ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 916/2562/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Грека Б.М.суддівБондар С.В. (доповідач), Васищака І.М.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" від позивача: не з'явились від відповідача: Моісеєв Д.А.на рішенняГосподарського суду Одеської області від 14.08.2015 рокута постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 рокуу справі№ 916/2562/15за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доДержавного підприємства "Іллічівський морський порт"простягнення 18 146, 87 грн. - 3% річних, 130 968,25 - інфляційних нарахувань, всього 149 115, 12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський порт" (далі відповідач) про стягнення 130 968, 25 грн. - інфляції та 18 146, 87 грн. - 3% річних за прострочку грошового зобов'язання за період з 31.10.2013 року по 02.11.2014 року (див розрахунок суми позову а.с. 39).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.08.2015 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що відповідачем допущена прострочка виконання грошового зобов'язання за договором.

При прийнятті рішень у даній справі судами також враховані судові рішення, які були прийняті у справі № 916/934/14 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (позивач у даній справі) до Державного підприємства "Іллічівський морський порт" (відповідач у даній справі) про стягнення заборгованості в розмірі 678 151, 89 грн., який було задоволено (а.с. 21- 33).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Відповідач звертає увагу на ту обставину, що судова справа № 916/934/14 стосовно стягнення з нього заборгованості вирішена по суті ще 27.11.2014 року та вважає, що у суду не було підстав для порушення провадження у даній справ. Суд повинен був застосувати ст. 62 та ч.1 п.2 ст. 80 ГПК України.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

30.09.2013 року між сторонами у справі укладено договір майнового сервітуту, а саме користування грідротехнічними спорудами (далі Договір). Позивач - власник, відповідач - сервітуарій.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач надає відповідачу права обмеженого користування належними позивачу гідротехними спорудами, а саме 15 причалом, довжиною 170 п.м., архівний номер паспорту 85235.

Розділом 2 Договору визначена ціна Договору та порядок оплати.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата сервітуту здійснюється відповідачем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним, на підставі рахунку позивача.

До матеріалів справи (а.с. 14 - 19) залучені копії рахунків позивача від 30.09.2013 року № 4 448; від 31.10.2013 року № 9 357; від 30.11.2013 року № 9 378; від 31.12.2013 року № 12 870 на загальну суму 678 151, 89 грн.

Зазначені рахунки не були оплачені відповідачем, і заборгованість за цими рахунками була предметом стягнення у справі № 916/934/14, про яку зазначено вище.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмір 678 151, 89 грн., яка виникла при виконанні сторонами Договору були задоволені.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду у справі № 916/934/14 було виконано 03.11.2014 року (а.с.20).

Матеріали зібрані у справі, а також обставини встановлені рішеннями прийнятими у справі № 916/934/14 свідчать про те, що при виконанні відповідачем Договору ним була допущена просрочка виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Арифметичний розрахунок позовних вимог відповідачем не оспорюється.

Предметом розгляду у справі № 916/934/14 було стягнення основного боргу. Предметом розгляду у даній справі є стягнення 3% річних та інфляції, з підстав передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене судова колегія приходить до висновку про те, що суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги позивача, а підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

За таких обставин, судові рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" відмовити.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 14.08.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року прийняті у справі № 916/2562/15 залишити без змін.

Головуючий Б.М.Грек

Судді С.В.Бондар

І.М.Васищак