ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Справа № 910/13862/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. - головуючого, Кривди Д.С. (доповідача), Могил С.К.,за участю представників: позивача Мельниченко О.В., представник, відповідачів1) Сєров Є.І., представник, 2) не з'явилисьрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.10.2015у справі№ 910/13862/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"до1)Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи"простягнення грошових коштів,

В судовому засіданні 02.02.2016 оголошувалась перерва до 12 год. 10 хв. 16.02.2016, а судовому засіданні 16.02.2016 оголошувалась перерва до 10 год. 30 хв. 18.02.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 988634,84 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно 21008490,35 грн; стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" 10000 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно 212500 грн; стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 3% річних в розмірі 34635,24 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно 735998,85 грн; стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" адвокатських витрат у розмірі 400000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 (суддя Балац С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване наступним.

26.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія феросплавів" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" (постачальник) укладено контракт № 180/2013 (далі за текстом - Контракт), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити феросплави (далі - товар), на умовах, у кількості та строки, зазначені в додатках (Специфікаціях) до цього контракту, які є невід'ємною його частиною.

Згідно з п.2.1. Контракту ціни на товар встановлюються в доларах США на базисних умовах поставки "DAF" кордон України, згідно Інкотермс у редакції 2000, та вказані в Додатках до цього Контракту.

Відповідно до п.2.3. Контракту загальна вартість контракту дорівнює сумі вартостей товару по додаткам. Загальна вартість Контракту на момент його укладення складає 6 000 000,00 доларів США.

Згідно з п.4.1. Контракту після попереднього узгодження та надходження повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження покупець робить попередню оплату на 100% вартості узгодженої партії товару до відвантаження за 2 дні до початку відвантаження. Покупець здійснює передоплату товару в російських рублях за курсом ЦБ РФ, що діє на дату платежу, на рахунок постачальника.

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п.4.2. Контракту).

Відповідно до п.4.3. Контракту оплата товару здійснюється банківським переказом шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого ним рахунку.

Згідно з п.4.5. Контракту відвантаження товару зі станції відправлення здійснюється за наявності рознарядки покупця щодо заповнення транспортних документів протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту зарахування передоплати на рахунок постачальника на суму зарахованої передоплати.

Пунктом 4.9. Контракту сторони передбачили, що у разі не поставки товару на суму отриманої передоплати, постачальник гарантує повернення даної суми покупцеві на його поточний рахунок не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої передоплати за цим контрактом та надання відповідної письмової вимоги покупця.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія феросплавів" на виконання умов Контракту на користь ПАТ "Укрнафта", на підставі виставлених ним рахунків (у доларах США), здійснено попередню оплату товару в російських рублях, що підтверджується доданими до матеріалів справи засвідченими копіями платіжних доручень, а саме:

- від 23.07.2013 №7 на суму 31 540 779,62 рублів РФ, що у відповідності до п.4.1. Контракту за офіційним курсом ЦБ РФ станом на день попередньої оплати (25.07.2013) товару складає 975 100,00 доларів США;

- від 26.07.2013 №66 на суму 14.052.845,40 рублів РФ, що у відповідності до п.4.1. Контракту за офіційним курсом ЦБ РФ станом на день попередньої оплати (28.11.2013) товару складає 425 790,89 доларів США;

- від 18.10.2013 №29 в частині суми 35920163,44 рублів РФ, що у відповідності до п.4.1 Контракту за офіційним курсом ЦБ РФ станом на день попередньої оплати (18.10.2013) товару складає 1 119 650,00 доларів США;

- від 18.10.2013 №30 на суму 62106069,20 рублів РФ, що у відповідності до п.4.1. Контракту за офіційним курсом ЦБ РФ станом на день попередньої оплати (18.10.2013) товару складає 1 935 878,17 доларів США;

- від 21.01.2014 №5 на суму 32820331,10 рублів РФ, що у відповідності до п.4.1. Контракту за офіційним курсом ЦБ РФ станом на день попередньої оплати (21.01.2014) товару складає 975 550,00 доларів США.

Також суд першої інстанції встановив, що в подальшому між ТОВ "Індустрія феросплавів" (кредитор) та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" (поручитель) укладено договір поруки від 01.08.2014 №01-08-2014/1 (далі за текстом - Договір поруки), за умовами п.1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором по виконанню обов'язків ПАТ "Укрнафта" (боржник), які виникли згідно Контракту №180/2013 від 26.06.2013, у т.ч. з відшкодування основного боргу, за прострочення зобов'язань, щодо невиконання зобов'язань, по виплаті 3% річних від прострочених сум, по виплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по виплаті неустойки, збитків та упущеної вигоди.

Поручитель, згідно з п.2.1 Договору поруки, відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником за Контрактом в сумі рівній 10000 доларів США.

Відповідно до п.3.1 Договору поруки дана порука є забезпеченням належного виконання зобов'язань, які випливають з укладеного між кредитором і боржником Контракту.

У разі порушення боржником зобов'язання за Контрактом, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання перед кредитором на умовах, у порядку та в строки, визначені в Контракті (п. 4.1.1. Договору поруки).

Згідно з п.6.1. Договору поруки цей договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Поручителю було направлено претензію від 09.04.2015 № 172/04/15 про погашення заборгованості за Договором поруки, яка поручителем залишена без відповіді.

20.10.2014 між ТОВ "Індустрія феросплавів" (первісний кредитор) та ТОВ "Інтербізнесконсалт" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №20/10/2014-1 (далі - Договір відступлення права вимоги), за умовами п.1.1. якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги у повному обсязі згідно Контракту та згідно з Договором поруки, в тому числі належного виконання відповідачами зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 998 634,87 доларів США, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або упущеної вигоди, а також щодо розірвання Контракту та Договору поруки, а позивач приймає право вимоги, належне первісному кредитору за Контрактом та Договором поруки.

Відповідно до п.6.4. Договору відступлення права вимоги сторонами погоджено, що разом з підписанням даного договору, сторони підписують письмове повідомлення відповідача-1 і відповідача-2 про підписання цього договору. Позивач зобов'язується відправити дане письмове повідомлення відповідачу-1 та відповідачу-2.

Сторонами Договору відступлення права вимоги 07.04.2015 направлено на адресу відповідача-1 повідомлення про уступку права вимоги по Контракту.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач направив на адресу відповідача-1 претензію із вимогою негайного погашення боргу, зокрема, за Контрактом від 26.06.2013 № 180/2013 в розмірі 998 634,84 доларів США.

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення, на думку позивача, відповідачами обов'язку за укладеними між сторонами спору Договорами. ПАТ "Укрнафта" оплачений товар на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія феросплавів" поставив частково. З урахуванням наведених вище обставин, позивачем, на підставі Контракту, Договору відступлення права вимоги та Договору поруки, заявлено позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Укрнафта" частково сплачених коштів за непоставлений товар в сумі 988 634.84 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 21 008 490,35 грн) та вимогу про солідарне стягнення з відповідачів частини суми попередньої оплати, яка була перерахована згідно з умовами Контракту в розмірі 10 000 00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 212 500,00 грн).

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача-1 - 3% річних в сумі 34.635,24 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 735.998,85 грн).

Також позивачем заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідачів адвокатських витрат в розмірі 400 000,00 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Умовами Контракту передбачено право постачальника не починати відвантаження товару з заводу-виробника до моменту надання покупцем відповідної рознарядки по заповненню транспортних документів. Відвантаження товару зі станції відправлення здійснюється при наявності рознарядки покупця щодо заповнення транспортних документів протягом п'яти робочих днів з моменту зарахування передоплати на рахунок постачальника на суму зарахованої передоплати. При цьому направлення повідомлення факсом Контрактом не передбачено, оскільки в реквізитах покупця відсутній телефон/факс - в реквізитах покупця зазначені лише юридична та фактична поштові адреси.

В матеріалах справи наявна копія рознарядки ТОВ "Індустрія феросплавів" від 21.01.2014 № 004 з вимогою про здійснення поставки товару, зокрема, за Контрактом (специфікація від 11.12.2013 № 6), однак, позивачем не надано до суду доказів виконання п. 3.3 Контракту, а саме - доказів направлення вказаної рознарядки на адресу відповідача-1.

З огляду на вказані обставини, за висновком місцевого господарського суду, відсутні підстави вважати, що строк поставки товару за Контрактом почав свій перебіг або закінчився. Крім того, позивачем не подані до суду рознарядки та докази відправлення останніх на адресу ПАТ "Укрнафта", які надавали б можливість останньому взагалі здійснювати поставку за Контрактом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наданими позивачем до суду первинними документами підтверджується перерахування суми попередньої оплати в російських рублях, а не в доларах США, відтак сторона договору може претендувати лише на ті кошти, які вона сплатила відповідно до договору у тій валюті, в якій було здійснено платіж, якщо інше не передбачено договором або законом. У даній справі Контрактом або законом інше не передбачено, а тому позивач може претендувати лише на сплачену суму у російських рублях.

З посиланням на вказане місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ "Індустрія феросплавів" про стягнення з відповідачів суми попередньої оплати, яка була перерахована згідно з умовами Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 в розмірі 998 634 84 доларів США задоволенню не підлягає, оскільки вказану суму заборгованості заявлено до стягнення в доларах США, в той час, як умовами укладеного Контракту оплата передбачена в російських рублях. Більш того, позивачем не подані до суду передбачені Контрактом документи, які надавали б можливість ПАТ "Укрнафта" здійснювати поставку за Контрактом і як наслідок, відсутні підстави для застосування до останнього відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання шляхом стягнення 3 % річних в сумі 34 635,24 доларів США.

При цьому суд першої інстанції врахував п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, відповідно до якого обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 (судді: Станік С.Р. - головуючий, Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 998634,84 дол. США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 21008490,35 грн заборгованості і стягнення із відповідачів солідарно 10000 доларів, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 212500 грн заборгованості та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено, а в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 - залишено без змін; викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 в новій редакції таким чином: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 988634,84 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 21008490,35 грн; стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 10000 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості в розмірі 212500 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" судовий збір за подачу позову в розмірі 73080 грн, 80390 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та 400000 грн понесених адвокатських витрат.

Постанова суду мотивована таким.

Сума перерахованих покупцем за Контрактом коштів, як ціна товару, узгоджена у доларах США, складає 5 431 969,06 доларів США, валютою виконання передоплати яких згідно п.4.1. Контракту виступив російський рубль у відповідній конвертації на дати перерахування.

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно міжнародних залізничних накладних, постачальником було поставлено на базисних умовах поставки "DAF" кордон України, згідно Інкотермс у редакції 2000 року товар загалом на суму 4 433 334,22 дол. США; ціна кожної партії товару за залізничними накладними визначена також у доларах США (графи 42), що також узгоджується з умовами контракту щодо визначення ціни товару в доларах США (п.п.2.3, 3.1) та специфікаціями до нього.

Отже, за висновком апеляційного господарського суду, ціна на товар за Контрактом була визначена сторонами саме у доларах США, і в усіх товаросупровідних документах на товар (специфікаціях, рахунках на оплату, CMR) ціна визначена сторонами у доларах США, а пунктом 4.1 Контракту сторонами визначено лише яким чином має бути здійснена передоплата за товар (а саме шляхом перерахування ціни товару (визначеної у доларах США) у російських рублях по відповідному курсу на день перерахування).

Матеріалами справи підтверджується, що покупцем за Контрактом не було отримано товар на суму 998 634,84 дол. США. (5 431 969,06 доларів США (оплата ціни товару, валютою виконання оплати якої згідно пункту 4.1 Контракту виступив російський рубль у відповідній конвертації на дати перерахування)) - 4 433 334,22 дол. США (вартість поставленого товару згідно міжнародних залізничних накладних та специфікацій) = 998 634,84 дол. США.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовою природою зазначених коштів в розмірі 998 634,84 дол. США, валютою виконання яких виступив російський рубль, є саме передоплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною Контракту на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань. При цьому, правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за Контрактом не змінюється

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що у специфікації № 6 зазначено, що узгоджений строк відвантаження товару - грудень 2013 - січень 2014, що буде підтверджуватись узгодженим графіком відвантаження, тобто строк відвантаження також було узгоджено сторонами.

Позивач у письмових поясненнях по справі вказував на те, що відповідна рознарядка була направлена покупцем (ТОВ "Індустрія Феросплавів") ПАТ "Укрнафта", а саме рознарядка ТОВ "Індустрія Феросплавів" вих.. № 004 від 21.01.2014, оригінал якої досліджено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні, а її направлення здійснено засобами електронного зв'язку (інтернету), як сторонами робилось завжди при виконанні попередніх поставок.

Крім того, вже на стадії апеляційного провадження рознарядка ТОВ "Індустрія Феросплавів" вих. № 004 від 21.01.2014 була направлена ПАТ "Укрнафта" (а саме 15.09.2015, разом з претензією), проте, суд апеляційної інстанції вказаний новий доказ не прийняв до уваги на стадії апеляційного провадження, оскільки такого доказу не існувало на момент винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив, що обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (відповідачем) коштів внаслідок непоставки ним товару у зв'язку неотриманням ним рознарядки - не настали і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Крім того, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи в сукупності, врахував і те що ПАТ "Укрнафта" жодних вимог про зобов'язання покупця за Контрактом виставити рознарядку або здійснити дії, які б надали змогу здійснити поставку обумовленого товару - у встановленому порядку не заявлялось, а позивач вказував на те, що покупцем було втрачено інтерес до отримання товару, і заявлено альтернативно вимогу про повернення коштів у претензії від 07.05.2014, яка направлена поштовим відправленням "Поні експрес" 15-9543-8790 від 08.05.2014.

В подальшому, як встановив суд апеляційної інстанції, між ТОВ "Індустрія феросплавів" (кредитор) та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" (поручитель) укладено договір поруки від 01.08.2014 №01-08-2014/1.

Крім того, 20.10.2014 між ТОВ "Індустрія феросплавів" (первісний кредитор) та ТОВ "Інтербізнесконсалт" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №20/10/2014-1.

Відповідно до п.6.4. Договору відступлення права вимоги сторонами погоджено, що разом з підписанням даного договору, сторони підписують письмове повідомлення ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" і ПАТ "Укрнафта" про підписання цього договору. Позивач зобов'язується відправити дане письмове повідомлення ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" і ПАТ "Укрнафта".

З посиланням на вказане суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов ТОВ "Інтербізнесконсалт" підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з ПАТ "Укрнафта" суми попередньої оплати, яка була перерахована згідно з умовами Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 в розмірі 988 634,84 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 21 008 490,35 грн) та в частині солідарного стягнення з відповідачів частини суми попередньої оплати, яка була перерахована згідно з умовами Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 в розмірі 10 000,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 212 500,00 грн.) з огляду на таке.

ТОВ "Індустрія феросплавів", як покупцем, було перераховано ПАТ "Укрнафта" грошові кошти за товар на загальну суму 998 634,84 доларів США у якості передоплати товару за контрактом №180/2013 від 26.06.2013, що підтверджується матеріалами справи, а ПАТ "Укрнафта", як постачальником, не було здійснено поставку товару на вказану суму.

Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, у позивача на підставі частин 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було у визначений договором строк, виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати в розмірі 998 634,84 доларів США, еквівалент якої визначено позивачем станом на момент звернення до суду з відповідним позовом.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов пункту п.4.9. Контракту ПАТ "Укрнафта" зобов'язане було повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої передоплати за цим контрактом, чого здійснено не було.

Доводи ПАТ "Укрнафта" стосовно того, що п.4.9 Контракту від 26.06.2013 № 180/2013 не може бути застосовано до обставин справи, оскільки наведений пункт може бути застосований лише у випадку порушення відповідачем своїх зобов'язань за контрактом з поставки товару, судом апеляційної інстанції відхилено, оскільки Контрактом не передбачено обставин, за яких вказаний пункт не застосовується, як не встановлено і обмежень щодо його застосування.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки передоплата була здійснена покупцем в російських рублях, а тому підстави для стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів у доларовому еквіваленті відсутні, і зазначив, що вказаний висновок є помилковим та таким, що здійснений з неповним з'ясуванням обставин справи, оскільки, як зазначено судом апеляційної інстанції, ціна на товар за Контрактом, як суттєва умова договору, була визначена сторонами саме у доларах США, що узгоджується зокрема з приписами статті 189 Господарського кодексу України, частиною 3 якої встановлено, що ціни у зовнішньоекономічних контрактах можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін, і відповідно, грошові зобов'язання за Контрактом щодо ціни товару існують у сторін у доларовому визначенні, а валютою його виконання щодо здійснення передоплати сторонами у пункті 4.1 погоджено російський рубль.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача, як нового кредитора за Контрактом, про стягнення з ПАТ "Укрнафта" 998 634,84 доларів США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 21 008 490 грн 35 коп. заборгованості.

Також, у зв'язку з невиконанням ПАТ "Укрнафти" умов Контракту №180/2013 від 26.06.2013 в частині повернення отриманої попередньої оплати за товар, а також невиконанням ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" умов договору поруки, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно 10000 доларів США з урахуванням умов договору поруки, що станом на день звернення позивача з позовом за захистом своїх порушених прав (20.05.2015) еквівалентно 212 500,00 грн заборгованості

Щодо вимоги позивача про стягнення з ПАТ "Укрнафта" 3% річних в сумі 34 635,24 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову складає 735998,85 грн) у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки зазначений показник нараховано позивачем на суму попередньої оплати, а відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятого на себе контрактного зобов'язання, а з інших підстав.

Щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

07.04.2015 між Адвокатським об'єднанням "Мельниченко, Чайка та Партнери" та ТОВ "Інтербізнесконсалт" укладено Договір про надання правової допомоги № 07/04/2015, за умовами якого адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання, зокрема, здійснювати захист та представництво клієнта в органах дізнання, досудового слідства за кримінальними, цивільними, адміністративними, господарськими справа та надання правової допомоги в судах всіх інстанцій.

20.05.2015 між Адвокатським об'єднанням "Мельниченко, Чайка та Партнери" та ТОВ "Інтербізнесконсалт" було підписано акт здачі-приймання наданих послуг, згідно з яким загальна вартість робіт становить 500000 грн. Виконання робіт, пов'язаних зі стягненням заборгованості з ПАТ "Укрнафта", яка виникла за Контрактом №180/2013 від 26.06.2013, становить суму 400 000,00 грн.

В судових засіданнях, які відбулись приймав участь Мельниченко О.В., який діяв на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 3951 від 26.11.2009, який в свою чергу, подавав відповідні пояснення, доводи та письмові обґрунтування на виконання умов укладеного з позивачем договору про надання правової допомоги № 07/04/2015.

В матеріалах справи наявні докази оплати позивачем адвокатських витрат загалом в розмірі 400 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 31.07.2015 на суму 200 000,00 грн. та платіжним дорученням № 8 від 05.08.2015 на суму 200 000,00 грн, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір понесених адвокатських витрат в розмірі 400 000,00 грн є співмірним заявленим позовним вимогам, та підтверджений належними доказами.

Не погоджуючись з постановою, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Скаргу мотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 35, 43, 49, 55 Господарського процесуального кодексу України, статей 188, 213, 509, 526, 612, 613, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 220, 221 Господарського кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з мотивами, викладеними судами попередніх інстанцій ухваленими рішеннями про відсутність правових підстав для припинення провадження у справі у зв'язку з наявною у Контракті №180/2013 від 26.06.2013 умовою про вирішення спорів в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що п.4.9 Контракту №180/2013 від 26.06.2013 обумовлений обов'язок продавця повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої оплати у разі непоставки товару на суму отриманої передоплати незалежно від обставин, що спричинили таку непоставку, у тому числі ненадання покупцем рознарядки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію господарського суду першої інстанції про те, що вимога про повернення попередньої оплати, заснована на положеннях частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, складовою якої є ціна позову, визначається у валюті, в якій здійснена попередня оплата, тобто російських рублях. А тому незалежно від визначення Контрактом ціни товару, що підлягає до поставки у еквіваленті долара США, розрахунок ціни позову у доларах США є помилковим.

Відповідно до положень статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Ціну позову вказує позивач. У випадку неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Отже, невиконання судами попередніх інстанцій вимог положення частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України призвело до помилковості ухвалених судових рішень.

Відповідно до статті 1115 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Визначення ціни позову у російських рублях, якими здійснена попередня оплата, та відповідним еквівалентом гривні України, не є винятковими процесуальними діями цитованої вище правової норми, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає можливим визначити ціну позову самостійно.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2014 покупцем здійснена попередня оплата на суму 32820331,10 рубль; рознарядка на виконання поставки товару в межах зазначеного обсягу грошових коштів, покупцем не видана. Однак, зазначені грошові кошти підлягають поверненню у відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України. На день подання позову (20.05.2015) еквівалент російського рубля до гривні України становив: 4,3216 грн за 10 рублів, що складає 14 183 629, 97 грн. Зазначені грошові кошти підлягають до стягнення. Укладення договору про уступку права вимоги повернення попередньої оплати є правомірним.

Водночас, звертаючись до суду з позовною вимогою, позивач посилається на часткову недопоставку продавцем товару за виданими рознарядками. Так як повернення оплачених коштів у зв'язку з частковою недопоставкою товару може здійснюватися лише через розірвання договору поставки, а законодавчий інститут уступки права вимоги виключає право нового кредитора на розірвання договору, укладеного з первісним кредитором, у цій частині підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

За договором уступки права вимоги новому кредитору уступлене право вимоги до боржника та до поручителя, який поручився за виконання боржником зобов'язань у сумі 10 000 доларів США. Так як вимога заявлена про повернення попередньої оплати (ч.2 статті 693 ЦК України), а зобов'язання з поставки товару за контрактом не виконане продавцем у зв'язку з ненаданням покупцем рознарядки на відвантаження товару, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про звільнення поручителя від відповідальності за неповернення продавцем попередньої оплати.

Що стосується розподілу судових витрат, колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь позивача 400000 грн понесених адвокатських витрат, з огляду на таке.

Приписами статті 49 ГПК України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Покладаючи на ПАТ "Укрнафта" витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази оплати позивачем адвокатських витрат загалом в розмірі 400000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5 від 31.07.2015 на суму 200000 грн та платіжним дорученням №8 від 05.08.2015 на суму 200000 грн.

Водночас з цих платіжних доручень не вбачається, що кошти у сумі 400 000 грн сплачені саме за надання правової допомоги по спору, який виник за Контрактом №180/2013 від 26.06.2013, стосовно виконання якого подано позов у цій справі. Так, в графі призначення платежу зазначено: "Сплата за надання юридичних послуг згідно договору про надання правової допомоги №07/04/2015 від 07.04.2015р. Без ПДВ". Однак, як вбачається з договору про надання правової допомоги №07/04/2015 від 07.04.2015, предметом цього договору, крім надання правової допомоги по спору, який виник між ТОВ "Інтербізнесконсалт" та ПАТ "Укрнафта" по Контракту №180/2013 від 26.06.2013, є також надання правової допомоги по спору, який виник між цими ж сторонами по Контракту №309/2013 від 11.12.2013; здійснення захисту та представництва в органах дізнання, досудового слідства, за кримінальними, цивільними адміністративними, господарськими, про адміністративне правопорушення справами, та надання правової допомоги в судах всіх інстанцій; здійснення інших видів правової допомоги , передбачених чинним законодавством тощо.

Таким чином, за висновком колегії суддів, зазначені вище платіжні доручення не є належним доказом оплати юридичних послуг саме та виключно за спором, що виник у цій справі.

Колегія суддів наголошує на тому, що в силу вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України до судових належать виключно витрати пов'язані з розглядом справи (судовий збір, витрати на проведення експертизи, адвокатські послуги).

З огляду на викладене, висновок апеляційного господарського суду про покладення на ПАТ "Укрнафта" витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем послуг адвоката в розмірі 400000 грн не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому постанова апеляційного господарського суду у справі в частині стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь позивача понесених адвокатських витрат в зазначеній сумі підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні вимоги про стягнення таких витрат.

Сплачений сторонами судовий збір з позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг підлягає розподілу між сторонами за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі №910/13862/15 змінити.

Пункт 2 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 викласти в такій редакції:

"2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 14 183 629 (чотирнадцять мільйонів сто вісімдесят три тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн 97 коп., що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321 (тридцять два мільйони вісімсот двадцять тисяч триста двадцять один) рубль РФ 10 коп. ". У решті вимог про стягнення основного боргу відмовити.

Пункт 3 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 скасувати та прийняти нове рішення: у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" відмовити.

Частину 4 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 щодо розподілу судових витрат викласти в такій редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 48 720 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 53 593 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн 34 коп. - за подання апеляційної скарги."

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі №910/13862/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) 29 232 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий Є. Борденюк

Судді Д. Кривда

С. Могил