ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Справа № 922/1255/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуХарківської міської радинапостанову від 28.03.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/1255/15 господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоФОП ОСОБА_4проповернення майна та відшкодування доходівЗа участю представників сторін:

Від позивача - Мех Д.В. (дов. від 20.10.16)

Від відповідача - не з'явились

Сторони, зокрема відповідач, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи.

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась з позовом до фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0445 га по АДРЕСА_1 та стягнення на користь Харківської міської ради доходів, отриманих від безпідставно набутого майна у розмірі 62 376,38 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015 у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2015 рішення та постанову скасовано в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 62 376,38 грн. і в цій частині направлено справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2016 (суддя Ємельянова О.О.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач набув майно за існуванням достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить чинному законодавству, що, в свою чергу, унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин положень ст.ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України. При цьому, наявність правових підстав для набуття спірної земельної ділянки відповідачем свідчить про неправомірність ототожнення позивачем поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки), як підстави застосування положень ст.ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України з не укладенням з боку відповідача договору оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Постановою від 28.03.2016 колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі головуючого: Слободіна М.М., Гребенюк Н.В., Істоміної О.А. рішення господарського суду Харківської області залишено без змін.

Харківська міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.10.2007 року між Харківською міською радою, орендодавець, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, орендар, на підставі рішення Харківської міської ради від 23.12.2005 за № 257/05 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1548 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень строком до 01.04.2012, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 20.12.2007 № 140767100198.

24.12.2007 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки № 140767100189.

Рішенням від 24.06.2011 Дзержинського районного суду м. Харкова року справі № 2-5300/11, яке набрало законної сили, за відповідачем визнано право власності на реконструйовану нежитлову будівлю літ. "А-1" з цокольним поверхом загальною площею 662,2кв.м. по АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.09.2014 року (індексний номер документу 27404764).

12.08.2013 року відповідач звернувся до позивача із заявою щодо викупу вказаної вище земельної ділянки.

Рішенням від 29.10.2014 року № 1681/14 Харківської міської ради відповідачу надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова із земель житлової та громадської забудови площею, орієнтовно, 0,0569га за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" (спортивно-оздоровчий комплекс з підсобними приміщеннями).

30.09.2014 головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради були здійснені заходи контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1, про що складений акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, по АДРЕСА_1, яким встановлено, що відповідач з 24.10.2013 використовує зазначену земельну ділянку без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим позивач звернувся до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про надання інформації відносно оплати відповідачем земельного податку за використання спірної земельної ділянки.

Листом від 10.10.2014 за № 5166/9/20-30-15-03-24 ДПІ повідомило, що актом приймання-передачі № 269/13 від 23.10.13 земельна ділянка передана відповідачем до земель запасу міста і з 24.10.13 відповідач плату за землю не нараховує та не сплачує.

Відповідно до листа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 13.10.2014 за № 4581/08 станом на 29.12.2012 в Управлінні не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення Харківською міською радою з позовом у даній справі. При цьому позивач послався і на те, що наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомості, які належать на праві власності відповідачу, робить неможливим використання цієї земельної ділянки територіальною громадою міста Харкова для власних або інших цілей. Розмір доходу (реального набуття відповідача) від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, розрахований міською радою, виходячи з розміру орендної плати за землю.

Судами встановлено, що відповідач в період з 01.11.2013 по 31.12.2014 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Судами також встановлено, що після припинення орендних відносин відповідач здійснював дії, направлені на викуп спірної земельної ділянки.

25.09.2013 Харківською міською радою надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова із земель житлової та громадської забудови площею, орієнтовно, 0,1548 га за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" (спортивно-оздоровчий комплекс з підсобними приміщеннями).

Рішенням 35 сесії Харківської міської ради №1681 від 29.10.2014 частково змінені пункти рішення №1267/13 від 25.09.2013 та надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням нової площі, а саме 0,0569га.

Станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки № 52/15 від 28.10.2015 придбано у власність земельну ділянку площею 0,0569га за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, п. 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем у порядку та в строки, визначені зазначеним вище рішенням міської ради), втім не сплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Згідно з частинами 1-3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Крім того, за приписами п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також статтею 22 ЦК та частиною 2 статті 224, статтею 225 ГК, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, як норми ст. ст. 22, 1166 ЦК України, так і ст.1212 ЦК України унормовують відшкодування шкоди, зокрема, у вигляді неодержаних потерпілою особою доходів, що завдана як внаслідок неправомірних дій/бездіяльності, так і внаслідок безпідставного збагачення іншої особи за рахунок безпідставного збереження нею коштів, які належать (мають бути сплачені) цій потерпілій особі.

При цьому, правову кваліфікацію матеріально-правової природи вимоги про стягнення коштів має дати саме суд, виходячи з обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, правильно та повно встановивши всі обставини справи, неправильно застосували норми права та відповідно дійшли неправомірного висновку про відмову в позові, а тому рішення та постанова по справі підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного, а також встановлення судами всіх обставин справи, необхідних для вирішення спору, зокрема, щодо несплати коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.11.2013 по 31.12.2014, при тому, що ділянка придбана відповідачем у власність за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 52/15 від 28.10.2015, колегія суддів вважає за можливе прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 62 376,38 грн. збитків у вигляді доходів, отриманих від безпідставно набутого майна.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Постанову від 28.03.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/1255/15 господарського суду Харківської області та рішення від 04.02.2016 господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради 62 376,38 грн. збитків.

Стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради витрат по сплати судового збору в сумі 7856,10грн. за розгляд позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг.

Видачу наказів доручити господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

С. Бакуліна

О. Яценко