводи щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.04.2016 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіс" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 18.04.2016 р.

В поданій касаційній скарзі скаржником також заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р. до закінчення її перегляду в порядку касації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норми вказаної статті, з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Поряд з цим, до початку судового розгляду представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 18.04.2016 р. з'явились представники прокуратури та відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На підставі поданих сторонами справи доказів господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.05.2013 р. Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіс" стосовно дотримання даним товариством вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами на промислових майданчиках за адресою: Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, 19 та 21.

За результатами перевірки складено акт в якому, зокрема, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Татіс" здійснює діяльність пов'язану з утворенням та викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря. При цьому, товариством не отримано відповідний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Вказане також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №002060 від 30.05.2013 р. та постановою № 000207/01/07 від 30.05.2013 р. про накладення адміністративного стягнення на директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіс", у зв'язку із порушенням ст.ст. 11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

За таких обставин, 06.06.2013 р. Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області винесено припис про усунення відповідачем виявлених недоліків.

В подальшому, на виконання вказаного припису Товариство з обмеженою відповідальністю "Татіс" отримало дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №2323893001-83 терміном дії 5 років з 05.03.2014 р. по 04.03.2019 р.

Однак, оскільки відповідачем протягом тривалого часу здійснювався викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, заступник прокурора Запорізької області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заподіяних такими діями відповідача збитків державі.

При цьому, прокурор вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані державі збитки за період з 01.02.2009 р. (момент набрання чинності Методики розрахунку розміру збитків) по 04.03.2014 р. (момент усунення порушення) та в розмірі, що з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, склав 682 059 грн. 47 коп.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, судам необхідно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів складу цивільного правопорушення відповідальність не настає.

За приписами 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Одночасно, зважаючи на те, що спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, такі правовідносини також регулюються нормами Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та приписами Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008 р.

Як зазначено в ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Вказане закріплено в ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Поряд з цим, згідно з пунктами 2.1.2, 2.2 вищевказаної методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (пункт 2.7.1 методики).

Відповідно до п. 3.6 методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Натомість, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини (п. 3.7 методики).

Аналіз наведених положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря дозволяє зробити висновок, що позивачем правомірно було застосовано розрахунковий метод контролю при визначенні обсягів наднормативних викидів та розміру завданих державі збитків.

При цьому, з огляду на розмежування в п. 3.6 методики розрахункових способів визначення маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в повітря (за параметрами джерела викиду або за час роботи джерела викидів), безпідставними є твердження відповідача про необхідності розрахунку завданих державі збитків за період з моменту виявлення правопорушення до моменту його усунення з обов'язковим урахуванням фактично відпрацьованого часу роботи джерела викиду.

Таким чином, в результаті вірного застосування ст.ст. 10, 11, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, апеляційний господарський суд прийшов до законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 682 059 грн. 47 коп. завданих державі збитків, нарахованих за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2014 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеним висновком господарського суду апеляційної інстанції.

Разом з цим, стосовно тверджень відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності судова колегія господарського суду касаційної інстанції вбачає за необхідне зазначити наступне.

В Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вищевказане викладено в ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України.

Порядок відліку позовної давності визначено у ст. 261 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В свою чергу, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту його виявлення до моменту усунення.

За таких обставин, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України, що, зокрема, викладено в його постанові від 18.11.2015 р. у справі №917/2579/14.

Зважаючи на викладене, позов, що розглядається в даній судовій справі, подано прокурором в межах встановленого законом строку позовної давності, що серед іншого також вірно визначено апеляційним господарським судом.

Таким чином, враховуючи, що апеляційним господарським судом було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування прийнятої ним постанови відсутні.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі відповідача, фактично зводяться до переоцінки доказів.

Однак, відповідно до приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За результатами розгляду касаційної скарги касаційна інстанція має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіс" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р. у справі №908/1087/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова