ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року Справа № 904/7753/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський олійно-жировий комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 (головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.)та рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 (суддя Петренко І.В.) у справі№ 904/7753/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський олійно-жировий комбінат", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліяінтертрейд", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукти", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Бізнес"прозвернення стягнення на предмети застави,за участю представників:позивачаДробот Д.М.,відповідача-1Громадюк О.Р.,відповідачів-2,-3,-4не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 у справі № 904/7753/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2015, позов задоволено:

1. В рахунок часткового погашення заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором № 311-КД від 19.07.2011 (із змінами та доповненнями) за основною сумою кредиту в розмірі 2.000.000,00 доларів США, 6.962.598,55 євро та 10.800.000,00 грн. звернуто стягнення на користь позивача на рухоме майно, що належить на праві власності відповідачу-1 та є предметом застави згідно з:

1.1. Договором застави рухомого майна № 310-ЗРМ від 26.07.2011, укладеним між відповідачем-1 та позивачем, а саме: рухоме майно, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, буд. 60.

Встановлено спосіб реалізації предмета застави: реалізація шляхом проведення прилюдних (публічних) торгів (аукціону) в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Початковою ціною реалізації предмета застави встановлено узгоджену заставну вартість, а саме 75.000.000,00 грн.;

1.2. Договором застави рухомого майна № 1081-ЗРМ від 12.04.2013, укладеним між відповідачем-1 та позивачем, а саме: рухоме майно, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60.

Встановлено спосіб реалізації предмета застави: реалізація шляхом проведення прилюдних (публічних) торгів (аукціону) в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Початковою ціною реалізації предмета застави встановлено узгоджену заставну вартість, а саме 2.154.186,00 грн.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором № 311-КД від 19.07.2011 (із змінами та доповненнями) за основною сумою кредиту в розмірі 2.000.000,00 доларів США, 6.962.598,55 євро та 10.800.000,00 грн. звернуто стягнення на користь позивача на рухоме майно:

2.1. що належить на праві власності відповідачу-1 та є предметом застави згідно з договором застави товарів в обороті/переробці № 320-ЗТ від 19.07.2011 (із змінами, внесеними додатковими угодами), укладеним між відповідачем-1 та позивачем, а саме: товари в обороті/переробці, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, а саме: олія соняшникова рафінована в кількості 345 тон, олія соняшникова нерафінована в кількості 540 тон, замінник молочного жиру в кількості 200 тон та пальмоядрові фракції в кількості 100 тон;

2.2. що належить на праві власності відповідачу-2 та є предметом застави згідно з договором застави товарів в обороті/переробці № 317-ЗТ від 19.07.2011 (із змінами, внесеними додатковими угодами до нього), укладеним між відповідачем-2 та позивачем, а саме: товари в обороті/переробці, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, а саме: пальмоядрові фракції в кількості 140 тон та замінник молочного жиру в кількості 50 тон;

2.3. що належить на праві власності відповідачу-3 та є предметом застави згідно з договором застави товарів в обороті/переробці № 319-ЗТ від 19.07.2011 (із змінами, внесеними додатковими угодами до нього), укладеним між відповідачем-3 та позивачем, а саме: товари в обороті/переробці, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, а саме: олія соняшникова рафінована дезодорована в кількості 220 тон.

Встановлено спосіб реалізації предметів застави: реалізація шляхом проведення прилюдних (публічних) торгів (аукціону) в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Початковою ціною реалізації предметів застави встановлено узгоджену заставну вартість, а саме 30.000.000,00 грн.

3. В рахунок часткового погашення заборгованості відповідача-1 за кредитним договором № 311-КД від 19.07.2011 (із змінами та доповненнями) за основною сумою кредиту в розмірі 2.000.000,00 доларів США, 6.962.598,55 євро та 108.00.000,00 грн. звернуто стягнення в межах суми 1.000.000,00 грн. на предмет застави за договором застави майнових прав № 311-ЗМП від 27.02.2015, що належить відповідачу-4, шляхом визнання права вимоги на отримання грошових коштів за Контрактом поставки №01/01/5105 від 01.01.2015 на користь позивача.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, ст.ст. 4, 20 Закону України "Про заставу", ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", зокрема ст.ст. 27, 41 ГПК України. На думку скаржника, суди не врахували того, що ТОВ "Ексімагроком" не надало ТОВ "Нововолинський олійно-жировий комбінат" відомостей про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості; не встановили, чи виникло у позивача право вимагати дострокового повернення грошових коштів; не визначили обґрунтованості початкової ціну продажу на прилюдних торгах та не залучили до участі у справі ТОВ "Ексімагроком" в якості третьої особи.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів-2,-3,-4 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників вказаних сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача-1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нововолинський олійно-жировий комбінат" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 311-КД (з відповідними змінами та доповненнями, внесеними в подальшому Додатковими угодами № 1 від 25.05.2012, № 2 від 26.06.2012, № 3 від 31.08.2012, № 4 від 24.01.2013, № 5 від 15.01.2013, № 6 від 07.02.2013, № 6 від 15.02.2013, № 7 від 25.06.2013, № 8 від 25.07.2013, № 9 від 07.08.2013, № 9/1 від 14.11.2013, № 10 від 19.12.2013, № 11 від 03.02.2014, № 12 від 25.03.2014, № 13 від 25.04.2014, № 14 від 18.07.2014, № 15 від 25.11.2014, № 16 від 27.02.2015.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 в редакції додаткової угоди від 25.11.2014 № 15 до кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику мультивалютний кредит у розмірі, еквівалентному 104.074.339,96 грн., в тому числі 2.000.000,00 доларів США, 6.962.598,55 євро, 10.800.000,00 грн. (ліміт кредиту), а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Пунктом 4.1 ст. 4 кредитного договору визначено, що надання кредиту відбувається за цільовим призначенням, обумовленим цим договором, шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника або шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, з наступним виконанням розрахункових документів позичальника.

Згідно з п. 6.1 - 6.1.1 ст. 6 в редакції додаткових угод від 18.07.2014 № 14 та від 25.11.2014 № 15 до кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати боргові зобов'язання за кредитом в повному обсязі в день закінчення кожного відповідного періоду користування кредитом. Строк користування кредитом може бути продовжено, при цьому загальна кількість періодів користування кредитом не може перевищувати 3 (трьох) періодів користування кредитом. У випадку продовження строку користування кредитом на 3 (третій) період користування кредитом, датою повернення кредиту є 07.07.2017.

Кредит підлягає поверненню частинами в розмірах та строки, зазначені в графіку (п. 6.1.1 додаткової угоди № 15).

Згідно з п. 10.1.1 ст. 10 кредитного договору за умови належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за цим договором банк зобов'язується надати позичальнику кредит в порядку і на умовах, обумовлених цим договором.

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши відповідачу-1 позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти, що підтверджується меморіальними ордерами про видачу грошових коштів.

Разом з тим, згідно з п. 5.4 ст. 5 кредитного договору у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, окрім пп. 9 п. 5.1 цього договору, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути наданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п. 6.1 кредитного договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з кредитним договором, в строк не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Відповідно до пп. 1 п. 5.1 ст. 5 кредитного договору несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку за цим договором, у передбачений ним строк та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов'язків за цим договором та/або обов'язків за угодами про забезпечення та/або іншими угодами, укладеними сторонами, є несприятливою подією.

Відповідно до п. 10.3.6.16 ст. 10 кредитного договору позичальник зобов'язався в строк до 06.04.2015 включно забезпечити закінчення будівництва об'єкта, визначеного в п. 3.1.6.3 цього договору, - комплексу будівель та споруд олійно-екстракційного заводу, розташованого за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26В, введення його в експлуатацію, забезпечити його належне функціонування за прямим цільовим призначенням та оформлення права власності ТОВ "Ексімагроком" (код ЄДРПОУ 35115405) на зазначений об'єкт відповідно до вимог чинного законодавства, а також забезпечити укладення між банком та ТОВ "Ексімагроком" договору іпотеки зазначеного нерухомого майна/додаткової угоди до угоди про забезпечення, вказаної в п. 3.1.6.3 цього договору, щодо зміни опису предмета іпотеки, зміни опису документів, що підтверджують право власності на предмет іпотеки, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

В порушення умов п. 10.3.6.16 ст. 10 кредитного договору позичальником в строк до 06.04.2015 не надано доказів виконання обов'язку щодо оформлення відповідно до вимог чинного законодавства права власності ТОВ "Ексімагроком" на зазначене вище нерухоме майно, а також не забезпечено укладення між банком та ТОВ "Ексімагроком" договору іпотеки цього нерухомого майна або додаткової угоди до угоди про забезпечення, вказаної в п. 3.1.16.3 цього договору, не забезпечено виконання інших умов цього пункту кредитного договору.

Згідно з п. 10.3.6.16 ст. 10 кредитного договору у випадку невиконання чи неналежного виконання зазначеного у цьому пункті зобов'язання для позичальника наступають наслідки, передбачені пунктом 5.4 кредитного договору.

Враховуючи настання несприятливих подій та їх наслідків, на підставі п. 5.1 та п. 5.4 ст. 5 кредитного договору банк направис на адресу позичальника повідомлення про дострокове повернення кредиту за вих. № КНО-61-05-517 від 28.04.2015 з вимогою достроково повернути отримані від банку кредитні кошти у повному обсязі в строк не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення.

Згідно з п. 14.1 ст. 14 кредитного договору сторони погодились, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими позичальником на сьомий календарний день з дати реєстрації Банком рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку (при цьому позичальник несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує сім календарних днів).

Реєстрація відправлення проведена відділенням поштового зв'язку 01.05.2015, що підтверджується штампом відділення зв'язку на описі вкладення та поштовим чеком відділення зв'язку.

Таким чином, повідомлення вважається отриманим позичальником 08.05.2015, а строк повернення кредиту в повному обсязі (60 календарних днів згідно із умовами кредитного договору) сплив 07.07.2015.

Позичальник не виконав законні вимоги банку щодо дострокового повернення всієї суми наданих кредитних коштів, у зв'язку з чим у позичальника виникла прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, що станом на момент звернення до суду із позовною заявою складає 2.000.000,00 доларів США, 6.962.598,55 євро, 10.800.000,00 грн.

Відтак, банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а відповідач-1 нараховану заборгованість за користування кредитом не сплатив, умови пункту 10.3.6.16 кредитного договору не виконав.

Доказом наявності заборгованості за кредитним договором є також є постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі №904/6248/15 про стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 311-КД від 19.07.2011.

Доказів сплати заборгованості за договором, а також доказів виконання пункту 10.3.6.16 кредитного договору відповідач-1 не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

В забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачами 1, 2, 3, 4 укладено ряд договорів застави (а. с. 118-178 том 1, а. с. 1-101 том 2).

Так між банком та відповідачем-1 (заставодавець-1) укладено договір застави рухомого майна № 310-ЗРМ від 26.07.2011 із змінами та доповненнями, внесеними в подальшому додатковими угодами, (далі - договір застави-1).

Відповідно до умов договору застави-1 заставодавець передав в заставу банку на умовах, визначених договором застави-1, належне заставодавцю на праві власності рухоме майно - обладнання у кількості 705 одиниць найменувань, що визначене переліком рухомого майна, яке належить до предмету застави (Додаток № 1 до цього договору застави).

Пунктом 2.4 договору застави-1 за домовленістю сторін, на момент укладення договору застави-1, предмет застави (обладнання в кількості 705 одиниць найменувань) оцінено на суму 75.000.000,00 грн.

Також між банком та заставодавецем-1 укладено договір застави рухомого майна № 1081-ЗРМ від 12.07.2013 із змінами та доповненнями, внесеними в подальшому додатковими угодами (далі - договір застави-2).

Відповідно до умов договору застави-2 заставодавець передав в заставу банку на умовах, визначених цим договором, належне йому на праві власності рухоме майно (обладнання у кількості 37 одиниць найменувань) згідно з переліком п. 2.1. договору застави-2 (далі - предмет застави).

Пунктом 2.5 договору застави-2 за домовленістю сторін на момент укладення цього договору предмет застави (обладнання в кількості 705 одиниць найменувань) оцінено у сумі 2.154.186,00 грн.

19.07.2011 між банком та заставодавцем-1 укладено договір застави товарів в обороті/переробці № 320-ЗТ із змінами, внесеними додатковими угодами (далі - договір застави-3, згідно з яким заставодавець-1 передав у заставу банку товари в обороті/переробці, а саме: олію соняшникову рафіновану в кількості 345 тон, олію соняшникову нерафіновану в кількості 540 тон, замінник молочного жиру в кількості 200 тон та пальмоядрові фракції в кількості 100 тон, всього балансовою вартістю 2.5067.633,63 грн.

19.07.2011 між банком та відповідачем-2 (заставодавець-2) укладено договір застави товарів в обороті/переробці № 317-ЗТ із змінами, внесеними додатковими угодами до цього договору (далі - договір застави-4), згідно з яким останнє передало в заставу банку товари в обороті/переробці, а саме: пальмоядрові фракції в кількості 140 тон та замінник молочного жиру в кількості 50 тон, всього вартістю 2.512.438,02 грн.

19.07.2011 між банком та відповідачем-3 (далі - заставодавець-3) укладено договір застави товарів в обороті/переробці № 319-ЗТ із змінами, внесеними додатковими угодами до нього (далі - договір застави-5), згідно з яким останній передав в заставу банку товари в обороті/переробці, а саме: олію соняшникову рафіновану дезодоровану в кількості 220 тон, всього балансовою вартістю 2.420.700,48 грн.

За умовами договорів застави рухомого майна від 26.07.2011 № 310-ЗРМ від 12.07.2013 № 1081-ЗРМ, а також договорів застави товарів в обороті/переробці від 19.07.2011 № 317-ЗТ, № 319-ЗТ та № 320-ЗТ предмети застави за договорами застави знаходяться у складському приміщенні за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 60.

Відповідно до п. 2.4 договорів застави-3, -4, -5 (з урахуванням додаткових угод) за домовленістю сторін на момент укладення договорів застави предмети застави за переліченими договорами застави разом оцінено у сумі 30.000.000,00 грн. При цьому сторони погодились з тим, що при зверненні стягнення та реалізації предметів застави заставодержатель не буде зв'язаний або будь-яким іншим чином обмежений вказаною оціночною вартістю предметів застави.

Крім цього умови договорів застави не містять будь-яких застережень щодо необхідності проведення додаткової оцінки предмету застави при зверненні стягнення на нього.

27.02.2015 в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем-4 Товариством з обмеженою відповідальністю "Модерн Бізнес" (далі - заставодавець-4) укладено договір застави майнових прав № 311-ЗМП (далі - договір застави-6).

За умовами п. 1.2 ст. 1 договору застави-6 заставою в межах 1.000.000,00 грн. забезпечується виконання зобов'язань ТОВ "Нововолинський ОЖК" перед банком, які випливають, зокрема, з укладеного між ними кредитного договору.

Крім того п. 1.2.1.1 пункту 1.2.1. ст. 1 договором застави-6 передбачено, що заставою перед банком забезпечується виконання обов'язку позичальника повернути кредит повністю або частинами в строки, передбачені кредитним договором.

Обсяг основного зобов'язання визначено у п. 1.2.1.1 договору застави-6.

За умовами п. 2.1 договору застави-6 предметом застави є: майнові права - права вимагати від осіб, з якими укладено контракти (далі - боржники), здійснення платежів на користь заставодавця за поставлені (або такі, що будуть поставлені) боржникам товари (виконані роботи чи надані послуги), в розмірах та в строки, передбачені контрактами (далі - предмет застави), зокрема, контрактом поставки № 01/01/5105 від 01.01.2015, укладеним між ТОВ "Модерн Бізнес" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Універсал".

Крім того пунктами 1.4, 1.4.1 ст. 1 та підпунктами 1.3, 1.3.1, 1.3.2 ст. 1 договорів застави 1, 2, 3, 4, 5, 6 визначено, що за рахунок предмета застави банк має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати втрати в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, зокрема, вимоги за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, передбаченого договором, з якого виникло основне зобов'язання.

Пунктом 5.1.1 ст. 5 договорів застави 1, 2, 3, 4, 5, 6 передбачено, що банк у випадку та в порядку, передбаченими цим договором та/або чинним законодавством України, має право одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. п. 1, 2 п. 6.1 ст. 6 договорів застави 1, 2, 3, 4, 5, 6 банк вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету застави, зокрема, у випадку невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання.

Крім цього п. п. 2 та 4 п. 6.1 ст. 6 договорів застави 1, 2, 3, 4, 5, 6 також визначено, що право на звернення стягнення на предмет застави та на одержання задоволення своїх вимог з вартості предмету застави банк набуває у разі невиконання вимоги заставодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання, а також, незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, у випадку будь-якого порушення умов договору, на підставі якого виникло основне зобов'язання (тобто умов кредитного договору).

Пункт 6.2 ст. 6 договору застави-6 визначає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір банку, зокрема, за рішенням суду. При цьому сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет застави провадиться шляхом відступлення (переводу) заставодавцем заставодержателю майнових прав, що випливає із права вимоги заставодавця до третіх осіб щодо здійснення платежів на користь заставодавця за поставлені заставодавцем товари, в розміри та строки, передбачені контрактами.

Судами встановлено, що порушення умов кредитного договору прямо вбачається з невиконання позичальником умов пп. 1 п. 5.1. ст. 5, п. 10.3.6.16 ст. 10 кредитного договору.

23.07.2015 банком на адресу відповідачів-1, 2, 3 направлені повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання від 21.07.2015 за вих. № КНО-61-05-1186, КНО-61-05-1184, № КНО-61-05-1188, № КНО-61-05-1190, № КНО-61-05-1192, в яких банк вимагав усунути порушення забезпеченого обтяженням основного зобов'язання, передбаченого кредитним договором, протягом тридцяти днів з моменту реєстрації в державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

На виконання вимог положень ст. ст. 24, 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" позивачем зареєстровані відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що також зазначено у відповідних повідомленнях, направлених відповідачам 1-3.

Крім того 22.07.2015 відповідачу-4 банк особисто вручив вимогу про усунення порушення забезпеченого заставою зобов'язання від 21.07.2015 № КНО-61-05-1196.

Пунктом 6.7 ст. 6 договору застави-6 (майнових прав) визначено строк виконання відповідачем-4 вимоги банку у не менш ніж тридцятиденний строк. Пунктом 7.3 ст. 7 договору застави майнових прав визначено, що повідомленими сторони вважаються, зокрема, з дня особистого доставляння на адресу сторін повідомлення та/або документа.

Таким чином строк виконання вимоги, зазначеної у повідомленні банку, сплив 21.08.2015.

Станом на день звернення до суду з позовною заявою відповідачами вимоги банку не виконані, що є підставою набуття банком права на звернення стягнення та задоволення своїх вимог з вартості вказаних вище предметів застави.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 589 ЦК України визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватися в т. ч. на підставі рішення суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, в тому числі, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів.

З урахуванням встановлених судами обставин справи, колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 310-ЗРМ від 26.07.2011, договором застави рухомого майна № 1081-ЗРМ від 12.04.2013, договором застави товарів в обороті/переробці № 320-ЗТ від 19.07.2011, договором застави товарів в обороті/переробці № 317-ЗТ від 19.07.2011, договором застави товарів в обороті/переробці № 319-ЗТ від 19.07.2011 з визначенням способу реалізації - продаж предмета застави на прилюдних (публічних) торгах (аукціоні) в порядку встановленому чинним законодавством України за початковою ціною, встановленою в розмірі заставної (оціночної) вартості за цими договорами, та звернення стягнення на предмети застави за договором застави майнових прав № 311-ЗМП від 27.02.2015, шляхом визнання права вимоги на отримання грошових коштів за позивачем.

Доводи скаржника відносно того, що невиконання кредитного договору виникло не з вини ТОВ "Нововолинський ОЖК", а в зв'язку з обставинами, які не залежали від нього, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами. Крім того, додатковими угодами до кредитного договору від 18.07.2014 № 14, від 25.11.2014 № 15 та від 27.02.2015 № 16 відповідачу-1 неодноразово додатково визначалися нові строки для виконання зобов'язань для забезпечення закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, проведення технічної інвентаризації та виконання інших умов, визначених п. 10.3.6.16 кредитного договору, однак відповідачем-1 не надано доказів виконання вказаного пункту кредитного договору до 06.04.2015, зокрема звернення до ТОВ "Ексімагроком" про наданням йому інформації щодо результатів розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оформлення останнім права власності на об'єкт нерухомості тощо.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформація про зареєстровані права та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною.

Доступ до інформації власникам майна за положеннями вказаного Закону здійснюється в порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Таким чином скаржник не був обмежений або позбавлений можливості отримати необхідну йому інформацію щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "Ексімагроком".

Вищезазначене спростовує безпідставне посилання скаржника на вжиття ним всіх необхідних та залежних від нього заходів для виконання п. 10.3.6.16 кредитного договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, взявши на себе зобов'язання, передбачене п. 10.3.6.1. кредитного договору, відповідач повинен нести всі несприятливі ризики, пов'язані з невиконанням взятих на себе зобов'язань.

Крім того судами встановлено, що право на дострокове повернення кредиту виникло у позивача, у тому числі, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 обов'язків щодо сплати відсотків за користування кредитом після 01.04.2015, що, зокрема, підтверджується вказаною вище постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі № 904/6248/15.

Колегія суддів також відзначає, що згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судами, предмети застави за вищевказаними договорами оцінено за домовленістю сторін на момент їх укладення. При цьому сторони погодились з тим, що при зверненні стягнення та реалізації предметів застави заставодержатель не буде зв'язаний або будь-яким іншим чином обмежений вказаною оціночною вартістю предметів застави, а тому колегія суддів вважає, що сторони відповідно до норм ст. 638 ЦК України досягли згоди щодо його істотної умови, а саме оцінки предмету застави.

Умови вищезазначених договорів застави не містять будь-яких застережень щодо необхідності проведення додаткової оцінки предмету застави при зверненні стягнення на нього.

Таким чином волевиявлення учасників правочину при узгоджені ціни договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з судами, що призначення експертизи у даній справі, і як наслідок зупинка судового провадження, мало б на меті не роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору та які потребують спеціальних знань, а зумовило б встановлення нових обставин, які не входять до предмету доказування, що є затягуванням судового процесу.

Доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом в порушення ст. 27 ГПК України не залучено до участі у справі ТОВ "Ексімагроком" в якості третьої особи колегією суддів відхиляються, оскільки скаржником не доведено, а судами не встановлено, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором порушує права чи інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком", а рішення суду у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.

Доводи скаржника про невірно визначений судами розмір заборгованості є безпідставними, оскільки позивачем в обґрунтування розміру заборгованості за кредитною угодою надані докази щодо перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. При цьому обов'язок щодо надання доказів повернення кредитних коштів покладається на відповідача. Матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не надано відповідних доказів повернення отриманих сум кредитних коштів. За викладених обставин суди дійшли правильного висновку про наявність заборгованості за кредитною угодою.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський олійно-жировий комбінат" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі № 904/7753/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова