ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Справа № 916/4971/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В. розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (правонаступник Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт")на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016у справі№ 916/4971/15 Господарського суду Одеської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Іллічівський морський судноремонтний завод" доДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі"простягнення 1 943 142,04 грн.

за участю представників сторін:

позивача:Пташенчук О.М.,

відповідача: Ніц А.С.,

третьої особи 1: не з'явився,

третьої особи 2: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Іллічівський судноремонтний завод" (далі - ПАТ "ІСРЗ") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.01.2016) про стягнення з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - ДП "ІМТП") на свою користь 1 943 142,04 грн., з яких: основний борг у сумі - 1 841 584,09 грн., 9405,82 грн - 3% річних , 68975,99 грн. - пеня , 23176,14 грн. - інфляційних втрат, а також судові витрати.

22.04.2016 позивачем були надані уточнення до позову (т.2 а.с.116-120) з доданням розгорнутого розрахунку (т.2 а.с.152-157), відповідно до яких позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 835 356,33 грн., яка складається з заборгованості по оплаті причального збору у сумі 1 601 528,19 грн., заборгованості по оплаті електроенергії у розмірі 54 947, 97 грн. та заборгованості по оплаті використання електромереж заводу позивача у сумі 178 880,17 грн., а також витрати по сплаті судового збору. Вимоги про стягнення пені, річних та інфляційних в остаточній редакції позову відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ДП "ІМТП" на користь ПАТ "ІСРЗ" заборгованість по оплаті причального збору у сумі 1 601528,19 грн., заборгованість по оплаті електроенергії у сумі 54 947,97 грн., заборгованість по оплаті використання електромереж у розмірі 173 321,07 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 27 446,96 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, т/х "Герої Шипки" здійснив рейс з порту "Поті" (Грузія) та прибув у Іллічівський морський торговельний порт 03.03.2015 з ошвартовкою до причалу №26. Свою чергу т/х "Герої Плевни" здійснив рейс з порту "Поті" (Грузія) та прибув у Іллічівський морський торговельний порт 05.03.2015 з ошвартовкою до причалу №27.

Із лоцманських квитанцій, поданих ДП "ІМТП" вбачається, що вказані теплоходи перешвартовані до причалів ПАТ "ІСРЗ" - 05.03.2015 причал №11, та 07.03.2015 причал №10- відповідно.

Також судами встановлено, що ТОВ "Судноплавна компанія "УКРФЕРРІ" (замовник) та ТОВ "ІСРЗ" (завод) укладено договори №55748 від 28.10.2013 (т/х "Герої Плевни") та №55761 від 13.01.2014р (т/х "Герої Шипки"), відповідно до п.5.1 яких, Замовник сплачує вартість стоянки та надання послуг відповідно до Виконавчої калькуляції та Акту приймання-передачі на протязі 10 днів з дати отримання рахунку Заводу.

Згідно із актом приймання-передачі від 11.08.2015 підписаного ТОВ "Судноплавна компанія "УКРФЕРРІ", ДП "ІМТП", Міністерством інфраструктури України та Фондом державного майна України передано на баланс ДП "ІМТП" цілісний майновий комплекс ДП "Судноплавна компанія "УКРФЕРРІ", у тому числі т/х "Герої Плевни" та т/х "Герої Шипки".

Таким чином відповідальність стосовно сплати витрат пов'язаних із стоянкою вказаних суден з 12.08.2015 перейшла до ДП "ІМТП".

ДП "ІМТП" повідомило ПАТ "ІСРЗ", що у зв'язку із знаходженням біля причалів ПАТ "ІСРЗ" т/х "Герої Шипки" та т/х "Герої Плевни", які є державною власністю, ДП "ІМТП" гарантує оплату вартості стоянки суден згідно рахунків ПАТ "ІСРЗ" .

Із листів, які знаходяться в матеріалах справи вбачається, що ПАТ "ІСРЗ" неодноразово зверталося до ДП "ІМТП" щодо сплати причального збору та вартості послуг наданих у зв'язку із стоянкою суден біля причалів Заводу, у тому числі т/х "Герої Шипки" та т/х "Герої Плевни".

Листом від 29.10.2015 №775/051-19 ДП "ІМТП" повідомило ПАТ "ІСРЗ" про неможливість сплати рахунків, оскільки, на думку Порту, до рахунків неправомірно включено причальний збір за ставками для суден, що знаходяться в закордонному плаванні. При цьому, Порт повністю погоджується із вартістю послуг електрозабезпечення і готове їх сплатити при наявності окремих актів та рахунків за надані послуги та причальний збір з урахуванням заперечень Порту.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав про те, що незважаючи на надані гарантії, виставлені ним рахунки відповідачем сплачені не були, що і зумовило звернення до суду із відповідним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, встановивши, що судна є суднами закордонного плавання, тому позивачем вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства була розрахована ставка причального збору за стоянку суден, яка повинна сплачуватись відповідачем. Крім того, місцевий суд посилаючись на Закон України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якого споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, задовольнив вимоги позивача стосовно стягнення вартість електроенергії, спожитої суднами, балансоутримувачем яких є ДП "Іллічівський морський торговельний порт". Одночасно, місцевий суд, перевіривши розрахунок плати за використання електромереж заводу та встановивши часткову неправильність її нарахування, задовольнив частково позовні вимоги в цій частині, стягнувши з відповідача заборгованість за використання електромереж заводу в сумі 173 321, 07 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 26 Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини ХІ Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року №728-ХІV від 03.06.1999 року, іноземне судно, що проходить через територіальне море, може обкладатись тільки зборами в оплату за конкретні послуги, надані такому судну.

Національним законодавством, а саме положеннями статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримуватися чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.

Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики.

Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону. Портові збори сплачуються Адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в України встановлені Порядком справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 року за № 930/23462, пунктами 1.2, 1.3 якого передбачено, що згідно з частинами третьою - п'ятою статті 22 Закону України "Про морські порти України" портові збори сплачуються Адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, а саме: причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача; канальний збір справляється на користь власника каналу; корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України "Про морські порти України". Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до ст.131 Кодексу торговельного мореплавства України, каботажними перевезеннями визнаються перевезення між портами України, які здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором, за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Згідно із ст. 132 Кодексу торгівельного мореплавства України, перевезення між портами України й іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

Приписами ч.1 ст.97 Митного кодексу України встановлено, що під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митній території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження.

Визначення "судно закордонного плавання" міститься у пункті 54 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, згідно з яким судно закордонного плавання - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі.

Відповідно до ст.9 Митного кодексу України, митною територією є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Також, постановою КМУ від 21.05.2012р. № 451 затверджена "Типова технологічна схема здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон", якою передбачено, зокрема, ч.1 п.16, що декларування судна закордонного плавання, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, здійснюється без подання митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа. Відомості про таке судно закордонного плавання зазначаються в генеральній (загальній) декларації.

Судами правомірно було встановлено, що т/х "Герої Шипки" та т/х "Герої Плевни" прибули на митну територію України 03.03.2015 та 05.03.2015 відповідно, тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду, що вказані судна здійснювали міжнародні перевезення та на час стоянки біля причалів ПАТ "ІСРЗ" знаходяться у закордонному плаванні.

Колегія суддів також вважає, що суди попередніх судових інстанцій правомірно не взяли до уваги доводи ДП "ІМТП" про те, що т/х "Герої Шипки" та т/х "Герої Плевни" знаходяться у каботажному плаванні оскільки здійснили баластний перехід від причалів Порту до причалів судоремонтного заводу в межах територіальних вод України. При цьому, ДП "ІМТП" не було надано жодних доказів здійснення вказаними вище суднами каботажного перевезення у розумінні ст..131 Кодексу торговельного мореплавства України, а також, які спростовують обставини щодо здійснення суднами міжнародного перевезення вимоги до яких врегульовані ст.4 Митного кодексу України.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок), портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний і санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього порядку; причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача.

В свою чергу, у додатку 5 до Порядку встановлено ставку причального збору для суден у закордонному плаванні становить 0,0114 дол. США за куб м за добу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 25.08.2015 за вих. № 911/03.9-09-2924 гарантував позивачу оплату вартості стоянки суден біля причалів ПАТ "ІСРЗ" згідно рахунків останнього.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, 21.03.2016 Публічним акціонерним товариством "Іллічівський судноремонтний завод" на адресу відповідача були направлені рахунки на оплату причального збору за стоянку вищевказаних суден на загальну суму 1 601 528,19 грн.

Місцевий суд здійснивши перевірку вказаного розрахунку причального збору встановив правильність його нарахування, а тому з огляду на відсутність будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті причального збору за стоянку суден "Герої Шипки" та "Герої Плевни" у сумі 1 601 528,19 грн. є такими, що підтверджені матеріалами справи, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" заборгованості по оплаті електроенергії у сумі 54 947,97 грн. колегія вважає вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідок ПАТ "ІСРЗ" від 11.03.2016 у період знаходження т/х "Герої Плевни" у причалу позивача останнім було спожито електроенергії 8448 кВт, в свою чергу т/х "Герої Шипки" спожито електроенергію у розмірі 70 236 кВт. Факт споживання суднами електроенергії у вказаних розмірах повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема, відповідними довідками капітанів зазначених суден.

При цьому місцевий суд правомірно вказав, що відповідно до Закону "Про житлово-комунальні послуги", споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, неукладення договору про надання комунальних послуг у письмовій формі не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати надані послуги, зокрема, вартість електроенергії, спожитої суднами, балансоутримувачем яких є ДП "Іллічівський морський торговельний порт", тому вимоги про стягнення електроенергії у розмірі 54 947,97 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, місцевий суд, здійснив перерахування розрахунку плати за використання електромереж заводу встановивши часткову неправильність її нарахування. Позивачем на вимогу суду було здійснено перерахунок такої заборгованості, відповідно до якого сумою заборгованості за використання електромереж заводу є 173 321, 07 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача заборгованість по оплаті причального збору у сумі 1 601528,19 грн., електроенергії у сумі 54 947,97 грн., використання електромереж у розмірі 173 321,07 грн.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (правонаступник Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт") залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі №916/4971/15 - без змін.

ГоловуючийНєсвєтова Н.М. Судді:Карабань В.Я. Ковтонюк Л.В.