Постанова ВГСУ від 18.02.2016 року у справі №920/1979/13

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Справа № 920/1979/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.10.2015у справі№ 920/1979/13 Господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"доПублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"простягнення 4 888 300,85 грн.

У судовому засіданні 11.02.2016 у справі було оголошено перерву до 18.02.2016 до 12 год. 40 хв.

за участю представників сторін від:

позивача: Жулавський С.А. (дов. від 24.06.2014), Новик О.В. (дов. від 11.01.2016), Берещенко Р.О. (дов. від 11.01.2016)

відповідача: Сафронов М.А. (дов. від 28.12.2015)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 4 623 930 грн. основного боргу, 116 467,46 пені та 47 418, 10 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині оплати наданих позивачем послуг за договором № 2/10 від 01.09.2005 на передачу теплової енергії у період з січня по жовтень 2013 року. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525 526 612 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.06.2014, ухваленим суддею Жерьобкіною Є.А., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 598 429,58 грн. основного боргу та 47 418,10 грн. 3% річних, у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з транспортування теплової енергії у спірному періоді. Водночас відмова у решті позову вмотивована судом недоведеністю цих вимог. При цьому, суд керувався приписами статей 530, 549, 625, 920 Цивільного кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий, Гончар Т. В., Істоміна О.А., постановою від 15.10.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк виконання зобов'язань з оплати відповідачем послуг з транспортування теплової енергії за спірний період не настав. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на умови договору щодо порядку розрахунку та відсутність вимоги позивача до відповідача про оплату спірної вартості наданих послуг. При цьому, суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 251, 252, 530, 627 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням пояснень до скарги, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що за умовами договору строк виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг за кожний місяць, спливає у відповідне останнє число кожного місяця. З огляду на що, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкових висновків про те, що умовами договору не визначено строк оплати, а зобов'язання з оплати пов'язане виключно з наявністю вимоги до відповідача. При цьому, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 213, 254, 526 Цивільного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" надійшли пояснення та відзив на касаційну скаргу, в яких відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.09.2005 між Публічним акціонерним товариством" Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання") - відправником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" - перевізником, укладено договір № 2/10 перевезення вантажу (теплової енергії), відповідно до умов якого, в редакції протоколу розбіжностей, позивач зобов'язується доставляти ввірений йому відповідачем вантаж - теплову енергію в теплоносії - гарячої мережної води в пункти призначення, на вказані у пункті 3.9. договору об'єкти юридичних та фізичних осіб споживачів житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, видавати відправнику (відповідачу) теплову енергію, а останній, в свою чергу, зобов'язується сплачувати перевізнику (позивачу) за перевезення теплової енергії встановлену пунктом 2.2. договору плату на умовах, в порядку та строки, визначені договором. Згідно з пунктом 3.10. договору приймання-передача теплової енергії здійснюється щомісячно повноважними представниками сторін. При прийманні-передачі теплової енергії відповідач до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний передати позивачу акт приймання-передачі теплової енергії, у двох примірниках, підписаних з боку відповідача (пункт 3.11. договору). Упродовж 3-х календарних днів після закінчення розрахункового місяця, позивач зобов'язаний підписати зі свого боку та передати відповідачу з рук - в руки один примірник акта приймання-передачі теплової енергії разом із податковою накладною та акт виконаних робіт, підписаний зі свого боку, у двох примірниках (пункт 3.12. договору). Відповідач протягом 3-х днів з дня отримання вказаних у пункту 3.12. договору документів зобов'язаний прийняти результати робіт з перевезення теплової енергії, підписати акт приймання - передачі виконаних робіт та один його примірник передати позивачу або мотивовано відмовитися від прийняття результатів робіт з перевезення теплової енергії (пункт 3.13. договору). Загальна вартість договору, провізна плата та умови оплати визначені сторонами у розділі 2 договору № 2/10 перевезення вантажу (теплової енергії), зокрема у пунктах 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. договору. Додатковою угодою № 2/1 від 31.08.2007 сторонами внесено зміни до договору № 2/10, у тому числі до пункту 2.1. - стосовно загальної вартості договору та до пункту 2.4. стосовно порядку оплати вартості договору. Суд апеляційної інстанції також установив, що умовами пункту 2.4. договору у редакції додаткової угоди № 2/1 від 31.08.2007 сторони визначили періоди нарахування платежів за транспортування теплової енергії без зазначення строку їх сплати. За умовами цього пункту відповідач повинен здійснювати оплату транспортування теплової енергії пропорційно платежів, одержаних від споживачів теплової енергії (населення, бюджетні організації, інші) до сум, нарахованих споживачам за спожиту теплову енергію. Відповідно інший порядок оплати договором не встановлено. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" 4 623 930 грн. основного боргу, 116 467,46 пені та 47 418, 10 грн. 3% річних. Підставою позову визначено невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг з транспортування теплової енергії у період з січня по жовтень 2013 року відповідно до підписаних сторонами актів виконаних робіт (надання послуг). Частиною першої статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною другою статті 193 цього Кодексу передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Приписами статей 525 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Зазначене кореспондується також зі статтею 909 Цивільного кодексу України. Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить і стаття 180 Господарського кодексу України. Статтею 629 цього ж Кодексу унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що умовами договору в редакції додаткової угоди № 2/1 від 31.08.2007 (пункт 2.4. договору) сторонами не визначений строк виконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості транспортування теплової енергії. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано і те, що в пункті 2.4. договору у редакції додаткової угоди № 2/1 від 31.08.2007 сторони поставили розмір оплати за кожний місяць транспортування теплової енергії в залежність від оплат споживачами Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" послуг з теплопостачання. Приписами статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що у разі, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Водночас судом апеляційної інстанції установлено, що позивач з вимогою до відповідача про сплату вартості транспортування теплової енергії за спірний період, з урахуванням умов пункту 2.4 додаткової угоди № 2/1 до договору, не звертався. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент розгляду справи строк виконання відповідачем зобов'язань зі сплати транспортування теплової енергії за спірний період не настав. За таких установлених обставин висновок апеляційного господарського суду про відмову у позові визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.