Постанова ВГСУ від 17.12.2015 року у справі №925/195/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 925/195/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Екоінвест"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.10.15у справі№925/195/15 Господарського суду Черкаської областіза позовомЧеркаської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Екоінвест" пророзірвання договору оренди землі Черкаська міська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоінвест" про розірвання договору оренди землі від 18.11.04, укладеного між сторонами у справі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором оренди щодо повного та вчасного внесення орендних платежів за землю; що з 25.02.13 відповідач припинив сплату орендної плати за договором і на час звернення з позовом за ним рахується значна заборгованість з орендної плати. У зв'язку з цим позивач вважав підставним розірвання спірного договору оренди. При цьому, він посилався на приписи статей 526, 610, 611, 651 Цивільного кодексу України, статті 141 Земельного кодексу України, статей 13, 15, 21, 24, 32, 34 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.05.15 (суддя Пащенко А.Д.) позов задоволено повністю. Розірвано на майбутнє договір оренди землі від 18.11.04, укладений між сторонами у справі. Місцевий господарський суд установив факт порушення відповідачем умов спірного договору в частині сплати орендної плати за землю, що визнав підставою для його розірвання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.15 (судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоінвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти у справі та відмовити у позові. Скаржник вважає, що судами були порушені приписи статті 614 Цивільного кодексу України, статті 78 Господарського процесуального кодексу України. Він не погоджується з висновками судів про наявність підстав для розірвання спірного договору та зазначає, що неналежне виконання ним договірних зобов'язань обумовлене фінансовою кризою у країні, яка суттєво вплинула на господарську діяльність відповідача. Крім того, скаржник вважає підставним затвердження у даній справі мирової угоди, чого суди, на його думку, помилково не зробили.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Черкаської міської ради від 04.11.04 №7-60 "Про надання ТОВ "Екоінвест" земельної ділянки на вул. Фрунзе, 130, в оренду" було затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Екоінвест" та надано йому в оренду земельну ділянку, площею 0,79 га, на вул. Фрунзе, 130, строком на 49 років під розташування багатоповерхового житлового будинку за рахунок земель Черкаської міської ради. На виконання вказаного рішення Черкаська міська рада - орендодавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоінвест" - орендар уклали договір оренди землі від 18.11.04. За умовами цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку у м. Черкаси, на вул. Фрунзе, 130, загальною площею 0,79 га, цільове призначення - землі житлової і громадської забудови, під розташування багатоповерхового житлового будинку. Згідно з пунктом 3.1 договору його укладено строком до 04.11.2053 року. Порядок обчислення та сплати орендної плати передбачений розділом 4 договору. Пунктом 4.1 договору передбачено, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Розрахунок орендної плати здійснюється таким чином: грошова оцінка земельної ділянки під розташування багатоповерхового житлового будинку на вул. Фрунзе, 130, згідно з витягом №680-гр.-2004 від 15.11.04 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Черкаси на час укладання цього договору складає на період будівництва до 04.08.06, але не пізніше введення в експлуатацію, складає - 664706 грн.; після завершення будівництва - 1329412 грн. Річна орендна плата за вказану земельну ділянку встановлюється: на період будівництва до 04.08.06, але не пізніше введення в експлуатацію, - у розмірі 1% від її грошової оцінки і на час укладання цього договору становить 6647 грн.; після завершення будівництва - у розмірі 1% від її грошової оцінки і складає 13294 грн. Відповідно до пункту 4.2 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору. Згідно з пунктом 4.3 договору орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним. Разом з цим, пунктом 12.3 договору сторони обумовили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Вказаний договір був зареєстрований 22.11.04 у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №937. В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконував; орендні платежі в порядку і строки, обумовлені договором, не вносив; з 25.02.13 припинив сплату орендної плати за спірним договором і за ним рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 25819,08 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Черкаської міської ради заявлена до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоінвест" про розірвання договору оренди землі від 18.11.04, укладеного між сторонами у справі. Ухвалюючи судові акти у справі господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позову. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону України "Про оренду землі"). За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання унормований статтею 32 Закону України "Про оренду землі", а саме: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати. Статтею 651 Цивільного кодексу України також унормовано, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України). Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідачем допущено порушення істотних умов договору оренди землі від 18.11.04 щодо сплати орендної плати; що з 25.02.13 відповідач припинив внесення орендних платежів за цим договором (тобто несплата орендної плати за землю становить більше, ніж півтора року). Отже, як установили суди, наявні підстави для розірвання такого договору оренди земельної ділянки у судовому порядку. Враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем умов спірного договору та те, що право на розірвання такого договору передбачено законом і його умовами, висновок судів про наявність підстав для задоволення позову є правомірним. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про помилкове, на його думку, незатвердження судами мирової угоди у справі не може бути підставою для скасування судових актів, оскільки йому надавалася оцінка судом апеляційної інстанції та він був відхилений як необґрунтований. Суд апеляційної інстанції установив, що заява про затвердження мирової угоди до суду першої інстанції сторонами у справі не подавалася; що затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не передбачено процесуальним законодавством. Водночас визнаються неспроможними і посилання скаржника на неможливість виконання ним своїх договірних зобов'язань через фінансову кризу в країні, позаяк цей довід теж оцінювався судом апеляційної інстанції; суд визнав, що наведене не звільняє відповідача від належного виконання ним зобов'язань за договором оренди землі. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі та задоволення касаційної скарги.