ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 907/888/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С., суддів:Куровського С.В., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувшикасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Карпатська рудна компанія",на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2015 року,у справі№ 907/888/13 Господарського суду Закарпатської області,за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська рудна компанія" (м. Берегове, Закарпатська область),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" (с. Мужієво, Берегівський район, Закарпатська область), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Компанія Cengart Financial Inc. (Британські Віргінські острови), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (м.Київ), Міністерство екології та природних ресурсів України (м.Київ), Державна служба геології та надр України (м.Київ), Державна акціонерна компанія "Українські поілметали" (м.Київ),прозобов'язання вчинити певні дії,-за участю:прокуратури Закарпатської області (м. Ужгород),у судове засідання з'явились: від ПрАТ "Карпатська рудна компанія": Гожик В.М. - представник (довіреність від 11.05.2014 року);від Державної служби геології та надр України: Гера Г.Г. - представник (довіреність від 11.12.2015 року); від Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Українські поліметали": Приянчук І.В. - представник (довіреність від 16.12.2015 року) представники інших учасників судового провадження в судове засідання не з'явились;

в с т а н о в и в :

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатська рудна компанія" (далі за текстом - ТзОВ "Карпатська рудна компанія") звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" (далі за текстом - ТзОВ "Закарпатполіметали"), у якій просило зобов'язати ТзОВ "Закарпатполіметали" передати ТзОВ "Карпатська рудна компанія" відвали гірських порід, а саме: відвал № 1, розташований біля устя похилої шахти № 1 на землях Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту; відвал № 2 (нерудний), розташований на усті штольні № 20 на землях Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту; відвал № 3 (нерудний), розташований на усті штольні № 25 на землях Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту; відвал № 4 (рудний), розташований на площадці вертикальної шахти РЕ-1 на землях Берегівської міської ради за межами населеного пункту; відвал № 5 (нерудний) розташований на площадці вертикальної шахти РЕ-1 і безпосередньо примикає до рудного відвалу № 4, знаходиться на землях Берегівської міської ради за межами населеного пункту.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року у справі № 907/888/13 (суддя - Русняк В.С.) позов ТзОВ "Карпатська рудна компанія" задоволено повністю; зобов'язано ТзОВ "Закарпатполіметали" передати ТзОВ "Карпатська рудна компанія" відвали гірських порід, а саме: відвал № 1, розташований біля устя похилої шахти № 1 на землях Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту; відвал № 2 (нерудний), розташований на усті штольні № 20 на землях Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту; відвал № 3 (нерудний), розташований на усті штольні № 25 на землях Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту; відвал № 4 (рудний), розташований на площадці вертикальної шахти РЕ-1 на землях Берегівської міської ради за межами населеного пункту; відвал № 5 (нерудний) розташований на площадці вертикальної шахти РЕ-1 і безпосередньо примикає до рудного відвалу № 4, знаходиться на землях Берегівської міської ради за межами населеного пункту; присуджено до стягнення з ТзОВ "Закарпатполіметали" на користь ТзОВ "Карпатська рудна компанія" 1 147 грн. 00 коп. - як відшкодування судового збору. Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, наявністю у позивача спеціального дозволу, виданого Державною службою геології та надр, а тому у відповідача відсутні правові підстави для створення перешкод щодо користування позивачем спірними відвалами. Поряд з цим, місцевий господарський суд відзначив, що спірні відвали не перебувають на балансі TзOB "Закарпатполіметали", не є майновими активами названого товариства та не входять до ліквідаційної маси товариства.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у справі № 907/888/13 (головуючий суддя - Юрченко Я.О., судді: Давид Л.Л., Данко Л.С.) в задоволенні апеляційної скарги Компанії Сengart Financial Inc. відмовлено; рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року у справі № 907/888/13 залишено без змін. Апеляційний господарський суд під час апеляційного провадження погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заявленого позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2014 року у справі № 907/888/13 касаційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, Міністерства промислової політики України в особі ЗАТ "ДАК "Українські поліметали" задоволено частково; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у справі № 907/888/13 Господарського суду Закарпатської області скасовано; справу № 907/888/13 передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року у справі № 907/888/13 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостйних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Компанію Сengart Financial Inc.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року у справі № 907/888/13 (головуючий суддя - Зварич О.В., судді: Гриців В.М., Хабіб М.І.) апеляційну скаргу Компанії Сengart Financial Inc. задоволено частково; рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року у справі № 907/888/13 скасовано; провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2015 року у справі № 907/888/13 замінено ТзОВ "Карпатська рудна компанія" його правонаступником Приватним акціонерним товариством "Карпатська рудна компанія"; касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Карпатська рудна компанія" задоволено частково; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року у справі 907/888/13 Господарського суду Закарпатської області скасовано; справу № 907/888/13 передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року у справі № 907/888/13 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостйних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; Міністерство екології та природних ресурсів України; Державну службу геології та надр України; Державну акціонерну компанію "Українські поілметали".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 907/888/13 (головуючий суддя - Михалюк О.В., судді: Мельник Г.І., Кордюк Г.Т.) апеляційну скаргу Компанії Сengart Financial Inc. задоволено; рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року у справі № 907/888/13 скасовано; відмовлено в позові ПрАТ "Карпатська рудна компанія" до TзOB "Закарпатполіметали" про зобов'язання вчинити певні дії; присуджено до стягнення з ПрАТ "Карпатська рудна компанія" на користь Компанії Сengart Financial Inc. 573 грн. 50 коп. - як відшкодування судового збору за розгляд апеляційної скарги. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що господарським судом першої інстанції неправомірно вирішено питання щодо передачі позивачу корисних копалин, оскільки порядок передачі таких родовищ регламентовано на законодавчому рівні та повноваження щодо передачі покладено на міжвідомчу комісію, створену органом виконавчої влади.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою, ПрАТ "Карпатська рудна компанія" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року у справі № 907/888/13 залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.12.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ПрАТ "Карпатська рудна компанія" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

У судовому засіданні касаційної інстанції представник ПрАТ "Карпатська рудна компанія" подану касаційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав просив її задовольнити, скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у справі № 907/888/13, рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року у цій справі - залишити без змін.

Представники Державної служби геології та надр України, Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Українські поліметали", а також Заступник прокурора Закарпатської області надали Відзиви на касаційну скаргу, у яких просять відмовити у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Карпатська рудна компанія", а постанову апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року у цій справі залишити без змін.

В судовому засіданні касаційної інстанції 17.12.2015 року представники третіх осіб проти поданої ПрАТ "Карпатська рудна компанія" касаційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено наступне.

19.03.2012 року Державною службою геології та надр України було надано ТзОВ "Карпатська рудна компанія" Спеціальний дозвіл № 5495 на видобування золотих та золото-поліметалічних руд, а також підземних вод, придатних для технічного водопостачання Мужіївського родовища, розташованого в 4,0 км від м. Берегово в Закарпатській області.

Згідно з Актом проведення обстеження відвалів гірських порід та лежалих хвостів TOB "Закарпатполіметали" від 23.04.2013 року, на ділянках ТзОВ "Закарпатполіметали" знаходиться два відвали зубожених золото-поліметалічних руд, три відвали пустих порід та одне хвостосховище лежалих хвостів, а саме: відвал № 1, розташований біля устя похилої шахти № 1 на землях Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту; відвал № 2 (нерудний), розташований на усті штольні № 20 на землях Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту; відвал № 3 (нерудний), розташований на усті штольні № 25 на землях Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту; відвал № 4 (рудний), розташований на площадці вертикальної шахти РЕ-1 на землях Берегівської міської ради за межами населеного пункту; відвал № 5 (нерудний), розташований на площадці вертикальної шахти РЕ-1 і безпосередньо примикає до рудного відвалу № 4, знаходиться на землях Берегівської міської ради за межами населеного пункту; хвостосховище, розташоване на відстані 3,5 км. на схід від відалів Мужіївського родовища у відпрацьованому перлітовому кар'єрі на землях Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту. Обсяг рудних відвалів становить 69 224 м3 або 131945 т., обсяг нерудних відвалів - 106 201 м3, обсяг запасів накопичених у хвостосховищі не перероблених у повному обсязі лежалих хвостів - 234580 м3 або 281496 т .

