ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Справа № 908/863/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2А"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016у справі№908/863/16 господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" доКомунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2А"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.Бердянської міської ради 2.Управління комунальної власності Бердянської міської ради простягнення 215914,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А" про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 215914,36грн.

Ухвалою від 10.05.2016 господарським судом Запорізької області за клопотанням відповідача, залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бердянську міську раду та Управління комунальної власності Бердянської міської ради.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.07.2016 (суддя Гончаренко С.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016 (головуючий суддя Колядко Т.М., судді Татенко В.М., Скакун О.А.), позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Комунального підприємства "Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А" на користь Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" 215914,36 грн. та відповідні судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Комунальне підприємство Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2А" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, скаржник вказує на те, що він не є суб'єктом господарювання, на який покладено обов'язок щодо укладання спірного договору у запропонованій редакції.

Крім того, заявник посилається на те, що при передачі йому спірного майна на баланс, не було визначено його чітких прав та обов'язків, отже не є визначеним, на його думку, покладення на нього обов'язку з утримання такого приміщення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.12.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу Бердянська міська рада підтримує вимоги касаційної скарги та зазначає про те, що згідно акта технічного обстеження від 25.05.2016 відсутні елементи опалення, засіб обліку теплової енергії на багатоповерховий будинок та вказане вбудоване приміщення відсутній.

Від Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" також надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останнє просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у судових рішеннях.

Комунальне підприємство Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2А" надіслало заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки представника підприємства, яка задоволенню не підлягає, оскільки явка представників сторін у судове засідання касаційної інстанції не обов'язкова.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" звернулось до господарського суду про стягнення з КП "Житлосервіс-2А" вартості спожитої теплової енергії, яка постачалась позивачем у вбудоване приміщення площею 609, 6 кв.м. за адресою: вул. Карла Маркса, буд. 49, м. Бердянськ Запорізької області за період 03.01.2013-31.12.2015 в сумі 215914, 36 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі цілого - вбудованого приміщення по вул. К. Маркса, 49 у м. Бердянськ (реєстраційний номер 19239191) від 24.10.2007 зазначене приміщення було передано із державної власності у власність територіальної громади м.Бердянськ Запорізької області (а.с.85-86, т.2). Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказане приміщення є комунальною власністю територіальної громади м. Бердянськ в особі Бердянської міської ради (а.с.99, т. 2).

Наказом УКВ Бердянської міської ради № 121 від 25.10.2007 зазначене приміщення було передано в господарське відання відповідачу - КП "Житлосервіс-2А" та перебуває в останнього на балансі, що також підтверджується листами УКВ Бердянської міської ради №3679 від 25.12.2013, № 611 від 12.03.2016 (а.с.18, 98-100, т.1).

Оскільки Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області було орендарем спірного приміщення відповідно до договору оренди № 1245 від 07.05.2008, постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення за цей період здійснювалось на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії № 851 від 12.01.2011, укладеного між позивачем та Управлінням Пенсійного фонду України у м. Бердянськ Запорізької області (а.с.12, т.1).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після закінчення 01.08.2012 строку дії договору оренди вбудоване приміщення, розташоване в буд. 49 по вул. К. Маркса, м. Запоріжжя, відповідно до акта здачі-приймання від 03.01.2013 було передано балансоутримувачу - КП "Житлосервіс-2А" (а.с. 91, т. 2).

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

З огляду на передбачену законодавством обов'язковість укладення договору купівлі-продажу теплової енергії, позивач звертався до відповідача з вимогою укласти відповідний договір, надсилав проект договору, однак відповіді від КП "Житлосервіс-2А" не отримав, що встановлено господарським судом та не спростовується матеріалами справи (а. с. 19-23 т. 1).

Відмову від укладання договору купівлі-продажу теплової енергії відповідач обґрунтовував тим, що він не є споживачем житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а обов'язку балансоутримувача укладати договір купівлі-продажу теплової енергії вказаний закон не встановлює.

Відхиляючи вказані доводи відповідача суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку з огляду на те що згідно пункту 3 Правил користування тепловою енергією передбачено, що споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору; відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

З аналізу пункту 44 Правил вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт відпуску теплової енергії в спірне приміщення підтверджується, зокрема, витягом з Журналу обліку відпуску теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання для житлових будинків та об'єктів соцкультпобуту від котельні №7 ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж", схемою розподілу меж обслуговування теплових мереж від котельні № 7 між ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" та КП "Житлосервіс-2А", рішеннями виконавчого комітету Бердянської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів за спірний період (а. с. 30-37, 84-96 т. 1).

Господарськими судами попередніх інстанцій вірно вказано, що обмежити постачання теплової енергії в спірне приміщення позивач не міг, оскільки вказане приміщення є вбудованим, і таке обмеження призвело б до порушення прав громадян, які проживають у відповідному багатоповерховому будинку.

Вказані обставини підтверджуються складеним сторонами на вимогу господарського суду актом технічного обстеження приміщення від 25.05.2016, в якому зазначено, що "багатоповерховий будинок має внутрішньобудинкові мережі централізованого теплопостачання нижньої розводки, які підключені до мереж ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" через єдиний ввід, що підтверджується схемою розподілу меж обслуговування теплових мереж. З підвалу стояки центрального опалення транзитом через приміщення подають теплопостачання до дев'ятого поверху для теплозабезпечення житлових приміщень мешканців будинку" (а. с. 73-75 т. 2).

Як було зазначено, спірне приміщення закріплено на праві господарського відання за КП "Житлосервіс-2А" та знаходиться у нього на балансі.

Згідно статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 546 від 14.09.2005 КП "Житлосервіс-2А" було визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у комунальному житловому фонді м. Бердянськ з утримання житлових будинків та прибудинкових територій і відповідальним за утримання внутрішньобудинкових мереж водо-, теплопостачання. (а. с. 29 т. 1).

Відповідно до пункту 2.2 Статуту КП "Житлосервіс-2А" основними напрямками діяльності Підприємства є, зокрема, організація експлуатації, утримання та проведення поточного ремонту житлового фонду територіальної громади міста. У пункті 4.2 вказаного Статуту передбачено, що майно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Бердянська і закріплюється за ним на праві господарського відання, крім житлового та нежитлового фондів. Житловий та нежитловий фонди належать на праві власності територіальній громаді міста Бердянськ в особі Бердянської міської ради та перебувають у тимчасовому розпорядженні Підприємства (а. с. 3-4 т. 2).

У Положенні про Управління комунальної власності Бердянської міської ради (із змінами та доповненнями станом на 22.04.2013) передбачено, що до основних напрямків його діяльності відноситься, зокрема, контроль за збереженням та ефективним використанням майна, що передане в господарське відання, оперативне управління юридичних осіб міської комунальної власності; управління та розпорядження майном підприємств, установ, організацій, що перебувають у комунальній власності (а. с. 8-9 т. 2).

Згідно статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач має право: здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм, визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна, укладати договори на надання житлово-комунальних послуг. Балансоутримувач зобов'язаний: утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками), забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Із вказаного вбачається, що обов'язок безпосередньо утримання такого майна покладається саме на балансоутримувача - КП "Житлосервіс-2А", а відтак твердження комунального підприємства про невизначення його обов'язку з утримання спірного приміщення при передачі йому на баланс цього приміщення судами попередніх інстанцій вірно визнано необґрунтованим.

Крім того, судами вірно вказано про те, що відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

З огляду на викладене та врахувавши обов'язок КП "Житлосервіс-2А" оплачувати поставлену теплову енергію у спірне приміщення і за умови відсутності відповідного договору, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо правомірності позовних вимог ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж".

Згідно пункту 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи актом технічного обстеження від 25.05.2016 встановлено, що засіб обліку теплової енергії на багатоповерховий будинок та вбудоване приміщення відсутній (а.с.75 т. 2), а відтак ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" визначено вартість спожитої відповідачем енергії передбаченим пунктом 23 Правил розрахунковим способом.

Колегія суддів апеляційного суду визнала правомірним нарахування позивачем розрахунку вартості спожитої теплової енергії з огляду на те, що його виконано відповідно до формули, яка передбачена Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ України 244-94, затвердженими Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству, та з використанням тарифів, встановлених відповідними рішеннями виконавчого комітету Бердянської міської ради "Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" для бюджетних організацій та інших споживачів", Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення)" ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" (а. с. 38-52 т. 1).

Також, для розрахунку позивачем використано: показник теплового навантаження, визначений в укладеному між позивачем та Управлінням Пенсійного фонду договорі купівлі-продажу теплової енергії № 851 від 12.01.2011 згідно з пунктом 20 Правил; середньомісячну температуру зовнішнього повітря, яка підтверджується даними Запорізького обласного центру з гідрометеорології за спірний період; кількість годин (діб) роботи тепловикористального обладнання, яка визначена відповідно до кількості днів кожного місяця з урахуванням початку та закінчення опалювальних сезонів, встановлених відповідними рішеннями виконавчого комітету Бердянської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів; (а. с. 12, 30-37, 115-136 т. 1).

Посилання Бердянської міської ради та Управління комунальної власності на те, що позивачем безпідставно для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії застосовано укладений між позивачем та іншою особою, яка не є стороною у справі, договір купівлі-продажу теплової енергії № 851, оскільки вказане у цьому договорі теплове навантаження розраховувалось відповідно до робочого проекту, виконаного відповідною ліцензійною організацією, виходячи з фактично встановленого обладнання (радіаторів, регістрів), а докази наявності відповідного обладнання у спірний період в матеріалах справи відсутні; крім того, Актом технічного обстеження від 25.05.2016 встановлено, що у спірному приміщенні відсутні елементи опалення було досліджено судом апеляційної інстанції та вірно відхилено з огляду на те, що вказаний показник теплового навантаження застосований позивачем, виходячи з того, що відповідно до пункту 20 Правил такий показник встановлюється сторонами в договорі про постачання теплової енергії, а такого договору, в якому було б зазначено відповідний показник, між сторонами у спірний період не укладено.

У вказаному акті технічного обстеження вказано, що деякі елементи опалення відсутні (а. с. 75 т. 2), проте, матеріалами справи, зокрема, актами готовності спірного приміщення до опалювального сезону від 05.07.2013, 25.07.2014, 30.07.2015 було підтверджено можливість отримання послуг з постачання теплової енергії у спірному приміщенні, а відтак і наявність елементів опалення у спірний період (а. с. 69-71 т. 2).

Виходячи із викладеного, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого суду щодо демонтажу опалювальних приладів у спірному приміщенні саме після закінчення опалювального сезону 2015-2016 року, що також підтверджує постачання теплової енергії у вбудоване в буд. 49 по вул. К. Маркса, м. Запоріжжя, за спірний період.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні докази відключення будинку, в якому знаходиться спірне приміщення, від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, у встановленому законодавством порядку.

Аналогічні висновки про те, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання викладено у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що висновки місцевого господарського суду про задоволення позову про стягнення заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію з посиланням на положення статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 24.09.2014 у справі № 6-122 цс14, від 25.02.2015 у справі № 3-11гс15, оскільки зазначена норма застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (пункт 1 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України)

У постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-582цс15 зазначено, що позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Враховуючи те, що в даному випадку між сторонами склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, що підтверджується матеріалами справи, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що позовів вимоги про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії підлягають задоволенню на підставі частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з мотивів, наведених у постанові апеляційного суду.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими та правомірними.

Натомість, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2А" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі №908/863/16 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді О. Сибіга

В. Швець