Постанова ВГСУ від 18.02.2016 року у справі №910/17616/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Справа № 910/17616/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - дов. від 21.01.16, відповідача: Полєжаєва К.О. - дов. від 11.01.16, третьої особи: Галков І.О. - дов. від 10.01.14,

касаційну скаргуФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на постановуКиївського апеляційного господарського суду від04.11.15у справі№910/17616/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД"до третя особаФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"простягнення коштів

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю 2763,62 грн. - 3 % річних і 28563,30 грн. інфляційних втрат за період з 02.08.13 до 22.03.15. В обґрунтування позову, позивач вказував на те, що судовим рішенням у справі №910/16249/13, котре набрало законної сили, було стягнуто з ТОВ "Фірма "Т.М.М." 56227,41 грн. боргу, 728,12 грн. неустойки, 154,62 грн. - 3 % річних за договором фінансового лізингу №806/04/2007. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем цього рішення, позивач вважав підставним стягнення з нього 2763,62 грн. - 3 % річних і 28563, 30 грн. інфляційних втрат за період з 02.08.13 до 22.03.15, тобто до повного виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.15 (суддя Карабань Я.А.) позов задоволено. Стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ 2763,62 грн. - 3 % річних, і 28563, 30 грн. інфляційних втрат. Вмотивовуючи рішення, господарський суд виходив з того, що законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення, а тому інфляційні втрати і 3% річних підлягають нарахуванню і сплаті за весь період часу, упродовж якого не виконувалося грошове зобов'язання. Відтак, суд визнав правомірним стягнення з відповідача заявлених сум інфляційних втрат та 3% річних за спірний період.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.15 (судді: Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О., Зеленін В.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, з урахуванням строків перерахування коштів на казначейські рахунки. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами приписів статей 532, 598, 599 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що судами невірно визначений період прострочки.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін і третьої особи, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Господарськими судами установлено і підтверджено матеріалами справи, що 25.04.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" - лізингодавцем та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ - лізингоодержувачем був укладений договір фінансового лізингу №806/04/2007. За умовами цього договору лізингодавець зобов'язується передати без надання послуг з управління і технічної експлуатації, а лізингоотримувач прийняти в тимчасове володіння і користування за плату майно - екскаватор-навантажувач 4 СХ SМ та сплачувати лізингові платежі. Господарські суди також установили, що у зв'язку з неналежним виконанням Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю умов цього договору щодо сплати лізингових платежів рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.14 у справі №910/16249/13 було стягнуто з нього 56227,41 грн. боргу, 728,12 грн. неустойки, 154,62 грн. - 3% річних за період з 28.04.13 до 31.07.13, і 1720,50 грн. судового збору. Судове рішення у вказаній частині 22.04.14 набрало законної сили. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.15 у справі №910/16249/13 на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України замінено стягувача у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД". В процесі розгляду спору суди попередніх інстанцій установили, що відповідач на виконання зазначеного судового рішення повністю сплатив кошти у розмірі 58830,65 грн., які, в свою чергу, були перераховані державною виконавчою службою стягувачеві; що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання і період прострочки становить з 02.08.13 до 22.03.15 (спірний період). Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" про стягнення з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю 2763,62 грн. - 3 % річних і 28563,30 грн. інфляційних втрат (нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань). Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цього позову. Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 598 названого Кодексу унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). У розумінні приписів наведеної норми зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; належне виконання також включає в себе виконання зобов'язання належними сторонами, в обумовлені строки, у визначеному місці та у належний спосіб. Порушенням зобов'язання за приписами статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 611, 612 названого Кодексу). Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, наведена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Наведене відповідає правовій позиції Верхового Суду України, викладеній у постановах від 12.09.11 у справі №6/433-42/183, від 12.03.09 у справі №6-9743сво08. В ході розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання з погашення заборгованості, а відтак визнали підставним нарахування і стягнення з відповідача заявлених за спірний період інфляційних втрат і 3% річних. Довід скаржника про невірне, на його думку, визначення судами періоду прострочки не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки йому надавалася оцінка судами і він був відхилений як необґрунтований. Як вже зазначалося, спеціальні правові наслідки прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати інфляційних втрат і 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, та вони нараховуються до повного виконання грошового зобов'язання (повного погашення боргу кредиторові). З огляду на зазначене, підстави для скасування судових актів у справі і задоволення касаційної скарги скаржника відсутні.