У відповідності з Довідкою про залишкові запаси корисної копалини Мужіївського родовища золотополіметалічних руд, наданої Листом Державного науково - виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" (за вих. № 31дск) від 17.07.2013 року, станом на 01.07.2013 року за даними Державного балансу запасів корисних копалин у відвалах знаходяться запаси золото-поліметалічних руд і корисних компонентів, у кількості за категоріями: руда (тис.т): С1- 132,1; золото, (кг): С1 - 205,0; срібло, (т): С1 - 1,792; свинець, (тис, т): С1 - 1,028; цинк, (тис.т): С1 - 0,8. Вказані запаси враховані у Державному балансі запасів корисних копалин та відносяться до Мужіївського родовища золотополіметалічних руд.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 16.02.2010 у справі № 16/89 ТзОВ "Закарпатполіметали" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно з Довідкою про залишкові запаси корисної копалини (ДСК № 33-дск), виданої заступником директора Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" Балошанською Т.Д., запаси Мужіївського родовища були враховані Державними балансами запасів корисних копалин, які затверджені ДКЗ СРСР (Протокол № 10988 від 29.12.1990 року), прийняті НТР Держкомгеології (Протоколи від 29.08.1995 року, 30.01.1996 року) та НТР Держгеонадра України (Протокол № 29 від 27.03.2013 року).

Залишкові запаси корисних копалин Мужіївського родовища золото поліметалічних руд, видобутих ТзОВ "Закарпатполіметали" були включені до Державного фонду родовищ корисних копалин. Для комплексних золотополіметалічних руд Мужієвського родовища прийнята частково колективно-селективна схема збачагення, що забезпечує ефективне використання всіх різновидів руд.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" № 999 від 03.11.2010 року, ТзОВ "Закарпатполіметали", яке здійснювало видобування корисних копалин з Мужієвського родовища, є підприємством, яке здійснює видобування та переробку корисних копалин загальнодержавного значення та відноситься до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Згідно з Актом перевірки Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області № 08 від 07.03.2014 року, (проведеної у ПрАТ "Карпатська рудна компанія"), було виявлено, що у товариства відсутній акт про надання гірничого відводу. Також, відсутність у ПрАТ "Карпатська рудна компанія" акта про надання гірничого відводу було встановлено Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі № 807/970/14 за позовом ПрАТ "Карпатська рудна компанія" до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування припису.

Крім того, апеляційним господарським судом також було встановлено, що наказом Державної служби геології та надр України № 132 від 25.04.2014 року дію спеціального дозволу на користування надрами, виданого ПрАТ "Карпатська рудна компанія" № 5495 19.03.2012 року було зупинено у зв'язку з порушенням надрокористувачем вимог ст.ст.24, 51 Кодексу України про надра, ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", про що повідомлено позивача Листом від 08.05.2014 року за № 6521/02/14-14.

Встановивши наведені вище обставини, господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення поданої Компанією Сengart Financial Inc. скарги, виходячи з того, що безпосереднім об'єктом користування є не корисні копалини, а їх родовища, які надаються для видобутку корисних копалин, а оскільки, згідно з Спеціальним дозволом на користування надрами № 5495 від 19.03.2012 року ПрАТ "Карпатська рудна компанія", який, відповідно до Наказу Державної служби геології та надр України № 132 від 25.04.2014 року, було зупинено, наданий був Дозвіл на видобування золотих та золото-поліметалічних руд, а також підземних вод, придатних для технічного водопостачання Мужіївського родовища, ПрАТ "Карпатська рудна компанія" на підставі вищевказаного Дозволу вправі здійснювати лише видобуток надр з Мужіївського родовища, а не використовувати вже видобуті корисні копалини (відвали). При цьому, апеляційний суд відзначив, що у позивача відсутня ліцензія на видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінноного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, яка є обов'язковою для здійснення такого виду господарської діяльності. У зв'язку з чим, апеляційний господарський суд вказав на те, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Не погоджуючись з такими висновками господарського суду апеляційної інстанцій, ПрАТ "Карпатська рудна компанія" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2013 року у справі № 907/888/13 залишити без змін.

Відмовляючи у задоволенні поданої касаційної скарги ПрАТ "Карпатська рудна компанія" колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Статтями 1, 4 Кодексу України про надра встановлено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Надра є виключною власністю Українського народу і надається тільки у користування.

Згідно з ст. 5 вказаного Кодексу, Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання. Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини. Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр. Державний фонд родовищ корисних копалин та резерв цього фонду формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Державний фонд надр формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, разом з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

У відповідності до п.22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 року), після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на даній йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом. Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов'язку проводити на ділянці надр роботи, пов'язані із запобіганням виникнення аварійної ситуації або усунення її наслідків.

В силу приписів статей 17, 18, 19 Кодексу України про надра, гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами і підлягають реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. При наданні гірничих відводів вирішуються питання щодо правильності поділу родовищ корисних копалин на окремі гірничі відводи з метою запобігання залишенню поза гірничими відводами менш цінних ділянок родовищ та не придатних для самостійної розробки, дотримання вимог безпеки під час проведення гірничих і підривних робіт при розробці родовищ корисних копалин та при використанні надр для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, відвернення небезпеки для людей, майна та навколишнього природного середовища. Порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра. Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтями 40, 42 вказаного Кодексу регламентовано, що розвідані родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, або їх ділянки, запаси корисних копалин яких оцінено, включаються до Державного фонду родовищ корисних копалин і передаються для промислового освоєння в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку у державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин та державному балансі запасів корисних копалин. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

П.4 Порядку передачі розвіданих корисних копалин для промислового освоєння (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 144 від 14.02.1995 року) передбачає, що для передачі родовища корисних копалин у промислове освоєння спільним наказом підприємства, яке проводило геологорозвідувальні роботи, та підприємства, яке приймає родовище в промислове освоєння, утворюється міжвідомча комісія.

Пунктом 6 цього ж Порядку встановлено, що передача родовищ корисних копалин, у тому числі техногенних, або їх ділянок оформлюється актом, який підписується головою та всіма членами міжвідомчої комісії. До акта додаються довідки, протоколи, описи та інші документи, зазначені в пункті 3 цього Порядку.

Відповідно до п.п.7,8 Порядку, акт міжвідомчої комісії є підставою для віднесення запасів корисних копалин розвіданого родовища у державному фонді родовищ корисних копалин на баланс підприємства, яке прийняло родовище для промислового освоєння. Контроль за дотриманням вимог цього Порядку, правильністю та своєчасністю передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння здійснюють у межах своєї компетенції Держнаглядохоронпраці, Держгеонадра та їхні органи на місцях.

Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснюється у порядку, що встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України № 75 від 31.01.1995 року "Про затвердження Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин".

У відповідності до п.4 Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища - резерв цього фонду.

Пунктом 6 вказаного Порядку, встановлено, що обліку в державному кадастрі підлягають усі відкриті родовища корисних копалин на території України незалежно від кількості запасів, стану їх розвідки, освоєння і відомчої належності, а також прояви корисних копалин.

Положеннями статті 1 Закону України "Про державне регулювання, видобування і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" визначено, що видобуток дорогоцінних металів - це вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами. Суб'єкти господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення, напівдорогоцінним камінням, підлягають обов'язковій реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю.

Статтею 4 зазначеного Закону (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння проводиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії, одержаній в установленому порядку. Обов'язковість ліцензування такого виду господарської діяльності передбачено п.4 ч.3 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Карпатська рудна компанія".

Посилання скаржника на наявність у нього Спеціального дозволу від 19.03.2012 № 5495, як на підставу вимагати у відповідача передати позивачу відповідні відвали, спростовуються Наказом Державної служби геології та надр України № 132 від 25.04.2014 року, згідно з яким було зупинено дію наведеного Дозволу, а також тим, що останній надавав позивачу лише право на розробку родовищ та видобування корисних копалин, а не на їх використання.

При цьому твердження скаржника про те, що оскарження ним в порядку адміністративного судочинства Наказу Державної служби геології та надр України № 132 від 25.04.2014 року, зупинило дію останнього, є безпідставними та до уваги Вищим господарським судом України не беруться, оскільки, відповідно до частини 3 статті 117 КАС України, подання ПрАТ "Карпатська рудна компанія" адміністративного позову за наслідками якого Закарпатським окружним адміністративним судом було відкрито провадження в адміністративній справі № 807/1773/14 не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.

Доводи ПрАТ "Карпатська рудна компанія", з обґрунтуванням їх постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 у справі № 876/7242/14, про те, що акт про надання гірничого відводу не є обов'язковим, не заслуговують на увагу, в силу того, що вказана постанова адміністративного суду не має правового значення для вирішення спору у справі № 907/888/13, а обов'язкова наявність у позивача акта про надання гірничого відводу передбачена чинним законодавством.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що скаржник у касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також порушує питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарського суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Карпатська рудна компанія" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2015 року у справі № 907/888/13 залишити в силі.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді:С.В. Куровський В.Ю. Поліщук