ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Справа № 908/1414/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016у справі№ 908/1414/16 господарського судуЗапорізької областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"простягнення 95 677,56 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Білоножко Г.С. дов. 25.10.2016- відповідача:Селезень Г.Ю. дов. 21.12.2015, Чепуріна Л.В. дов. 10.03.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - "Позивач") звернулось до господарського суду Запорізької області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", (далі - "Відповідач") плати за користування вагонами в сумі 31' 254,84 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 64' 422,72 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.08.2016 року (суддя Топчій О.А.) позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 00191230) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ (ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ (ЄДРПОУ 40081237) плату за користування вагонами в сумі 31' 254,84 грн., збір за зберігання вантажу в сумі 64' 422,72 грн. та 1' 435,16 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року (судді Татенко В.М., Скакун О.А., Колядко Т.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2016 р. залишено без зміни.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятими постановою та рішенням, звернулося з касаційною скаргою у якій просить судові акти скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник доводить, що висновки судів, що спірні вагони, після своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати спірні вагони (відмітка про що міститься у накладних №№49957517, 49957343), після складання акту загальної форми, продовжували простоювати на коліях станції з вини відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за умовами п.п. 5, 6 Договору №ПР/М-07-3/1-НЮ про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ «Запоріжсталь», яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці від 24.07.2007 року (далі Договір), п.п. 3.1.2, 3.2. Єдиного технологічного процесу роботи під'їзного шляху ПАТ «Запоріжсталь» до того часу, як залізниця своїм локомотивом не подасть вагони на передавальні колії станції Запоріжжя - Ліве, узгоджені в Договорі, не розпочнеться й передача вагонів у технічному та комерційному відношенні, тому розраховувати час затримки від часу повідомлення про прибуття вагонів на станцію, в даному випадку, є неправомірним та безпідставним.

Скаржник вважає, що за умовами п.16.6. Договору сторони узгодили, що на несправні обкотишовози, виявлені при передачі на під'їзну колію, на підставі Акту ВУ-25 оформлюється встановленим порядком Акт форми ГУ-23 і плата за користування такими вагонами не нараховується; виходячи зі змісту договору, підставою для звільнення ПАТ «Запоріжсталь» від плати за користування вагонами щодо несправних обкотишовозів окрім акту форми ГУ-23, є Акт форми ВУ-25. Станом на момент зняття огородження з боку Позивача акти форми ВУ-25 безпідставно не складались, що підтверджується актом загальної форми №16749 від 16.11.2015 року, натомість Позивачем був складений акт загальної форми № 5476 від 17.11.2015 року про початок затримки прийому вагонів з вини Відповідача.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом 27.04.2007 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - "Залізниця") та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - "Власник") укладено Договір № ПР/М -07-3/1-1509 НЮ 20/2007/2018 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці (далі -"Договір").

Пунктом 1 договору встановлено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці через стрілку № 12 до парної горловини парку "А", через стрілку № 172 до парної горловини парку "Б", яка обслуговується локомотивом власника. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено проти вхідних світлофорів "ЧВ" парку "А" станції Запоріжжя-Ліве і "НБ" станції Східна власника колії.

Відповідно до п. 5.6 Договору, на під'їзну колію усі вагони подаються через інтервал-2 години. Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці : на колії №2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве, на колії №32-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на коліях 2-11 парку "А", на коліях № 32-36 парку "Б" станції Запоріжжя - Ліве . Подальший рух вагонів виконується локомотивом Власника під'їзної колії.

Згідно з п. 7.5 Договору огляд і передача вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на передавальних коліях парків "А" і "Б" станції Запоріжжя-Ліве відповідно до Технологічного процесу роботи станції Запоріжжя-Ліве і Технологічного процесу пункту технічної передачі вагонів станції Запоріжжя-Ліве.

Пунктом 14 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 12.11.2009 року із протоколом розбіжностей від 15.12.2009 року, узгоджено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами за ставками, наведеними у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги ,Тарифне керівництво №1.Усі належні залізниці платежі вносяться згідно чинного законодавства(ст.62 Статуту залізниць України) по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці.

Пунктом 10 Договору визначено, що час за який нараховується плата за користування вагонами, визначається з моменту зачислення вагонів на користування по інтервалу до моменту закінчення передавальних операцій при поверненні вагонів залізниці.

Дія Договору продовжується до 01.07.2016 року включно (п. 20 Договору в редакції Додаткової угоди № 19 від 27.11.2015 року).

Як свідчать матеріли справи, у листопаді 2015 року на станції Запоріжжя-Ліве локомотивом залізниці здійснювалось пред'явлення вагонів на колії парків "А" та "Б" станції Запоріжжя-Ліве для обробки та подачі на під'їзні колії відповідача під вантажні операції згідно умов договору.

Проте, з колії станції Запоріжжя-Ліве локомотивом Відповідача останнім не було своєчасно вивезено вагони, у зв'язку з чим працівниками станції були складені Акти загальної форми ГУ-23 № 5476 від 17.11.2015 року, № 5492 від 19.11.2015 року про затримку вагонів з вини клієнта із зазначенням часу затримки.

На підставі зазначених актів про затримку вагонів позивачем згідно відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 25119567 була нарахована плата за користування вагонами на загальну суму 31 254,84 грн. (у тому числі ПДВ).

Крім того залізницею, за час затримки вагонів на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми від 19.11.2015 року № 5492 був нарахований збір за зберігання вантажів на загальну суму 64' 422,72 у т.ч. ПДВ, за накопичувальною карткою № 24119070, яка була підписана представником Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" з зауваженням.

Відповідач не виконав зобов'язання із здійснення розрахунків зі сплати нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за час їх затримки, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до положень ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з ст.42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. N457 залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно з ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Згідно з п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 N113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами п.8 розділу ІІІ Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п.9 розділу ІІІ Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п.12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Згідно ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати спірні вагони, які прибули на його адресу (відмітка про що міститься у накладних №№ 49957517, 49957343), неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на коліях станції Запоріжжя - Ліве, нарахування залізницею 31 254,84 грн., плати за користування вагонами та 64 422,72 грн. збору за зберігання вантажу - є обґрунтованим та правомірним.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про відсутність його вини у затримці спірних вагонів на станції Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці з посиланням на технічну несправність розвантажувальної системи відхиляються з тих мотивів, що факт несвоєчасного забирання скаржником на свою під'їзну колію вагонів, підтверджуються актами загальної форми ГУ-23, які складено за фактом затримки вагонів на коліях станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці з вини Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" відповідно до вимог п.3 Правил складання актів, п.8 Правил користування вагонами; у випадку пошкодження вагонів належними і допустимими доказами є акти про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М, оформлені згідно з п.20 Правил складання актів, п.2.9 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Міністерством транспорту України №644 від 21.11.2000 року.

Таким чином підстав для звільнення відповідача від сплати за користування вагонами, що передбачені ст. 119 Статуту залізниць України та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами не доведено.

Переоцінка обставин справи, встановлення інших обставин не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, тому намагання спростувати висновки суду на підставі встановлення інших обставин та їх оцінки не може бути прийнято до уваги, так як виходить за межі касаційного перегляду справи.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року у справі № 908/1414/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року у справі № 908/1414/16 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий, суддяО.В. Яценко Судді С.В. Бакуліна І.П. Ходаківська