ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 5015/1079/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Куровського С.В., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувшикасаційну скаргу Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю,на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року,та постанову Господарського суду Львівської області від 29 січня 2015 року, у справі№ 5015/1079/11,за заявою Колективного підприємства "С-НЕТ Телепорт" (м.Кременчук, Полтавської області),доНауково-виробничого підприємства "С-НЕТ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Львів),провизнання банкрутом, -в судове засідання представники сторін не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.03.2011 року, за заявою Колективного підприємства "С-НЕТ Телепорт" (далі за текстом - КП "С-НЕТ Телепорт"), порушено провадження у справі № 5015/1079/11 про банкрутство Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Постановою Господарського суду Львівської області від 29.01.2015 року у справі № 5015/1079/11 (суддя - Артимович В.М.) відмовлено в задоволенні Заяви розпорядника майна НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ арбітражного керуючого Власюка Валерія Вячеславовича; задоволено частково Заяву ініціюючого кредитора про залишення без розгляду прохальної частини скарги на розпорядника майна боржника Власюка В.В. в частині зобов'язання розпорядника майна відновити порушене право ініціюючого кредитора шляхом скликання загальних зборів боржника, заміни розпорядника майна боржника Власюка В.В. шляхом усунення його від виконання своїх обов'язків, зобов'язання комітету кредиторів боржника запропонувати іншу кандидатуру розпорядника майна боржника, призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бончака С.А.; задоволено Заяву КП "С-НЕТ Телепорт" в частині залишення без розгляду прохальної частини скарги на арбітражного керуючого НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ у частині про зобов'язання розпорядника майна відновити порушене право ініціюючого кредитора шляхом скликання загальних зборів боржника; залишено без розгляду скаргу ініціюючого кредитора на арбітражного керуючого Власюка В.В. в частині зобов'язання розпорядника майна відновити право ініціюючого кредитора шляхом скликання загальних зборів боржника; відмовлено в задоволенні Заяви (скарги) КП "С-НЕТ Телепорт" в частині заміни арбітражного керуючого Власюка В.В. - розпорядника майна боржника шляхом усунення його від виконання своїх обов'язків, зобов'язати комітет кредиторів запропонувати іншу кандидатуру розпорядника майна боржника, призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бончака С.А.; КП "С-НЕТ Телепорт" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ призначено арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича; зобов'язано арбітражного керуючого Власюка В.В., протягом 10 календарних днів з дня отримання даної постанови, передати ліквідатору банкрута Козію В.Ю. бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута за актом передачі-прийому, інше.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у справі № 5015/1079/11 (головуючий суддя - Гриців В.М., судді: Кордюк Г.Т., Юрченко Я.О.) апеляційну скаргу НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ залишено задоволення, постанову Господарського суду Львівської області від 29.01.2015 року у справі № 5015/1079/11 залишено без змін. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції вказав, що не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування спірної постанови.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій постановами, НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року та постанову Господарського суду Львівської області від 29.01.2015 року у справі № 5015/1079/11. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.16, 22, 35, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Водночас, скаржник вважає, що господарський суд першої інстанції не врахував п.15 ст.13 вказаного Закону.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Провадження у справі №5015/1079/11 про банкрутство НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ порушене ухвалою Господарського суду Львівської області 02.03.2011 року на загальних підставах за Заявою КП «С-НЕТ Телепорт».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.06.2011 року введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Власюка В.В.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2013 року затверджено Реєстр вимог кредиторів НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ, до якого включено:

- ОСОБА_8 основний борг в сумі 15852 грн. 07 коп. - друга черга;

- ОСОБА_9 основний борг в сумі 66360 грн. 36 коп. - друга черга;

- ОСОБА_10 основний борг в сумі 120094 грн. 00 коп. - друга черга;

- Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова. основний борг в сумі 62658 грн. 42 коп. - друга черга;

- Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕЙБІ Україна" основний борг в сумі 421406 грн. 00 коп. - четверта черга, витрати на оплату державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. - перша черга;

- Колективне підприємство "С-НЕТ Телепорт" основний борг в сумі 485657 грн. 24 коп. - четверта черга.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.06.2014 року скаргу КП "С-НЕТ Телепорт" задоволено, зобов'язано розпорядника майна НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ скликати та провести збори кредиторів, відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2014 року у задоволенні клопотання Голови Комітету кредиторів НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ - кредитора ТзОВ „ЕЙБІ Україна" в частині введення процедури санації боржника - НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ та призначення керуючого санацією арбітражного керуючого Власюка В.В. відмовлено.

03.10.2014 року до місцевого господарського суду від розпорядника майна надійшла Заява про затвердження Мирової угоди (що передбачала прощення (списання) у повному обсязі боргів по кредиторських вимогах: ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, КП "С-НЕТ Телепорт", ТзОВ "ЕЙБІ Україна", яка підписана НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ в особі директора Байдюка О.Ю. та кредиторами НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ в особі Голови Комітету кредиторів Дзьоби А.С.), до якої було додано, зокрема, Мирову угоду від 22.09.2014 року та Протокол засідання Комітету кредиторів НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ від 22.09.2015 року, відповідно до якого, Комітет кредиторів (по другому питанню порядку денного) вирішив укласти Мирову угоду у справі про банкрутство НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ.

Під час розгляду вказаної Заяви, господарський суд першої інстанції встановив, що докази письмової згоди, передбаченої приписами ч. 2 ст. 36 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова в матеріалах справи відсутні.

Водночас, місцевим господарським судом встановлено, що судова процедура розпорядження майном боржника триває з 16.06.2011 року, що суттєво перевищує строки, встановлені законом. При цьому, Господарський суд Львівської області зазначив, що, у зв'язку з недоліками в роботі та невиконанням вимог ухвал суду у цій справі арбітражним керуючим Власюком В.В., суд окремою ухвалою від 10.09.2014 року повідомляв про це Головне управління юстиції у Львівській області.

Ухвалами господарського суду від 24.12.2014 року, 21.01.2015 року розпорядника майна було зобов'язано надати суду аналіз фінансового стану боржника з відповідними підтверджуючими документами. Проте, арбітражним керуючим Власюком В.В. не надано суду будь-якої інформації щодо майна боржника.

Водночас, у матеріалах справи докази про погашення визнаних господарським судом вимог кредиторів відсутні. Також, відсутні докази наявності у боржника майна для задоволення вимог кредиторів.

Комітетом кредиторів боржника інших рішень, крім рішення про схвалення Мирової угоди (Заяви про затвердження якої судом відхилено з підстав невідповідності вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), господарському суду не подано.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку ( Постанова Господарського суду Львівської області від 29.01.2015 року у справі № 5015/1079/11) про відмову у затвердженні Мирової угоди від 22.09.2014 року, оскільки її умови суперечать чинному законодавству, та про наявність встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для визнання Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю банкрутом.

Вказану Постанову місцевого господарського суду, після розгляду Львівським апеляційним господарським судом 16.09.2015 року було залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій постановами, НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ звернулось з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій ст.ст.16, 22, 35, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року та постанову Господарського суду Львівської області від 29.01.2015 року у справі № 5015/1079/11.

Задовольняючи частково касаційну скаргу НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи приписи п. 11 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (№ 4212-VI від 22.12.2011 року), в цьму випадку, при вирішенні питання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора підлягають застосуванню норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції що діяла до 19.01.2013 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону (ч. ч. 2, 4 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

За приписами ч. 2 ст. 36 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства.

Відмовляючи у затвердженні Мирової угоди від 22.09.2014 року, місцевий господарський суд (з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції), зокрема, вказав на відсутність доказів письмової згоди від Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, що передбачено приписами ч.2 ст.36 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи з цього, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що умови Мирової угоди від 22.09.2014 року суперечать чинному законодавству, оскільки, передбачають прощення (списання) грошових вимог Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, всупереч ч. 1. ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно ч.1 Положення про Пенсійний фонд України (затвердженого Указом Президента України N 384/2011 від 6.04.2011 року), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про відмову у затвердженні Мирової угоди від 22.09.2014 року, оскільки її умови, зокрема п. 2.3 стосовно прощенню (списанню) у повному обсязі вимог Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, без відповідного погодження, суперечать вимогам ст.35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що Постанова Господарського суду Львівської області від 29 січня 2015 року та Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року у справі № 5015/1079/11, в частині відмови у затвердженні Мирової угоди від 22.09.2014 року, мають бути залишені в силі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні ознак банкрутства для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений банкрутом.

При цьому, статтею 1 вказаного Закону, визначено, що ліквідація це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Частиною 4 статті 205 ГК України передбачено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Аналогічними є положення частини 3 статті 110 ЦК України.

Статтею 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів віднесено прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених Законом. До таких випадків належить, зокрема, клопотання комітету кредиторів про введення процедури ліквідації у процедурі розпорядження майном боржника (ч. 8 ст. 16 названого Закону).

У постанові про визнання боржника банкрутом суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури на визначений строк. Її тривалість не повинна перевищувати дванадцяти місяців. В подальшому строк ліквідаційної процедури за клопотанням ліквідатора або комітету кредиторів може бути продовжено судом, про що виноситься ухвала. Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати вісімнадцяти місяців. Ліквідатор зобов'язаний вчинити ліквідаційні заходи та передати на затвердження суду звіт та ліквідаційний баланс у встановлений строк, проте невиконання ліквідатором цих дій у граничні строки, визначені Законом, не є підставою для припинення провадження у справі. У строк ліквідаційної процедури не включається час розгляду звіту та ліквідаційного балансу у суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном: усі права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута переходять до ліквідатора. Якщо процедура ліквідації введена після розпорядження майном, то припиняються повноваження органів управління банкрута стосовно управління майном та реорганізації юридичної особи, а також повноваження власника (власників) майна банкрута. Керівник боржника звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства (п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України).

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури, призначає ліквідатора. При призначенні ліквідатора суду слід враховувати ті ж обставини, що й при призначенні розпорядника майна.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що в силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд, при введенні процедури ліквідації повинен надати оцінку звіту розпорядника майна про фінансово майновий та господарський стан боржника з додатками, відомостям балансу, а також, в постанові з'ясувати обсяг визнаних грошових вимог кредиторів до боржника за результатами попереднього засідання суду.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що в спірній постанові господарського суду першої інстанції не міститься аналіз фінансового та майнового стану боржника, не з'ясований перелік та стан майна, що належить боржнику та його вартість, тобто, господарським судом не встановлений факт перевищення розміру пасиву боржника над його активами.

Як було вказано вище, ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів віднесено прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону, що регулює спірні правовідносини) встановлений єдиний випадок визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на стадії розпорядження майном, а саме у разі наявності клопотання комітету кредиторів.

При цьому, місцевий господарський суд не дослідив та не врахував позиції кредиторів (комітету кредиторів) у даній справі з приводу переходу до процедури ліквідації боржника. При цьому, апеляційний суд не звернув уваги на відсутність, на момент прийняття Постанови про визнання боржника банкрутом, відповідного рішення комітету кредиторів, що вказує на порушення прав та інтересів кредиторів у справі. Більш того, як вбачається з матеріалів справи, судом (з моменту звернення розпорядника майна з заявою про затвердження Мирової угоди до прийняття Постанови про визнання боржника банкрутом) не було запропоновано комітету кредиторів розглянути можливість переходу до наступної процедури ( ліквідаційної) у справі та надати кандидатуру ліквідатора.

Таким чином, в порушення вимог Закону про банкрутство, вирішуючи питання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, господарським судом першої інстанції належним чином не перевірений майновий стан боржника, дані про його активи та пасиви, не перевірено, які саме дії вчинено розпорядником майна для виявлення майна та майнових активів боржника, не встановлено позиції та думки Комітету кредиторів. Суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки в межах, наданих приписами ст.101 ГПК України, повноважень.

При цьому, суди попередніх інстанцій не врахували, що комітет кредиторів не позбавлений права повторно прийняти рішення про укладення мирової угоди чи застосування інших процедур у справі (зокрема санації), а також те, що задачею чинного законодавства України про банкротство є відновлення платоспроможності господарюючого суб'єкта, а не його банкрутство і ліквідація.

Водночас, судам належить надати правову оцінку повноваженням та правомірності прийняття рішень щодо судових процедур у справі про банкрутство НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ Комітетом кредиторів у складі, вказаному у Протоколі засідання Комітету кредиторів НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ від 22.09.2015 року.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Господарського суду Львівської області від 29 січня 2015 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року у справі № 5015/1079/11 в частині визнання боржника НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора підлягають скасуванню, а справа, в скасованій частині, направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи, суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року та постанову Господарського суду Львівської області від 29 січня 2015 року у справі № 5015/1079/11, в частині визнання боржника НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора боржника - скасувати.

В іншій частині Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року та постанову Господарського суду Львівської області від 29 січня 2015 року у справі № 5015/1079/11 залишити без змін.

3. Справу № 5015/1079/11, в частині визнання боржника НВП "С-НЕТ" у формі ТзОВ банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора боржника, передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді:С.В. Куровський В.Ю. Поліщук