ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 910/13835/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015у справі№ 910/13835/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан"простягнення 106 165,57 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Шеремет М.П. (дов. від 18.09.2015),

відповідача: Борисенко Т.Л (дов. від 22.07.2015)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан", в якому, з урахуванням зменшення вимог, просило стягнути 106 165,57 грн. неустойки, нарахованої за період з 27.05.2014 по 05.11.2014. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем строків поставки товару за договором про закупівлю та установку виробів № 1211077/1/13-647/КАМ-Ю від 19.03.2013. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2015, ухваленим суддею Плотницькою Н.Б., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування штрафних санкцій за період з 27.05.2014 по 05.11.2014. Водночас підставою відмови у позові суд визнав пропуск позовної давності. При цьому, суд керувався приписами статей 525, 526, 549, 551, 610 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гаврилюка О.М. - головуючого, Зубець Л.П., Коротун О.М., постановою від 08.10.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про помилковий висновок судів щодо початку відліку річного строку позовної давності з першого дня порушення відповідачем зобов'язання за договором, а саме з 06.05.2015. Скаржник зазначає про неврахування судами того, що спірна сума неустойки підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, а відтак позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 509 549 611 Цивільного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (покупець) укладено договір № 1211077/1/13-647/КАН-Ю, за умовами якого покупець замовляє і оплачує, а продавець забезпечує поставку, митне очищення і доставку дерев'яних вікон в зазначене покупцем місце в кількості, якості та асортименті визначених у додатку № 1 і № 3 до даного договору та проведенні робіт з монтажу виробів. Відповідно до пункту 4.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.03.2014 термін поставки виробів на об'єкт становить 3 тижні з моменту надходження від покупця платежу в розмірі 206 480,17 грн., передбаченого пунктом додатку № 2 до договору. За умовами пункту 5.1. договору у разі затримки строків поставки товару, продавець сплачує штрафні санкції на користь покупця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки. Судами установлено, що на виконання умов договору позивачем 11.04.2014 було здійснено попередню оплату товару у розмірі 206 480,17 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 9000027283. Відповідач поставив товар з порушенням строків, а саме 01.12.2014, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000006. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан 106 165,57 грн. неустойки, нарахованої за період з 27.05.2014 по 05.11.2014. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 663 вказаного Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно зі статтею 664 зазначеного Кодексу обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 цього Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. За приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Зі змісту вказаної норми слідує, що останньою визначений максимальний період часу, за який можуть бути нараховані штрафні санкції, перебіг якого починається від дня, коли зобов'язання мало бути виконано боржником, і спливає через шість місяців, якщо інший строк не встановлений законом або договором. Водночас пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що з вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) особа може звернутися до суду у межах річного строку. Тобто, передбачений вказаною нормою строк є строком позовної давності, у межах якого порушене право особи підлягає захисту, та пропущення якого, за наявності про це відповідної заяви відповідача, має своїм наслідком відмову у позові. Таким чином, вищенаведеними нормами матеріального права обумовлені два різні строки, які не можна ототожнювати, адже першим визначений період у часі, у межах якого у кредитора наявне право на нарахування штрафних санкцій, а другим - період у часі, протягом якого у кредитора наявна можливість звернутися до суду за їх стягненням. Оскільки у відповідача існував обов'язок здійснити поставку оплаченого товару до 05.05.2014, позивачем правомірно нараховано неустойку з наступного дня від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 06.05.2014 по 05.11.2014. З огляду на викладене, а також беручи до уваги умови договору, згідно з якими неустойка підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову. Отже, враховуючи те, що з даним позовом позивач звернувся до суду 27.05.2015, суди попередніх інстанцій, визнавши обґрунтованим розрахунок неустойки, дійшли помилкового висновку про сплив 05.05.2015 строку позовної давності для вимоги щодо стягнення неустойки в частині її нарахування за період з 27.07.2014 по 05.11.2014, тобто той, який передував року до дня подання позову. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин, рішення та постанова у справі не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. Судові витрати за розгляд позову, апеляційної та касаційної скарг відносяться на відповідача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 у справі №910/13835/15 Господарського суду міста Києва і рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 скасувати.

Прийняти нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" 106 165,57 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" 5 732,94 грн. судового збору за розгляд позову, апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець