ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Справа № 909/192/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Васищака І.М., Студенця В.І.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю "Каспер ЛТД"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.11.15у справі№ 909/192/15господарського судуІвано-Франківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Каспер ЛТД"проповернення майна і стягнення неустойки за несвоєчасне поверненняза зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Каспер ЛТД"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"проукладення договору купівлі-продажуза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомленівідповідачаЛокшин А.В. (дов. від 04.01.16)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспер ЛТД" про повернення транспортного засобу Subaru Outback 2.5/АТ, номер шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнення неустойки за несвоєчасне повернення транспортного засобу в сумі 59439,60 грн. та судового збору.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ОТП Лізинг" вказувало на те, що укладений між сторонами договір оперативного лізингу № 1405 від 21.10.11 фактично є договором оренди ТЗ, в якому встановлена дата повернення такого ТЗ, а саме 08.11.14, однак автомобіль в зазначений строк не повернуто, в зв'язку з чим ТОВ "Каспер ЛТД" зобов'язане сплатити неустойку в розмірі 59439,60 грн. за незаконне користування протягом трьох місяців спірним ТЗ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каспер ЛТД" звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про укладення між ТОВ "ОТП Лізинг" та ТОВ "Каспер ЛТД" договору купівлі-продажу транспортного засобу Subaru Outback 2.5/АТ, номер шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. При цьому такі вимоги були обґрунтовані тим, що сторони шляхом обміну листами погодили зміни до договору лізингу в частині зобов'язання лізингодавця продати автомобіль по фіксованій ціні.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.15 (суддя Грица Ю.І.) в первісному позові відмовлено, зустрічний позов ТОВ "Каспер ЛТД" до ТОВ "ОТП Лізинг" про укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу задоволено. Укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каспер ЛТД" у редакції, викладеній в абзаці третьому резолютивної частини рішення; стягнуто з ТОВ "ОТП Лізинг" на користь ТОВ "Каспер ЛТД" 1218,00 грн. судового збору. Повернуто ТОВ "Каспер ЛТД" з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 1827 грн. Рішення обґрунтоване тим, що умова про продаж автомобіля за фіксованою ціною після виплати всіх лізингових платежів погоджена сторонами договору лізингу шляхом обміну листами.

За результатом апеляційного перегляду справи Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Данко Л.С., суддів: Галушко Н.А., Кузь В.Л.) 11.11.15 прийняв постанову, якою рішення скасував, задовольнив первісний позов та відмовив у зустрічному. Постанова обґрунтована тим, що умови договору лізингу не містять положення про продаж автомобіля, а обмін листами не означає внесення змін до договору, оскільки зміни мають викладатися у вигляді одного двостороннього документу та прошиватися.

Не погоджуючись із постановою, відповідач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції невірно застосовані приписи ст.654 Цивільного кодексу України. Також скаржник подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання. Дане клопотання не підлягає задоволенню колегією суддів, оскільки явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а зі змісту клопотання вбачається освідомленість даної особи щодо часу та місця судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 21.10.11 між ТОВ "Євро Лізинг" та ТОВ "Каспер ЛТД" укладений договір оперативного лізингу №1405 від 21.10.11, відповідно до якого, лізингодавець на підставі замовлення на транспортний засіб зобов'язується купити та передати лізингоодержувачу в строкове платне користування транспортний засіб на умовах оперативного лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується вчасно та в повному обсязі відповідно до плану лізингу сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати зобов'язання, визначені цим договором. За договором купівлі-продажу від 29.07.13, всі належні права ТОВ "Євро Лізинг" відступлені на користь ТОВ "ОТП Лізинг".

Відповідно до п.17.2 Договору №1405 від 21.10.11 даний договір є безстроковим та діє до дати повного належного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним або до дати укладення додаткової угоди про його розірвання (припинення його дії).

09.11.11 спірний транспортний засіб передано лізингодавцем лізингоодержувачу, про що складено акт приймання-передачі ТЗ №1405/001. Згідно п.5.1 Договору за переданий у лізин ТЗ лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю лізингові платежі. Лізингові платежі сплачувалися належним чином протягом всього строку дії договору. Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.11 сторони погодили зміни до плану лізингу №1405 від 21.10.11 та відповідно визначили графік платежів.

Відповідно до п.17.10 Договору № 1405 від 21.10.11 сторони погодили, що будь-які зміни, доповнення до цього Договору повинні бути оформлені у письмовій формі і підписані сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.11 ТОВ "Євро Лізинг", правонаступником якого є ТОВ "ОТП Лізинг" надіслало до ТОВ "Каспер ЛТД" Гарантійний Лист (вих.№2070 від 08.11.11), відповідно до якого ТОВ "Євро Лізинг" гарантує право ТОВ "Каспер ЛТД" набути у власність спірний транспортний засіб.

23.12.11 ТОВ "Каспер ЛТД" надіслало до ТОВ "Євро Лізинг" Лист Погодження (вих.№23/12-2011 від 23.12.11 на Лист №2070 від 08.11.11), яким погодили додаткову умову до Договору № 1405 від 21.10.11 щодо права ТОВ "Каспер ЛТД" набути у власність транспортний засіб Subaru Outback 2.5/АТ, номер шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за ціною, яка на дату 03.11.14 складатиме 3536,68 грн. в т.ч. ПДВ та за умови повного і належного виконання ними своїх зобов'язань за Договором.

На підставі вищевказаних обставин суд першої інстанції зробив висновок, що ТОВ "Євро Лізинг", надіславши на адресу ТОВ "Каспер ЛТД", гарантійний лист (вих.№2070 від 08.11.11) в письмовій формі, висловило пропозицію щодо зміни умов договору, зокрема щодо набуття ТОВ "Каспер ЛТД" у власність спірного ТЗ, що є офертою, а ТОВ "Каспер ЛТД", в свою чергу надіславши до ТОВ "Євро Лізинг" лист погодження (вих.№23/12-2011 від 23.12.11 на Лист №2070 від 08.11.11) прийняло пропозицію та письмово погодило додаткові умови до договору, що є акцептом. Відтак, лізингодавець зобов'язаний продати предмет лізингу за фіксованою ціною.

Втім, з таким висновком не погодився апеляційний суд, який зазначив, що п.17.12 Договору передбачено, що сторони укладаючи цей договір, керуючись відповідними принципами свободи договору, домовились про наступну форму укладання даного договору, яка є обов'язковою для сторін і погоджена останніми, а саме, цей договір підлягає прошиванню та скріпленню підписами та печатками сторін. Сторони підтверджують, що таке застереження застосовано сторонами добровільно з метою уникнення можливих змін окремих аркушів, на яких викладено договір". Умовами ж договору оперативного лізингу №1405 від 21.10.11 не передбачено будь-яких додаткових домовленостей щодо переходу прав власності на предмет Лізингу. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що сторони не досягли згоди, щодо передачі права власності на транспортний засіб за договором, так як не уклали додаткової угоди відповідно до умов договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів обох інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

В силу ст. ст.11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Згідно ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України). При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 Цивільного кодексу України).

Договір купівлі-продажу (активів) від 29.07.13, який за своєю суттю договором уступки права вимоги, укладався без згоди відповідача, але з моменту отримання повідомлення про відступлення (а.с. 105, т.1) від 29.07.13, яким ТОВ "Євро Лізинг" та ТОВ "ОТП Лізинг" спільно повідомляли відповідача про те, що з 29.09.13 саме ТОВ "ОТП Лізинг" наділене правами та обов'язками за договором фінансового лізингу № 1405 від 21.10.11, відповідач сплачував платежі на користь позивача.

Відповідно до ст. 603 Цивільного кодексу України, у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Умовами п.17.10 Договору фінансового лізингу № 1405 від 21.10.11 передбачена форма змін та доповнень до договору. Так, відповідно до цього договірного положення, будь-які зміни, доповнення до цього Договору повинні бути оформлені у письмовій формі і підписані сторонами. Тобто, для зміни договору достатньо простої письмової форми. Однією із форм простої письмової форми, відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України є обмін листами, як це мало місце у даному випадку.

Посилання апеляційного суду на п.17.12 є недоречним, оскільки як вбачається зі змісту цього положення, воно стосується лише укладення основного договору (договору фінансового лізингу № 1405 від 21.10.11, який є значним по обсягу, та необхідно уникнути можливості заміни сторінок договору) а не змін чи доповнень до нього (які цілком можуть складатися із одного аркуша, прошиття якого його було б нелогічним та неможливим).

Але місцевий суд також припустився порушень, які вливають на правильність вирішення спору. Так, зробивши по-суті правильний висновок суду про те, що зміни до договору можуть вноситися шляхом укладення додаткової угоди в спрощеній письмовій формі, місцевий суд, втім, не взяв до уваги, що в будь-якому випадку, така угода, або листи, які її змінюють, мають підписуватися особами, уповноваженими діяти від імені товариства.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Втім, судами не перевірені повноваження осіб, які підписали листи, на які позивач посилається як на додаткову угоду. Так, від імені ТОВ "Євро Лізинг", гарантійний лист (вих.№2070 від 08.11.11) підписаний директором операційного департаменту Чекаловець В.П. (ініціали нерозбірливо). Втім, в матеріалах справи відсутні докази повноважень даної особи діяти від імені ТОВ "Євро Лізинг". Судами взагалі не досліджувалося питання повноважень осіб, що уклали додаткову угоду в спрощеній письмовій формі. І це питання не може бути вирішене на стадії касаційного перегляду справи, з огляду на вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України. В той же час, ця обставина впливає на вирішення зустрічного позову, який є взаємовиключаючий з первісним.

Також суди не досліджували природи правовідносин, які склалися між сторонами (лізингові чи орендні, як на те посилається позивач за первісним позовом).

Слід сказати, що суд першої інстанції взагалі не досліджував правомірність первісної позовної вимоги, оскільки передчасно дійшов висновку про обґрунтованість зустрічної, а апеляційний суд в цій частині зробив свої висновки, не врахувавши позиції Верховного суду України у справі №12/149, та у справі №3-68гс12 (яка зводитися до того, що положення ч. 2 ст. 785 ЦК України про відповідальність наймача у разі неповернення предмета найму не застосовуються до правовідносин, які виникають із договору фінансового лізингу, оскільки останні регулюються спеціальним законом). Відтак, положення підпункту 13.6.1, п. 13.6 договору лізингу не були оцінені на предмет їх відповідності законодавству.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Каспер ЛТД" задовольнити частково, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.15 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.15 по справі №909/192/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. М. Васищак

В. І. Студенець