Постанова ВГСУ від 17.12.2015 року у справі №904/7532/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 904/7532/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "Вільногірський елеватор" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.15у справі№904/7532/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"доДочірнього підприємства "Вільногірський елеватор" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ"простягнення Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" у серпні 2015 року заявлений позов про стягнення з Дочірнього підприємства "Вільногірський елеватор" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ" 7 683 443,98 грн - збитків, спричинених втратою зерна соняшника. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 18.06.14 між ним та відповідачем укладено договір складського зберігання зерна №2 на виконання умов якого останньому на зберігання передано зерно соняшнику, проте 01.04.15 під час перевірки залишку зерна на складі позивачем виявлено відсутність 828,143 тонн зерна вартістю 8 240 022,85 грн, про що складено відповідний акт та на думку позивача є підставою для відшкодування Дочірнім підприємством "Вільногірський елеватор" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ" завданих збитків. При цьому, позивачем зазначалось і про те, що між ним та відповідачем укладено додаткову угоду до договору від 06.04.15 №3 в якій відповідач визнав порушення своїх зобов'язань за договором №2 та зобов'язувався відшкодувати завдані збитки до 31.07.15. Проте станом на таку дату відповідачем відшкодовано збитки частково на суму 100 000,00грн, відтак відшкодуванню підлягає ще 7 683 443,98 грн. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 509, 526, 950, 951 Цивільного кодексу України, статей 193, 224, 225 Господарського кодексу України, статей 24, 27, 32, 33, 34 Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.15 до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Дочірнім підприємством "Вільногірський елеватор" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ" у вересні 2015 року заявлено клопотання про зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення Господарським судом Дніпропетровської області пов'язаної з нею іншої справи №904/8442/15 про визнання недійсним договору складського зберігання №2 від 18.06.14, який є підставою позову у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.15, ухваленою суддею Рудовською І.А., провадження у справі зупинено на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення іншої справи №904/8442/15 яка знаходиться в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області. При цьому, господарський суд виходив з пов'язаності даних справ, та зазначив, що вирішення спору у справі №904/7532/15 неможливе до вирішення пов'язаної з нею справи №904/8442/15 про визнання договору складського зберігання від 18.06.14 №2 недійсним.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Дочірнє підприємство "Вільногірський елеватор" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ" оскаржило її в апеляційному порядку.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Науменка І.М. - головуючого, Вечірки І.О., Кузнецова В.О., постановою від 21.10.15, перевірену ухвалу суду першої інстанції скасував, та передав справу до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті. Вмотивовуючи постанову апеляційний господарський суд вказав, що судом першої інстанції не встановлено яким саме чином обставини у пов'язаній справі можуть вплинути на подання та оцінку доказів у справі що розглядається. При цьому, апеляційний суд зазначив, що предметом розгляду справи №904/8442/15 є визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем договору складського зберігання №2, в той час як предметом розгляду даної справи (№904/7532/15) є стягнення з відповідача збитків за договором складського зберігання зерна №2 завданих внаслідок втрати належного позивачеві на праві власності майна, а тому обставини у справі №904/8442/15 не впливають на можливість самостійного встановлення місцевим господарським судом обставин, необхідних для повного та об'єктивного вирішення спору у справі №904/7532/15.

Дочірнє підприємство "Вільногірський елеватор" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі скасувати, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.15 залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на пов'язаність даних справ та неможливість розгляду справи №904/7532/15 до вирішення спору у пов'язаній справі №904/8442/15, оскільки на його думку у разі визнання недійсним укладеного між сторонами договору складського зберігання №2 у справі №904/8442/15 у позивача не буде правових підстав для притягнення скаржника до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за укладеним договором. При цьому, скаржник вважає, що у разі визнання правочину недійсним у нього виникне зобов'язання повернути другій стороні у натурі зерно соняшника, яке вона одержала на виконання цього правочину, що передбачено приписами статті 216 Цивільного кодексу України. Окрім того, скаржник зазначає, що обставини недійсності укладеного між сторонами договору складського зберігання, які є предметом розгляду справи №904/8442/15 не можуть бути встановлені в межах справи №904/7532/15, оскільки не входять до предмету доказування у даній справі.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.15 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів процесуального законодавства, відзначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, постановою апеляційного господарського суду від 21.10.15 скасовано ухвалу суду першої інстанції від 24.09.15, якою провадження у справі зупинено на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення спору у справі №904/8442/15 Господарським судом Дніпропетровської області.

Зупинення провадження у справі це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом. Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Іншим судом, про який йдеться у частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, зокрема через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. При цьому, пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають або можуть вплинути на збирання та оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

З матеріалів справи убачається, що предметом позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" про стягнення з Дочірнього підприємства "Вільногірський елеватор" 7 683 443,98 грн збитків, спричинених втратою відповідачем 828,143 тонн зерна соняшника.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, про те, що обставини, які підлягають встановленю судом у справі №904/8442/15 на можливість самостійного встановлення місцевим господарським судом обставин, необхідних для повного та об'єктивного вирішення спору у даній справі №904/7532/15 не впливають, оскільки у іншій справі №904/8442/15 Господарський суд Дніпропетровської області розглядає спір про визнання договору складського зберігання №2 недійсним, з огляду на відсутність у відповідача права на укладення такого договору через неотримання останнім у 2014 році сертифікату відповідності послуг зі зберігання зерна, в той час як предметом розгляд спору у справі №904/7532/15 є стягнення збитків внаслідок протиправної поведінки відповідача та втрати останнім переданого на зберігання майна позивача. При цьому, саме по собі зазначення про пов'язаність справи зі справою, що розглядається іншим судом, не може бути підставою для застосування частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки із змісту наведеного припису вбачається, що визначальним для зупинення провадження є саме неможливість розгляду даної справи, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, з якими закон пов'язує можливість зупинення провадження у справі, відсутні і підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги відповідача. Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі не підтверджуються матеріалами справи. За таких обставин, правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -