ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року Справа № 910/25616/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.2015у справі№910/25616/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп"доПублічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"простягнення 498784,50 грн.за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон"провизнання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ/12/47 від 19.12.2012 недійснимза участю представників сторінвід позивача:Шумєєва О.О.від відповідача-1:Дев'ятка О.Г., Веремчук В.П.від відповідача-2:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" про стягнення 450000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ/12/47 від 19.12.2012, 41310,00 грн. пені, 7474,50 грн. інфляційних.

Публічне акціонерне товариство "Феодосійський механічний завод" звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ/12/47 від 19.12.2012. До участі у справі в якості відповідача за зустрічним позовом залучено також Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 (суддя Сівакова В.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено - визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ/12/47 від 19.12.2012, укладений між ТОВ "Дінта-Дон" та ПАТ "Феодосійський механічний завод".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 (колегія суддів: Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково - стягнуто з ПАТ "Феодосійський механічний завод" на користь ТОВ "Укркомерцгруп" 450000,00 грн. основного боргу, 10800,00 грн. пені, 7474,50 грн. інфляційних нарахувань, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Феодосійський механічний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 19.12.2012 між ТОВ "Дінта-Дон" (продавець) та ПАТ "Феодосійський механічний завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ/12/47 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити цінні папери - вексель простий, форма існування та випуску документарна та ордерна, серії АА 2484395, емітент ТОВ "Праймтрейдекспрес", номінальна вартість 465000,00 грн., дата складання 12.11.2012, дата погашення 22.11.2017, договірна вартість визначена в сумі 450000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору передача цінних паперів, що є предметом даного договору, здійснюється з оформленням іменного індосаменту протягом 10 (десяти) банківських днів після укладення цього договору. Факт передачі цінних паперів від продавця покупцю підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів.

Згідно з п. 2.1 Договору оплата вартості цінних паперів провадиться у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок продавця без участі повіреного у термін до 31.12.2012.

У разі прострочки виконання покупцем умов п. 2.1 цього Договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,02% від загальної суми цього Договору за кожний банківський день прострочення, але не більш 100% обумовленої п. 1.2 суми (п. 4.1 Договору).

За актом прийому-передачі цінних паперів від 19.12.2012 продавець передав, а покупець отримав цінні папери, що є предметом Договору. Однак покупець не сплатив продавцю обумовлену Договором суму вартості цінних паперів.

Крім того, між ТОВ "Дінта-Дон" (первісний кредитор) та ТОВ "Укркомерцгруп" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №12-2У, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, стає кредитором за Договором №БВ/12/47 від 19.12.2012 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та ПАТ "Феодосійський механічний завод" (боржник) на суму 450000 грн., та одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, у тому числі пеню та штрафи у разі прострочки боржником умов оплати.

За актом приймання-передачі від 29.12.2012 новий кредитор передав первісному кредитору в оплату за вказаним договором про відступлення права вимоги простий вексель номінальною вартістю 470000 грн., договірна вартість 450000 грн.

ТОВ "Дінта-Дон" 29.12.2012 направило ПАТ "Феодосійський механічний завод" повідомлення про укладення договору про відступлення права вимоги №12-2У від 28.12.2012 та повідомило платіжні реквізити нового кредитора - ТОВ "Укркомерцгруп".

У зв'язку з невиконанням ПАТ "Феодосійський механічний завод" своїх зобов'язань за Договором щодо оплати вартості придбаних цінних паперів ТОВ "Укркомерцгруп" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі щодо стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних та пені.

Заперечуючи проти вказаних позовних вимог, ПАТ "Феодосійський механічний завод" заявило зустрічний позов про визнання недійсним Договору, посилаючись на обставини підписання від його імені Договору виконуючим обов'язки директора Гаврилюком Юрієм Васильовичем з перевищенням повноважень, наданих йому п.п. 9.3.1, 9.3.6 Статуту Товариства.

Відповідно до п.п. 9.3.1, 9.3.6, 9.3.8 Статуту ПАТ "Феодосійський механічний завод" директор є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, виконує функції, покладені на нього як на керівника підприємства, згідно до законодавства України та укладеного з ним трудового договору (контракту), у тому числі приймає рішення про розпорядження рухомим та нерухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений Наглядовою радою. Будь-яка угода, по розпорядженню рухомим та нерухомим майном або інша угода, укладена директором від імені товариства на суму, що перевищує встановлений для директора ліміт, без отримання попередньої згоди Наглядової ради на укладення такої угоди, визнається недійсною та не підлягає виконанню.

Згідно з п.п. 4.1.13, 4.1.14 Положення про виконавчий орган ПАТ "Феодосійський механічний завод" директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений наглядовою радою. Також директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди перевищує ліміт встановлений наглядовою радою, а також нерухомим майном, та обов'язково отримує попередню згоду наглядової ради на укладення таких угод.

Рішенням наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод", оформленим протоколом №34 від 03.11.2011, встановлено ліміт суми в межах якої директор може приймати фінансово-господарські рішення без попереднього узгодження з Наглядовою радою в розмірі 50000,00 грн.

А рішенням наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод", оформленим протоколом №37 від 20.11.2011, делеговано члену наглядової ради ОСОБА_8 повноваження з погодження всіх вихідних документів (у томі числі договорів, актів, платіжних доручень) та вирішено вважати, що всі вихідні документи без такого погодження є недійсними.

Встановивши викладені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо дійсності Договору та наявності правових підстав для задоволення первісного позову. Однак колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів як першої, так і апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 612 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період. У силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено в якості підстав для заміни кредитора у зобов'язанні передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому відповідно до ст.ст. 514, 518 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; але боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У силу ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 92 ЦК України у ч.ч. 1, 3 передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

При цьому якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Разом з тим, згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо) (п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Зокрема, правочин, вчинений виконавчим органом (посадовою особою) акціонерного товариства з перевищенням наданих йому повноважень, може бути схвалений у подальшому загальними зборами акціонерів товариства як рішенням, прийнятим безпосередньо з вказаного питання, так і шляхом затвердження річного звіту товариства чи висновків ревізійної комісії (ревізора) щодо достовірності та повноти даних фінансової звітності за відповідний період (ст.ст. 33, 74 Закону України "Про акціонерні товариства"). Адже відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: 2 "Баланс", 3 "Звіт про фінансові результати", 4 "Звіт про рух грошових коштів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2011 №559, інформація про фінансові активи, до яких слід віднести придбаний вексель, має бути відображена у фінансовій звітності товариства.

Дослідивши надані сторонами докази, суди встановили обставини, які свідчать про обмеження згідно з положеннями статуту ТОВ "Феодосійський механічний завод" повноважень директора цього товариства на укладання угод на суму, що перевищує ліміт, встановлений наглядовою радою в розмірі 50000,00 грн. При цьому, укладаючи Договір, у якому міститься зазначення про його укладення від імені ТОВ "Феодосійський механічний завод" виконуючим обов'язки директора на підставі статуту, ТОВ "Укркомерцгруп" знало чи повинно було знати про наявність у статуті положень щодо обмежень повноважень директора, а також про певний розмір встановленого наглядовою радою ліміту, однак не надало жодних доказів щодо наявності в нього на момент укладення Договору певних відомостей щодо встановлення іншого ліміту, ніж передбачений протоколом наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод" №34 від 03.11.2011.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про укладення Договору виконуючим обов'язки директора ПАТ "Феодосійський механічний завод" з перевищенням наданих йому повноважень, а висновок суду апеляційної інстанції про відсутність повідомлення продавця за договором про обмеження повноважень директора є безпідставним.

Проте, визнаючи недійсним Договір з вказаних підстав, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ст. 241 ЦК України та взагалі не досліджував обставини щодо наявності чи відсутності подальшого схвалення Договору ТОВ "Феодосійський механічний завод".

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначив лише, що ПАТ "Феодосійський механічний завод" як покупець прийняло цінні папери за Договором та не надало доказів їх повернення продавцю ТОВ "Дінта-Дон" або новому кредитору ТОВ "Укркомерцгруп". Однак у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції щодо виконання сторонами умов Договору вказано лише про наявність акту прийому-передачі цінних паперів від 19.12.2012. При цьому судом не встановлено обставин підписання цього чи іншого документу, який свідчить про прийняття ПАТ "Феодосійський механічний завод" спірного векселю, певною належним чином уповноваженою особою товариства, окрім виконуючого обов'язки Гаврилюка Ю.В., який саме уклав Договір з перевищенням повноважень. Обставини відображення спірного векселя у фінансовій звітності ПАТ "Феодосійський механічний завод" також під час розгляду справи судами не встановлені.

Зважаючи на відсутність належного з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин щодо схвалення Договору ПАТ "Феодосійський механічний завод", висновки судів по суті даного спору не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 86, 105 ГПК України, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі №910/25616/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова