ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 917/1114/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСлужби автомобільних доріг України у Полтавській областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.10.15у справі№917/1114/15господарського судуПолтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9"доСлужби автомобільних доріг України у Полтавській областіпростягнення сумиза участю представників від:позивачаСолонина І.Ю. (дов. від 03.07.15)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.09.15 (суддя Кльопов І.Г.), задоволено заяву Служби автомобільних доріг України у Полтавській області про відстрочку виконання рішення суду 14.08.15 по у справі №917/1114/15 та відстрочено виконання рішення до 01.01.16. Свою позицію місцевий суд обґрунтував тим, що арешт коштів підприємства-боржника призведе до зупинення роботи по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг у Полтавській області, результатом буде неспроможність підприємства вчасно закупити необхідні матеріали та поставити під загрозу виконання заходів по безпечному руху на автодорогах.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.15 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Істоміна О.А., судді: Потапенко В.І., Тарасова І.В.) ухвалу місцевого суду скасовано, у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення відмовлено, у зв'язку із недоведеністю боржником належними та допустимими доказами своєї неплатоспроможності, щодо погашення зазначеного боргу.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, залишивши в силі ухвалу місцевого суду від 24.09.15. Свою позицію скаржник обґрунтовує порушенням судами обох інстанцій норм процесуального права. Позивач надав відзив, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги, постанову просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду Полтавської області від 14.08.15 у даній справі із Служби автомобільних доріг України у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" стягнуто 21 260 022,85 грн. у тому числі: основного боргу - 11 970 462,94 грн., 3% річних - 478 162,60 грн., інфляційних втрат - 8 811 397,31 грн., а також судового збору - 63 936,18 грн. На виконання зазначеного рішення місцевий суд 28.08.15 видав відповідний наказ.

17.09.15 боржник, Служба автомобільних доріг України у Полтавській області, звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.15.

Задовольняючи заяву боржника про відстрочення сплати боргу, місцевий суд виходив з того, що блокування руху коштів по рахунку Служба автомобільних доріг у Полтавській області може зупинити роботи по експлуатаційному утриманню автодоріг загального користування у період 2015-2016 р.р. Крім того, боржник є єдиною організацією, яка фінансує виконання робіт на дорогах загального користування, а блокування рахунків призведе до неможливості розрахунків з підрядниками, що в свою чергу, зупинить виконання необхідних заходів по ліквідації ямковості, яка викликає аварійні ситуації, і як наслідок, завдає шкоду майну, життю та здоров'ю громадян. Арешт коштів призведе до заборгованості перед бюджетом, працівниками, підрядниками, нарахування пені та недобору поповнення в держбюджет.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційна інстанція у своїй постанові вказала на те, що саме по собі відсутність бюджетного фінансування замовлених, але несплачених робіт, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи. До того ж станом на момент звернення ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" з позовом до господарського суду Полтавської області та до теперішнього часу, боржник доказів хоча б часткового виконання вказаного рішення суду не надав; доказів того, що виконання рішення суду стане можливим у випадку, якщо суд відстрочить його виконання до 01.01.16, боржником також не надано. Невиконання боржником своїх зобов'язань за договором негативно відображується і на господарській діяльності стягувача, а відстрочення виконання рішення суду суттєво зачіпає інтереси позивача, оскільки здійснення розрахунків з контрагентами, обов'язок по сплаті обов'язкових зборів, а також своєчасної виплати заробітної плати працівникам є однаковим як для боржника, так і для стягувача. Як боржник так і стягувач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. До того ж, ані нормами чинного законодавства, ані умовами укладеного договору не передбачено звільнення від відповідальності у зв'язку з невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по оплаті замовлених послуг за бюджеті кошти.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію суду апеляційної інстанції, оскільки виходячи зі слідуючого.

Згідно ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Під відстрочкою розуміється відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Як роз'яснено у п.п.7.1.-7.2. постанови Пленуму ВГС України від 17.10.12 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі ст.121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.05 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції вірно визначено, що вказані у заяві підстави для відстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки економічна криза впливає не тільки на відповідача, а й на позивача, а по-друге, у випадку недостатності грошових коштів на рахунках, стягнення може бути звернуте на майно відповідача.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційної інстанції у справі, а тому її слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг України у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.15 у справі №917/1114/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак