ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року Справа № 904/10285/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 (головуючий суддя Джихур О.В., судді Лисенко О.М., Березкіна О.В.)у справі№ 904/10285/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доПублічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"простягнення 4.943.825,23 дол. США та 5.412.541,36 грн.,за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"провизнання договору недійсним,за участю представників:позивачаПрищенко Д.С.,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015 відмовлено в задоволенні первісного позову, зустрічний позов задоволено в повному обсязі: визнано недійсною генеральну кредитну угоду № 012/03-00/035-07, укладену 26.03.2007 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод", визнано недійсним кредитний договір №010/03-00/205 "Відновлювальна кредитна лінія для корпоративних клієнтів", укладений 19.03.2009 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015 у справі № 904/10285/14 скасовано; в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" відмовлено. Зупинено провадження у справі № 904/10285/14 в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" за первісним позовом до винесення Господарським судом Дніпропетровської області ухвали за результатами розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" у справі про банкрутство №904/4592/15, порушеної Господарським судом Дніпропетровської області.

Роз'яснено Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль", що воно зобов'язане подати до Господарського суду Дніпропетровської області письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 43, 92, 203, 215, 241 ЦК України та ст.ст. 32, 101 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про подальше схвалення спірного правочину в порядку ст. 241 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" не з'явились.

На адресу суду 16.01.2016 надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" відкласти розгляд справи, призначений на 18.01.2016, у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання свого представника.

Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, наступну відпустку судді-доповідача, відсутність клопотання зацікавленої сторони продовжити строк розгляду касаційної скарги, дійшла висновку про відхилення зазначеного клопотання та можливість розглянути справу за відсутності представника відповідача за первісним позовом.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача (за первісним позовом), перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Банк, кредитор), та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" (далі - Позичальник, відповідач), була укладена Генеральна кредитна угода № 012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою від 22 травня 2007 року №1, додатковою угодою від 24 жовтня 2007 року № 2, додатковою угодою від 24 жовтня 2007 року №3, додатковою угодою від 01 грудня 2008 року № 012/03-00/035/4, додатковою угодою від 19 березня 2009 року № 012/03-00/035/5, додатковою угодою від 31 березня 2010 року № 012/03-00/035/6, додатковою угодою від 30 квітня 2010 року № 012/03-00/035/7, додатковою угодою від 21 травня 2010 року № 012/03-00/035/8, додатковою угодою від 25 серпня 2010 року № 012/03-00/035/9, додатковою угодою від 01 жовтня 2010 року № 012/03-00/035/10, додатковою угодою від 12 листопада 2010 року № 012/03-00/035/11, додатковою угодою від 01 грудня 2010 року № 012/03-00/035/12, додатковою угодою від 28 грудня 2010 року № 012/03-00/035/13, додатковою угодою від 01 лютого 2011 року № 012/03-00/035/14, додатковою угодою від 01 квітня 2011 року № 012/03-00/035/15, додатковою угодою від 29 квітня 2011 року № 012/03-00/035/16, додатковою угодою від 01 червня 2011 року № 012/03-00/035/17, додатковою угодою від липня 2011 року № 012/03-00/035/18, додатковою угодою від 01 серпня 2011 року № 012/03-00/035/19, додатковою угодою від 01 вересня 2011 року № 012/03-00/035/20, додатковою угодою від 03 жовтня 2011 року № 012/03-00/035/21, додатковою угодою від листопада 2011 року № 012/03-00/035/22, додатковою угодою від 01 грудня 2011 року № 012/03-00/035/23, додатковою угодою від 04 січня 2012 року № 012/03-00/035/24, додатковою угодою від 01 лютого 2012 року № 012/03-00/035/25, додатковою угодою від 01 березня 2012 року № 012/03-00/035/26, додатковою угодою від 02 квітня 2012 року № 012/03-00/035/27, додатковою угодою від 03 травня 2012 року № 012/03-00/035/28, додатковою угодою від 31 травня 2012 року № 012/03-00/035/29, додатковою угодою від липня 2012 року № 012/03-00/035/30, додатковою угодою від 01 серпня 2012 року № 012/03-00/035/31, додатковою угодою від 03 вересня 2012 року № 012/03-00/035/32, додатковою угодою від 01 жовтня 2012 року № 012/03-00/035/33, додатковою угодою від 31 жовтня 2012 року № 012/03- 0/035/34, додатковою угодою від 03 грудня 2012 року № 012/03-00/035/35, додатковою угодою від 03 січня 2013 року № 012/03-00/035/36, додатковою угодою від 01 лютого 2013 року № 012/03-00/035/37, додатковою угодою від 01 березня 2013 року № 012/03-00/035/38, додатковою угодою від 01 квітня 2013 року № 012/03-00/035/39, додатковою угодою від 29 травня 2013 року № 012/03-00/035/40, додатковою угодою від 01 червня 2013 року № 012/03-00/035/41, додатковою угодою від 01 липня 2013 року № 012/03-00/035/42, додатковою угодою від 01 серпня 2013 року № 012/03-00/035/43, додатковою угодою від 02 вересня 2013 року № 012/03-00/035/44, додатковою угодою від 01 жовтня 2013 року № 012/03-00/035/45, додатковою угодою від 31 жовтня 2013 року № 012/03-00/035/46, додатковою угодою від 02 грудня 2013 року № 012/03-00/035/47 (Генеральна кредитна угода).

Генеральна кредитна угода № 012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року з боку Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" підписана заступником директора з питань операційної підтримки Дніпропетровської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" Спіркіною О.А. на підставі Положення про дирекцію та довіреності від 13 листопада 2006 року, з боку Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" підписана генеральним директором Шапіро І.А., на підставі Статуту.

Підписи вказаних осіб засвідчені печатками Дніпропетровської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" та Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод".

Додаткові угоди до Генеральної кредитної угоди №012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року підписані з боку відповідача генеральним директором Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" Шапіро І.А., а починаючи з лютого 2012 року - генеральним директором Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" Малигиним С.В. на підставі Статуту.

Згідно з Генеральною кредитною угодою № 012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року Банк зобов'язувався надавати Заводу кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених та які будуть укладені, в рамках цієї Генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами. При цьому загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за відкритими в рамках даної угоди кредитними лініями не повинен перевищувати суми еквівалентної 35.000.000,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кредитних договорів. Також вказаною Генеральною кредитною угодою передбачена можливість надання відновлювальних кредитних ліній як в національній, так і й іноземній валюті - доларах США на підставі додатково укладених кредитних договорів.

Відповідно до п. 1.3 Генеральної кредитної угоди (зі змінами, внесеними п.1 додаткової угоди № 012/03-00/035/47 від 02 грудня 2013 року) останній день строку дії ліміту - 31 грудня 2013 року або інша дата, визначена відповідно до умов розділу 9 Генеральної кредитної угоди. Згідно п. 9.1 вказаної Угоди (зі змінами в редакції додаткової угоди №012/03-00/035/47 від 02 грудня 2013 року) договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до Генеральної кредитної угоди та укладених в його рамках договорів зобов'язань.

В рамках Генеральної кредитної угоди між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" і Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" було укладено Кредитний договір від 19 березня 2009 року №010/03-00/205 із змінами і доповненнями, внесеними додатковою угодою від 31 березня 2010 року №010/03-00/205/1, додатковою угодою від 30 квітня 2010 року № 010/03-00/205/2, додатковою угодою від 21 травня 2010 року №010/03-00/205/3, додатковою угодою від 25 серпня 2010 року №010/03-00/205/4, додатковою угодою від 01 жовтня 2010 року №010/03-00/205/5, додатковою угодою від 12 листопада 2010 року №010/03-00/205/6, додатковою угодою від 01 грудня 2010 року №010/03-00/205/7, додатковою угодою від 28 грудня 2010 року №010/03-00/205/8, додатковою угодою від 01 лютого 2011 року № 010/03-00/205/9, додатковою угодою від 01 квітня 2011 року № 010/03-00/205/10, додатковою угодою від 29 квітня 2011 року №010/03-00/205/11, додатковою угодою від 01 червня 2011 року № 010/03-00/205/12, додатковою угодою від липня 2011 року №010/03-00/205/13, додатковою угодою від 01 серпня 2011 року №010/03-00/205/14, додатковою угодою від 01 вересня 2011 року №010/03-00/205/15, додатковою угодою від 03 жовтня 2011 року №010/03-00/205/16, додатковою угодою від листопада 2011 року №010/03-00/205/17, додатковою угодою від 01 грудня 2011 року №010/03-00/205/18, додатковою угодою від 04 січня 2012 року №010/03-00/205/19, додатковою угодою від 01 лютого 2012 року № 010/03-00/205/20, додатковою угодою від березня 2012 року №010/03-00/205/21, додатковою угодою від 02 квітня 2012 року №010/03-00/205/22, додатковою угодою від 03 травня 2012 року №010/03-00/205/23, додатковою угодою від 31 травня 2012 року № 010/03-00/205/24, додатковою угодою від 02 липня 2012 року №010/03-00/205/25, додатковою угодою від 01 серпня 2012 року №010/03-00/205/26, додатковою угодою від 03 вересня 2012 року №010/03-00/205/27, додатковою угодою від 01 жовтня 2012 року №010/03-00/205/28, додатковою угодою від 31 жовтня 2012 року №010/03-00/205/29, додатковою угодою від 03 грудня 2012 року №010/03-00/205/30, додатковою угодою від 03 січня 2013 року №010/03-00/205/31, додатковою угодою від 01 лютого 2013 року №010/03-00/205/32, додатковою угодою від 01 березня 2013 року №010/03-00/205/33, додатковою угодою від 01 квітня 2013 року №010/03-00/205/34, додатковою угодою від 29 травня 2013 року №010/03-00/205/35, додатковою угодою від 01 червня 2013 року №010/03-00/205/36, додатковою угодою від 01 липня 2013 року №010/03-00/205/37, додатковою угодою від 01 серпня 2013 року №010/03-00/205/38, додатковою угодою від 02 вересня 2013 року № 010/03-00/205/39, додатковою угодою від 01 жовтня 2013 року №010/03-00/205/40, додатковою угодою від 31 жовтня 2013 року №010/03-00/205/41 та додатковою угодою від 02 грудня 2013 року №010/03-00/205/42, (Кредитний договір).

Кредитний договір № 010/03-00/205 від 19 березня 2009 року з боку Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" підписано заступником директора Дніпропетровської обласної дирекції Банку Тимофєєвим В.С. та Спіркіною О.А. на підставі нотаріально посвідчених довіреностей, з боку Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" договір підписано генеральним директором Шапіро І.А. на підставі Статуту. Підписи вказаних осіб засвідчено печатками Банку та Заводу.

Додаткові угоди до Кредитного договору №010/03-00/205 від 19 березня 2009 року підписані з боку відповідача генеральним директором Шапіро І.А., а з 04 січня 2012 року - генеральним директором Малигіним С.В. на підставі Статуту.

Згідно з Кредитним договором боржнику було надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом, еквівалентним 35.000.000,00 грн., строком до 11 березня 2010 року включно. Додатковою угодою від 02 грудня 2013 року №010/03-00/205/42 кінцевим терміном погашення кредиту визначено 31 грудня 2013 року. Плата за користування кредитом в доларах США встановлювалась на основі процентної ставки в розмірі 13 % річних, та кредитом в гривні - в розмірі 28 % річних.

Пунктом 3.2 Кредитного договору від 19 березня 2009 року встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), виходячи з фактичного числа календарних днів у місяці та фактичного числа календарних днів у році, день видачі кредиту та день погашення враховується як 1 день.

Надання кредиту підтверджується копіями платіжних документів, які надані позивачем за первісним позовом і містяться в матеріалах справи.

В період з 2009 по 2014 роки Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" здійснювалось погашення тілу кредиту та сплата відсотків за користування кредитом, на підтвердження чого Банк надав на вимогу апеляційної інстанції банківські виписки.

Проте зобов'язання відповідачем за первісним позовом за кредитним договором від 19 березня 2009 року №010/03-00/205 в частині повернення кредиту повністю та сплати відсотків за його користуванням не виконано.

Станом на 20 жовтня 2014 року за розрахунком Банку заборгованість за кредитом в іноземній валюті складає 4.459.400 доларів США, заборгованість за відсотками - 484.425, 23 доларів США, заборгованість за кредитом в національній валюті складає 545.900,00 грн., заборгованість за відсотками - 127.725, 65 грн.

Неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" зобов'язань за Кредитним договором від 19 березня 2009 року № 010/03-00/205 стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з позовом про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

У свою чергу Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" звернуло до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з зустрічним позовом про визнання недійсними Генеральної кредитної угоди №012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року та Кредитного договору №010/03-00/205 від 19 березня 2009 року.

Вказана зустрічна позовна заява ухвалою від 24 червня 2015 року прийнята Господарським судом Дніпропетровської області для спільного розгляду разом з первісним.

За результатами розгляду первісного і зустрічного позовів 08 липня 2015 року місцевим судом ухвалено рішення про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісного позову.

Оскільки позовні вимоги за первісним позовом ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем за первісним позовом Кредитного договору №010/03-00/205 від 19 березня 2009 року та Генеральної кредитної угоди №012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року, які Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" просить визнати недійсним, вказані договори підлягають оцінці на предмет відповідності чинному законодавству України на час їх укладення.

Посилаючись на ст.ст. 92, 98, 203, 215 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом вказує, що кредитні договори укладені генеральним директором Шапіро І.А. з перевищенням своїх повноважень, оскільки на підставі Статуту Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" право генерального директора на укладення угод обмежено до 10.000.000,00 грн. виключно, до компетенції загальних зборів належить право прийняття рішення про укладення правочинів, що перевищують суму 10.000.000,00 грн., про що зазначено в п. 7.20.4 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (в редакції 2006 року). Відповідне ж рішення не приймалося ані загальними зборами акціонерів, ані Наглядовою Радою товариства.

Погодившись з доводами ПАТ "Дніпропетровський трубний завод", місцевий суд дійшов висновку, що Генеральна кредитна угода №012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року та Кредитний договір №010/03-00/205 від 19 березня 2009 року вчинені учасниками господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Проте апеляційний господарський суд підставно не погодився з вказаними висновками з огляду на таке.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до приписів статті 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Як зазначалося вище, оспорювані кредитні договори підписані з боку Відкритого акцонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" генеральним директором на підставі Статуту.

Відповідно до п. 7.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (в редакції змін від 19 квітня 2006 року), органами управління Товариства є: загальні збори акціонерів, Наглядова рада, Генеральний директор, ревізор.

Згідно з п. 7.13 Наглядова рада є органом товариства, який здійснює контроль за діяльністю генерального директора та захистом прав акціонерів товариства.

До компетенції Наглядової ради належить вирішення питань, передбачених діючим законодавством та Статутом Товариства, а також переданих для вирішення Наглядовою радою загальними зборами (п.7.15 Статуту).

До виключної компетенції Наглядової ради належить, зокрема, прийняття рішень про укладення правочинів на суму, що перевищує 10.000.000,00 грн. (п. 7.15.13), надання попереднього дозволу Генеральному директору на укладання від імені Товариства угод щодо отримання кредитів, застави майна Товариства, отримання (надання) позики, поворотної фінансової допомоги (п. 7.15.15 Статуту).

Генеральний директор є одноособовим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Генеральний директор є підзвітним загальним зборам акціонерів і Наглядової ради Товариства та організовує виконання їх рішень (п. 7.18 Статуту). До компетенції Генерального директора належать всі питання діяльності Товариства, крім тих, що віднесені до компетенції інших органів Товариства (п. 7.20 Статуту).

Згідно п.п.7.21.1, 7.21.2, 7.21.5 Статуту Генеральний директор має право без довіреності представляти інтереси товариства, власника, вчиняти від їх імені юридичні дії у відносинах з трудовим колективом, третіми фізичними, юридичними особами в межах компетенції, визначеної цим Статутом, з попереднього дозволу Наглядової ради підписувати угоди на суму, що перевищує 10.000.000,00 грн., підписувати довіреності, договори та інші документи від імені Товариства, Рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього Статуту, а також видавати своїм заступникам, за згодою з Наглядовою радою, довіреності на підписання договорів, по напрямкам їх діяльності, з резидентами України.

Аналогічні положення, що стосуються органів управління Товариством, компетенції Наглядової ради та Генерального директора, містяться в Статуті Відкритого акцонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" в редакції змін від 14 січня 2008 року.

На спростування доводів позивача за зустрічним позовом щодо відсутності рішень Наглядової ради Товариства на укладення кредитних договорів Банк надав суду копії протоколів засідань Наглядової ради підприємства, витяги з протоколів засідань, які містяться в кредитній справі. Проте позивач за зустрічним позовом заперечив існування таких протоколів і, відповідно, рішень Наглядової ради з цього приводу.

Водночас, за приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше).

Укладаючи Генеральну кредитну угоду №012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року та Кредитний договір №010/03-00/205 від 19 березня 2009 року, сторони погодили всі передбачені для даного виду договору істотні умови, вказані договори підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

Як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи містяться докази вчинення генеральними директорами Відкритого акціонерного товариства (ПАТ) "Дніпропетровський трубний завод" дій на виконання оспорюваних кредитних договорів, зокрема:

- листування з Дніпропетровською обласною дирекцією "Райффайзен Банк Аваль" з приводу отримання чергових траншів за Кредитним договором №010/03-00/205 від 19 березня 2009 року;

- укладення вказаними особами додаткових угод до Генеральної кредитної угоди №012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року та Кредитного договору №010/03-00/205 від 19 березня 2009 року і листування з цього приводу;

- укладення договору застави товарів в обігу №12/133 -00/288 від 19 травня 2010 року в забезпечення виконання грошових зобов'язань Відкритого акцонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", що випливають з Генеральної кредитної угоди №012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року, договорів про внесення змін до вказаного договору застави на протязі з травня 2010 року по жовтень 2013 року;

- сплати (погашення) у період березень 2009 року - червень 2015 року позичених кредитних траншів, процентів за користування кредитними коштами за Генеральною кредитною угодою та за кредитним договором, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" №2068902279018, 2062302279018, платіжним дорученням №106 від 05 червня 2015 року, які надані апелянтом на вимогу апеляційної інстанції і долучені до матеріалів справи.

При цьому апеляційний господарський суд встановив, що вказані дії були вчинені виконавчим органом юридичної особи, яким, згідно Статуту, є Генеральний директор.

Жодних доказів того, що у зв'язку з перевищенням наявних у Генерального директора Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", а потім у Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" повноважень при підписанні оспорюваних кредитних договорів вказану посадову особу підприємства було притягнуто до майнової або дисциплінарної відповідальності іншими органами управління Товариства, матеріали справи не містять.

Положеннями Статуту Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" до органів управління Товариства віднесено ревізора, який здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства, до повноважень якого, серед іншого, віднесено перевірку дотримання Генеральним директором Товариства наданих йому повноважень щодо розпорядження майном Товариства, вчинення правочинів та проведення фінансових операцій від імені Товариства (підпункти 7.24.4 пункту 7.24 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" у редакції 2008 року).

Згідно з пунктом 7.25 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" ревізор здійснює планові та позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства, його філій та представництв. За підсумками проведення планових та позапланових перевірок ревізор складає висновки. Без висновку ревізору загальні збори не мають прав затверджувати річний баланс Товариства (пункт 7.26 Статуту).

Відповідно до пункту 7.28 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" ревізор доповідає про результати проведених ним перевірок загальним зборам і Наглядовій раді Товариства. Ревізор зобов'язаний вимагати позачергового скликання загальних зборів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам Товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами Товариства (пункт 7.29 Статуту).

З викладеного слідує, що ревізор Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" при перевірці дотримання Генеральним директором Товариства наданих йому повноважень щодо розпорядження майном Товариства, вчинення правочинів та проведення фінансових операції від імені Товариства, в будь-якому випадку мав дізнатись про факти укладення Генеральної кредитної угоди № 012/03-035-07 від 26 березня 2007 року та Кредитного договору № 010/03-00/205 від 19 березня 2009 року та, відповідно, повідомити про це Наглядову раду Товариства, яка, у свою чергу, у випадку непогодження нею факту укладення Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" вказаного правочину, мала, зокрема, скористатись наданими їй повноваженнями та прийняти рішення про притягнення до майнової відповідальності особи, яка підписала такий договір від імені Товариства.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виявлення ревізором Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" будь-яких порушень Генеральними директорами Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" Шапіро І.А. та Малигіним С.В. щодо наданих їм повноважень розпорядження майном Товариства та вчинення правочинів (Генеральної кредитної угоди та Кредитного договору), про що мали б свідчити відповідні рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод".

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що фактично вищим органом управління Відкритого акціонерного товариства (ПАТ) "Дніпропетровський трубний завод" - загальними зборами акціонерів Товариства затвердженням річної фінансової звітності, затвердженням звітів і висновків ревізора Товариства, відсутністю рішень Наглядової ради Товариства про притягнення до відповідальності Генерального директора Товариства схвалено укладені Генеральним директором Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" Генеральна кредитна угода №012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року та Кредитний договір №010/03-00/205 від 19 березня 2009 року.

Матеріали справи свідчать, що оспорювані угоди укладено 26 березня 2007 року та 19 березня 2009 року.

З зустрічним позовом про визнання недійсними кредитних договорів позивач звернувся 24 червня 2015 року.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідачем за зустрічним позовом заявлено про застосування позовної давності (т. 2, а.с. 23).

Місцевий суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності перервався через неодноразові укладення посадовою особою додаткових угод до кредитних договорів.

Проте судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії саме юридичної особи.

Отже, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Вказаний висновок збігається з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14.

Отже, перебіг строку позовної давності щодо визнання недійсною Генеральної кредитної угоди почався 26 березня 2007 року, щодо визнання недійсними Кредитного договору - 19 березня 2009 року, а закінчився 27 березня 2010 року та 20 березня 2012 року, відповідно.

У свою чергу позивач за зустрічним позовом не навів поважність причин пропуску строку позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсними кредитних договорів.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що оспорювані кредитні договори схвалені юридичною особою Відкритим акцонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод", що в силу приписів ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України виключає можливість визнання цих договорів недійсними.

Відповідно в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними Генеральної кредитної угоди №012/03-035-07 від 26 березня 2007 року та Кредитного договору №010/03-00/205 від 19 березня 2009 року слід відмовити.

За первісним позовом Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором №010/03-00/205 від 19 березня 2009 року та Генеральною кредитною угодою від 26 березня 2007 року №012/03-00/035-0 у загальній сумі 4.943.825, 23 доларів США та 5.412.541,36 грн., яка обліковується станом на 20 жовтня 2014 року.

Апеляційним господарським судом встановлено, що:

- 03 червня 2015 року Господарським судом Дніпропетровської області прийнята заява Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" про порушення справи про банкрутство до розгляду;

- 11 червня 2015 року Господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 904/4592/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", введено процедуру розпорядження майном боржника до 04 жовтня 2015 року, яку продовжено до 04 грудня 2015 року, мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ткаченко Д.В.;

- 15 червня 2015 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод";

- 17 липня 2015 року Господарським судом Дніпропетровської області прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про грошові вимоги до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", призначено її розгляд у попередньому судовому засіданні на 06 серпня 2015 року;

- згідно з повідомленням розпорядника майна арбітражного керуючого Ткаченко Д.В. від 30 липня 2015 року грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", заявлені на підставі Генеральної кредитної угоди №012/03-00/035-07 від 26 березня 2007 року, Кредитного договору №010/03-00/205 від 19 березня 2009 року визнані повністю в загальній сумі 141.551.220,55 грн.

На даний час у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" попереднє судове засідання з розгляду грошових вимог кредиторів триває, реєстр вимог кредиторів боржника не затверджено.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (ч.4 ст.17 Закону).

Беручи до уваги, що станом на час офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", тобто на 15 червня 2015 року, спір за первісним позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами не було вирішено, господарський суд повинен був зупинити позовне провадження у справі і роз'яснити позивачу порядок звернення з вимогами до боржника згідно ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проте зустрічний позов підлягав розгляду по суті, оскільки ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює підстави, з яких правочин боржника в залежності від часу його вчинення може бути визнаний недійсним у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Підстави, з яких боржник просив визнати недійсними кредитні договори і час їх укладення, виключають можливість вирішення цього спору в справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод".

Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З огляду на вкладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що провадження у справі за первісним позовом підлягає зупиненню на підставі ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до винесення Господарським судом Дніпропетровської області ухвали за результатами розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" у справі про банкрутство № 904/4592/15.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відмову в зустрічному позові та про зупинення провадження у справі за первісним позовом є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 904/10285/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова