ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 908/6036/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Куровського С.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" 2. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС 3. Арбітражного керуючого Кириченка Євгена Олександровичана постановуДонецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015

у справі№ 908/6036/14 господарського суду Запорізької області за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників"пробанкрутствоарбітражний керуючийКириченко Євген Олександровичв судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Актив Солар" - Дробот Д.М.; ТОВ "СІ-ІНВЕСТ" - Бабій Ю.В.; СПДІ у м. Запоріжжі - Шила М.Ю.; ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Ряба В.В.; ПрАТ "Завод напівпровідників" - Зуб Г.Ю.; арбітражний керуючий Кириченко Є.О.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.01.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (далі - ПрАТ "Завод напівпровідників ").

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 (суддя Кричмаржевський В.А.) в попередньому засіданні затверджено реєстр кредиторів, визнано конкурсними кредиторами ПрАТ "Завод напівпровідників", зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" (ACTIV Solar GmbH) у розмірі 3 162 703 714,92 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "СІ-ІНВЕСТ" у розмірі 169 929 622,43 грн., Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" у розмірі 5146 466 545,02 грн., відхилено грошові вимоги, зокрема, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС у розмірі 36446620,25 грн.; задоволено клопотання розпорядника майна боржника про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів та заборонено боржнику без згоди розпорядника майна здійснювати будь-які фінансово-господарські операції, укладати будь-які правочини щодо рухомого та нерухомого майна, що належить боржникові.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (колегія суддів: Мартюхіна Н.О., Малашкевич С.А., Кододова О.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 в частині визнання грошових вимог ТОВ "Актив Солар" в розмірі 3 162 703 714,94 грн. та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та включення до реєстру вимог кредиторів залишено без змін; в частині відхилення вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, м. Запоріжжя в розмірі 36 446 620,25грн. залишено без змін; в частині задоволення клопотання розпорядника майна боржника про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів та заборони боржнику без згоди розпорядника майна здійснювати будь-які фінансово-господарські операції, укладати будь-які правочини щодо рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику залишено без змін; в частині визнання грошових вимог ТОВ "СІ-ІНВЕСТ" в розмірі 169 930 840,43 грн. резолютивну частину ухвали господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 змінено шляхом визначення розміру грошових вимог ТОВ "СІ-ІНВЕСТ" в сумі 168128207,35 грн.

До Вищого господарського суду України звернулися з касаційними скаргами арбітражний керуючий Кириченко Євген Олександрович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" (ACTIV Solar GmbH) (далі - ТОВ "Актив Солар"), Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ у м. Запоріжжі).

Арбітражний керуючий Кириченко Євген Олександрович, посилаючись на порушення судом апеляційної та судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді кредиторських вимог ТОВ "Актив Солар", ТОВ "СІ-ІНВЕСТ", ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 в частині визнання грошових вимог кредиторів ТОВ "Актив Солар", ТОВ "СІ-ІНВЕСТ", а також в частині визначення черговості включення вимог ПАТ"Державний експортно-імпортний банк України" до реєстру вимог кредиторів, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

СДПІ у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.54 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 в частині відхилення грошових вимог СДПІ у м. Запоріжжі та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги останньої до боржника в сумі 36 446 620,25 грн. та зобов'язати розпорядника майна внести зазначені грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

ТОВ "Актив Солар" зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 36, 43, 67 ГПК України, та просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 в частині задоволення клопотання розпорядника майна боржника про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів та заборони боржнику без згоди розпорядника майна здійснювати будь-які фінансово-господарські операції, укладати будь-які правочини щодо рухомого та нерухомого майна, що належить боржникові, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначеного клопотання.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої та судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що після оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ПрАТ "Завод напівпровідників" в порядку ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до господарського суду з заявами про визнання кредиторських вимог до боржника звернулися, зокрема: ТОВ "Актив Солар", ТОВ "СІ-ІНВЕСТ", ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", СДПІ у м. Запоріжжі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Положеннями ст.25 Закону передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Статтею 45 Закону встановлено черговість задоволення вимог кредиторів, зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги на оплату судового збору; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Актив Солар" звернулося до господарського суду із заявами від 20.01.2015 про визнання грошових вимог до боржника в загальній сумі 3 162 703 714,94 грн. (т.12 а.с. 1-248, т.13 а.с. 1-343).

Заяви ТОВ "Актив Солар" обґрунтовані договорами позики №19 від 10.02.2009, №18 від 10.02.2009, №20/686 від 20.11.2009, укладених між ТОВ "Актив Солар" та ПрАТ "Завод напівпровідників". Зазначені договори позики зареєстровано Національним банком України. Договорами позики передбачено строк користування грошовими коштами та повернення позики та відсотків, крім того договорами передбачено врегулювання випадків, не передбачених спірними договорами чинним законодавством України.

Таким чином, судами правомірно встановлено, що правовідносини між ТОВ "Актив Солар" та ПрАТ "Завод напівпровідників" врегульовано ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договорів позики №19, №18 від 10.02.2009, №20/686 від 20.11.2009 ТОВ "Актив Солар", як позикодавцем, перераховано на користь ПрАТ "Завод напівпровідників", який є позичальником, 30000000,00 євро, 34371338,56 доларів США, 112000000 Євро, що підтверджується платіжними дорученнями міжнародного переказу. ПрАТ "Завод напівпровідників" сплачено 21.03.2013 частково борг за вказаним договором позики позики №19 від 10.02.2009 в сумі 731 200 євро на користь ТОВ "Актив Солар".

Договорами позик №19, №18 від 10.02.2009 та №20/686 від 20.11.2009 передбачалося, що у разі зміни українського законодавства, що регулює банківську діяльність, умови обігу іноземної валюти взагалі, та умови отримання резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів зокрема, сторони вносять відповідні зміни до цього договору протягом 30 днів з моменту набуття чинності відповідними нормативними актами у разі виникнення між сторонами розбіжностей щодо внесення відповідних змін до договору та/або якщо положення нововведених нормативних актів суттєво погіршують становище позикодавця за цим договором, останній має право пред'явити позичальнику вимогу погасити суму позики. (п.9.1 договорів позик)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі п.9.1 договорів позик ТОВ "Актив Солар" зверталося до боржника з письмовими вимогами про повернення позики та відсотків. Станом на момент розгляду грошових вимог заборгованість за договорами позик становить 3162703714,92 грн.

Відповідно до ст.1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитором згідно ст.1 Закону визначено юридичну або фізичну особу, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника

Суд першої інстанції визнав грошові вимоги ТОВ "Актив Солар" до ПрАТ "Завод напівпровідників" на суму 3162703714,92 грн. доведеними і обґрунтованими, строк виконання яких настав до порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Завод напівпровідників", та зобов'язав розпорядника майна включити останні у реєстр вимог кредиторів відповідно до черговості визначеної ст.45 Закону про банкрутство, а саме, в четверту чергу.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, повторно розглянув вимоги ТОВ "Актив Солар" до ПрАТ "Завод напівпровідників" в повному обсязі і обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що оскільки ТОВ "Актив Солар" доведено належними та допустимими доказами існування боргу у боржника перед ним, то місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо правових підстав для визнання грошових вимог та включенні їх у реєстр вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій про доведеність грошових вимог ТОВ "Актив Солар" належно обґрунтованими і такими, що відповідають матеріалам справи. У зв'язку з чим заявлені вимоги правомірно визнані судами та включені до реєстру вимог кредиторів боржника у відповідності до вимог ст. 45 Закону.

Доводи касаційної скарги щодо неприйняття додаткових доказів, наданих до суду апеляційної інстанції, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки обґрунтування скарги зводяться до необхідності переоцінки наданих у справі доказів, що суперечить вимогам ст. ст. 1115, 1117 ГПК України.

Щодо кредиторських вимог ТОВ "СІ-ІНВЕСТ", то судами встановлено, що грошові вимоги обґрунтовані невиконанням боржником зобов'язань за договором поставки від 23.12.2009 № ЗП-23/1209/143 (далі - договір поставки), укладеним між боржником, як постачальником, та кредитором ТОВ "СІ-ІНВЕСТ", як покупцем.

За договором поставки, постачальник зобов'язувався передати у власність ТОВ "СІ-ІНВЕСТ" кремній полікристалічний в об'ємі 67,8 тон, на загальну суму 99983304 грн., а покупець - прийняти та оплатити цей товар на умовах передплати в розмірі 45% від вартості товару, що складає 54563032 грн. до 31.12.2009, а решту 55% - по факту виставлення рахунку. В подальшому додатковими угодами № 1 від 11.12.2013, № 2 від 24.02.2014, № 3 від 30.05.2014 змінювались специфікації товари щодо кількості, вартості товару, об'єму поставки, та строків поставки та умови передоплати на 100%. Сторонами узгоджено специфікацію № 2 від 24.02.2014, відповідно до якої обумовлено кількість товару - 85,15 т., строк поставки - до 31.07.2014, загальну вартість поставки 150678696,17 грн.; за умовами оплати - покупець здійснює передплату в розмір 100% відвантаженої партії до 31.12.2009, що складає 150678696,17 грн. (т.9 а.с.77-79).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно акту приймання-передачі товару № 1 від 26.12.2013 на користь покупця ТОВ "СІ-ІНВЕСТ", боржником було поставлено кремній кристалічний в кількості 85,02 тонни. У зв'язку з виявленими дефектами та приймання продукції за якістю, 09.01.2014 складено двосторонній акт про виявлені недоліки продукції та 20.02.2014 за актом № 2 та накладною від 20.02.2014 повністю повернуто ПрАТ "Завод напівпровідників" з метою усунення недоліків. В обумовлений специфікацією № 2 строк до 31.07.2014, продукція не була фактично поставлена, у зв'язку з чим, 02.09.2014 кредитор ТОВ "СІ-ІНВЕСТ" звернувся до боржника з письмовою претензією-вимогою про повернення суми передплати за договором в розмірі 150678696,17 грн. на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом апеляційної інстанції, що борг у сумі 150678696,17 підтверджений доданими до заяви копіями первинних платіжних документів, а саме: платіжні доручення (т.9 а.с. 86-106), які свідчать про здійснення попередньої оплати за кремній полікристалічний згідно договору поставки від 23.12.2009 № ЗП-23/1209/143. Актом звіряння розрахунків сторони встановили кінцеве сальдо 150678696,17 грн. на користь ТОВ "СІ-ІНВЕСТ".

Суд апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 101 ГПК України повторно розглянув вимоги ТОВ "СІ-ІНВЕСТ" до ПрАТ "Завод напівпровідників" та погодився з висновками суду першої інстанції в сумі основного боргу, оскільки ТОВ "СІ-ІНВЕСТ" доведено належними та допустимими доказами існування боргу у боржника перед ним. Крім того, суд апеляційної інстанції, перевіряючи розрахунок індексу інфляції та 3% річних, встановив, що відповідно до ст.693 ЦК України сума підлягає перерахунку, оскільки кредитором невірно визначено період нарахування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції про доведеність грошових вимог ТОВ "СІ-ІНВЕСТ" обґрунтованими і такими, що відповідають матеріалам справи. У зв'язку з чим заявлені вимоги правомірно визнані судами та включені до реєстру вимог кредиторів боржника відповідно до вимог ст. 45 Закону.

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для визнання договору поставки недійсним на підставі ч.5 ст.203 ЦК України не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки заявлені підстави щодо неспрямування договору поставки на настання реальних наслідків не були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій.

Щодо неправомірності включення суми грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в розмірі 5 146 466 545,02грн., які забезпечені заставою майна боржника, то колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Ч.8 ст.23 Закону передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Державний експортно- імпортний банк України" звернувся з грошовими вимогами у справі про банкрутство ПрАТ "Завод напівпровідників" від 04.02.2015 № 010-05/729 (т.15 а.с. 1-12), в якій банк просить суд визнати вимоги у сумі 5 146 466 545,02 грн., з яких пеня становить - 79644 558,46 грн., окремо внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" як такі, що забезпечені заставою/іпотекою майна боржника та окремо внести до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави/іпотеки за договорами застави/договорами іпотеки, укладених між банком та боржником.

Вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" обґрунтовані Генеральною кредитною угодою №151109N2 від 03.03.2009 із змінами та доповненнями, в рамках якої укладено кредитні договори № 151109К19 від 03.06.2009 із змінами та доповненнями, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 8000 000,00 євро та 1027568,92 доларів США, з кінцевих строком погашення кредиту - 01.03.2017, зі сплатою процентів та комісії за управління кредитною лінією в розміру та порядку встановленому цим договором; № 151109К27 від 17.07.2009 із змінами та доповненнями, за яким боржником отримав кредит у розмірі 175 638 793,45 доларів США та 72 656 743,25 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 01.03.2017 зі сплатою процентів та комісії за управління кредитною лінією в розміру та порядку встановленому цим договором; № 151109К38 від 06.11.2009 із змінами та доповненнями, за яким боржником отримав кредит у розмірі 2 213 941,62 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.03.2014 зі сплатою процентів та комісії за управління кредитною лінією в розміру та порядку встановленому цим договором; № 151109К39 від 22.12.2009 із змінами та доповненнями, за яким боржником отримав кредит у розмірі 3 701 552,19 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.03.2016 зі сплатою процентів та комісії за управління кредитною лінією в розміру та порядку встановленому цим договором; № 151110К2 від 16.02.2010 із змінами та доповненнями, за яким боржником отримав кредит у розмірі 5522026,00 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.03.2016 зі сплатою процентів та комісії за управління кредитною лінією в розміру та порядку встановленому цим договором; № 151110К3 від 03.03.2010 із змінами та доповненнями, за яким боржником отримав кредит у розмірі 471 834,24 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.09.2015 зі сплатою процентів та комісії за управління кредитною лінією в розміру та порядку встановленому цим договором; №151110К11 від 21.04.2010 із змінами та доповненнями, за яким боржником отримав кредит у розмірі 2213 941,624 234 245,00 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.05.2016 зі сплатою процентів та комісії за управління кредитною лінією в розміру та порядку встановленому цим договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №151109N2 від 03.03.2009 між Банком та Позичальником було укладено наступні договори: іпотечний договір № 151112Z60 від 29.08.2012, зі змінами та доповненнями, предметом цього договору є нерухоме майно загальною заставною вартістю 169 098 900,00 грн.; договір застави № 151109Z35 від 18.03.2009, зі змінами та доповненнями, предметом якого є рухоме майно загальною заставною вартістю 26 378 684,00грн.; іпотечний договір № 151109Z29 від 13.03.2009, зі змінами та доповненнями, предметом цього договору є нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, загальною заставною вартістю 409 563 691,00грн.; договір застави № 151110Z88 від 26.04.2010, зі змінами та доповненнями, предметом якого є обладнання, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, загальною заставною вартістю 77841750,64грн.; договір застави № 151110Z23 від 22.01.2010, зі змінами та доповненнями, предметом якого є майнові права за Договором генпідряду від 23.02.09 №1/67, загальною заставною вартістю 230 782 429,00грн.; договір застави № 151109Z73 від 10.06.2009, зі змінами та доповненнями, предметом якого є майнові права за угодами, зазначеним в Договорі застави №151109Z73, загальною заставною вартістю 135 234 611,1 євро; договір застави № 151110Z39 від 31.03.2009, зі змінами та доповненнями, предметом якого є продукція майбутніх періодів боржника, що буде виготовлена за період з 2012 по 2018 роки, загальною заставною вартістю 9400000000,00 грн.; договір застави № 151110Z125 від 30.07.2010, зі змінами та доповненнями, предметом застави є майнові права, в тому числі ті, що виникають в майбутньому, за контрактами зазначеними в договорі застави № 151110Z125, загальною заставною вартістю 211802324,77грн.; договір застави № 151110Z126 від 17.09.2010, зі змінами та доповненнями, предметом застави є майнові права, в тому числі ті, що виникають в майбутньому, за контрактами зазначеними в договорі застави № 151110Z126, загальною заставною вартістю 1270897,00 доларів США; договір застави № 151114Z41 від 15.07.2014р. укладено в забезпечення виконання кредитного договору № 151109К38 від 06.11.2009. Предметом застави за цим договором є обладнання для вирощування монокристалічного кремнію, загальною заставною вартістю 8048390,00грн.

На підтвердження виконання кредитних зобов'язань, банком надано виписки з банківських рахунків (т.17 а.с. 134-145) . Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі 910/12968/14, встановлена заборгованість за кредитними договорами, визначена банком станом на момент розгляду господарської справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за кредитними договорами підлягають включенню окремо, як вимоги, що забезпечені заставою, у сумі погодженій сторонами у відповідних договорах застави (іпотеки). Інші вимоги банку підлягають включенню до шостої черги - 79644558,46 грн. (пеня), відповідно до положень ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Доводи розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кириченка Є.О., щодо помилковості визначення судами черговості включення кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у зв'язку з частковою відсутністю об'єктів, що є предметами договорів застави, не приймається до уваги колегією виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст.589 ЦК України, ст.19 Закону України "Про заставу", за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення. Задоволення вимог кредитора, що забезпечені заставою майна боржника, у процедурі банкрутства останнього, здійснюється у порядку, передбаченому спеціальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме - згідно визначення грошового зобов'язання у справі про банкрутство. При цьому загальна сума кредиторських вимог, яка забезпечена заставою, обраховується виходячи з умов договорів застави.

Щодо кредиторських вимог СДПІ у м. Запоріжжі в сумі 36446620,25грн., відхилених судами першої та апеляційної інстанції з підстав їх необґрунтованості.

З матеріалів справи вбачається, що СДПІ у м. Запоріжжі звернулася з кредиторськими вимогами до ПрАТ "Завод напівпровідників" на суму - 36446620,25 грн., що складаються з податкових зобов'язань з податку на додатну вартість, а саме штрафних санкцій, у розмірі - 3 629 132,25 грн. та нарахувань за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - 32817488 грн.

В обґрунтування заявлених вимог СДПІ у м. Запоріжжі посилалась на наявність заборгованості у боржника, що виникла внаслідок проведених податковим органом перевірок та винесених на їх підставі актів, податкових повідомлень-рішень (ППР), а саме: ППР від 25.06.2013 №0000522600; ППР від 25.03.2013 №0000172600, ППР від 23.11.2012 №0000750026, ППР від 14.03.2013 №0000122620, ППР від 15.05.2013 №0000322620, ППР від 26.07.2011 №0001140808, ППР від 13.09.2011 №0001410808, ППР від 11.10.2011 №0001500808, ППР від 13.08.2012 №0000380026, ППР від 14.02.2012 №0000240808, ППР від 10.01.2012 №0000060808, ППР від 14.12.2011 №0001690808, ППР від 08.11.2011 №0001580808, ППР №0000724700 від 17.09.2014.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за цими податковими повідомленнями-рішеннями нараховано боржнику штрафні санкції, тобто зобов'язання щодо сплати основного боргу з податку на додану вартість відсутні. Крім того, заявлена сума кредиторських вимог розрахована податковим органом самостійно.

З наявного повідомлення про результати розгляду грошових вимог від 11.06.2015 № 02-04/13-55 вбачається, що розпорядник майна не визнав розмір заявлених кредиторських вимог у зв'язку з оскарженням податкових повідомлень-рішень у судовому порядку, оскільки заявлені суми є неузгодженими сторонами. Боржник також не визнав розмір заявлених кредиторських вимог ( т.19 а.с. 135-151).

Згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що боржником оскаржено до адміністративного суду винесені СДПІ у м. Запоріжжі вище перераховані податкові повідомлення-рішення (т.19 а.с. 152-232), тому заявлені грошові вимоги є не узгодженими як на момент звернення до господарського суду з заявою про визнання кредиторських вимог, так й на момент прийняття судом оскаржуваної ухвали, тому є спірними.

Враховуючи наведене, заявлені до визнання грошові вимоги СДПІ у м. Запоріжжі не є узгодженим податковим зобов'язанням, а надані документи не можуть вважатись належними доказами наявності заборгованості у банкрута. Після розгляду в адміністративному порядку спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), заявник не позбавлений права звернутися до господарського суду з заявою в порядку, передбаченому розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 у справі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для визнання кредиторських вимог СДПІ у м. Запоріжжі.

Відносно задоволення господарським судом клопотання розпорядника майна про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів та заборони боржнику без згоди розпорядника майна здійснювати будь-які правочини щодо рухомого та нерухомого майна, то судова колегія вважає, що доводи касаційної скарги ТОВ "Актив Солар" не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядник майна ПрАТ "Завод напівпровідників" арбітражний керуючий Кириченко Є.О звернувся 12.02.2015 до господарського суду Запорізької області з клопотанням. про припинення повноважень керівника боржника ПрАТ "Завод напівпровідників" та виконавчих органів його управління, тимчасового покладення на розпорядника майна виконання обов'язків керівника боржника та вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику укладати без згоди розпорядника майна правочини, про накладення арештів на все рухоме майно боржника.

Клопотання обґрунтоване створенням перешкод керівником боржника та виконавчими органами його управління розпоряднику майна щодо необхідності виконання ним функцій та обов'язків відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ненадання розпоряднику майна бухгалтерської документації, даних проведення інвентаризації, відомостей про розгляд вимог кредиторів; ймовірність відчуження майна боржника, надання фінансової допомоги стороннім юридичним особам, продаж металобрухту за цінами нижчими від ринкових, передача майна боржника сторонній юридичній особі без оплати, здійснення продажу майна без додержання порядку, встановленого Законом, невиконання вимог щодо проведення інвентаризації на підприємстві.

До вказаного клопотання розпорядником майна додані копії листів, адресовані боржнику, про витребування необхідної інформації для необхідності здійснення ним повноважень розпорядника майна у справі (т.18 а.с.165-180).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи надані розпорядником майна належні і допустимі докази на підтвердження клопотання, посилаючись на ст.18 Закону, законно та обґрунтовано задовольнив клопотання розпорядника майна про заборону боржнику без згоди розпорядника майна здійснювати будь-які фінансово-господарські операції, укладати будь-які правочини щодо рухомого та нерухомого майна.

Таким чином, місцевий господарський суд скористався наданим йому Законом правом вжити заходи для забезпечення вимог кредиторів, а відтак, не припустився порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи ТОВ "Актив Солар" щодо невірного застосування судами ст.18 Закону не приймаються до уваги колегією з огляду на те, що в силу приписів ст.18 Закону застосування заходів забезпечення вимог кредиторів є правом суду та здійснюється в інтересах кредиторів. Зазначені заходи забезпечення не є перешкодою здійснювати будь-які фінансово-господарські операції, укладати будь-які правочини щодо нерухомого та рухомого майна, що належить боржникові, необхідних для провадження оперативно-господарської діяльності боржника.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасуванні відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" залишити без задоволення.

Касаційні скарги арбітражного керуючого Кириченка Євгена Олександровича залишити без задоволення.

Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі №908/6036/14 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді С.В. Куровський

В.Ю. Поліщук