ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Справа № 907/433/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Яценко О.В.,суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІМ"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№ 907/433/15Господарського судуЗакарпатської областіза заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІМ" про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області за нововиявленими обставинами за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"доТовариства з обмеженою відповідальністю "МІМ"простягнення 34 200 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Личко Л.М. дов. 09.11.16- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 у справі №907/433/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (далі за текстом - ТОВ "Термінал") до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІМ" (далі за текстом - ТОВ "МІМ") задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 34 200 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі №907/433/15 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "МІМ" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016 касаційну скаргу ТОВ "МІМ" залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі №907/433/15 - без змін.

17.06.2016 ТОВ "МІМ" звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 у справі №907/433/15 за нововиявленими обставинами, в якій товариство просило суд скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2016 (суддя Бобрик Г.Й.) у задоволенні заяви ТОВ "МІМ" про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 у справі №907/433/15 за нововиявленими обставинами - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "МІМ" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2016 та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "МІМ" про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 у справі №907/433/15 - задовольнити.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий - Галушко Н.А., Данко Л.С., Орищин Г.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "МІМ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким заяву про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 у справі №907/433/15 - задовольнити, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 42, 32, 35, 43, 112 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 03.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Ходаківської І.П. касаційну скаргу ТОВ "МІМ" прийнято до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2016.

15.11.2016 до Вищого господарського суду України від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин і порядок такого перегляду регулюється Розділом ХІІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 112 названого Кодексу господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Вказаною статтею визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, а саме: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, а саме, підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою, обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи; яка встановлюється на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами; на яку посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або яка могла бути встановлена судом у разі виконання вимог процесуального закону.

У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з п. п. 2 - 5 ч. 2 ст. 112 ГПК України має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору.

Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України і виникнення нової або зміна обставини після вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 у справі № 907/433/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016, позов задоволено.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Термінал" було передано митному підрозділу зону митного контролю для проведення митних формальностей щодо вантажів та створено місце доставки митних вантажів у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 646 "Про місця доставки товарів транспортними засобами".

Територія місця доставки товарів для автомобільного транспорту забезпечена освітленням та огородженням за периметром території місця доставки; цілодобовою охороною та наявністю засобів пожежогасіння; наявністю рампи, естакади, оглядового майданчика; наявністю у достатній кількості, а також функціонуванням навантажувально-розвантажувальної техніки і механізмів для здійснення необхідних операцій на території місця доставки; наявністю каналів і засобів зв'язку, у тому числі з Єдиною автоматизованою інформаційною системою митних органів України. Також позивачем створено та функціонує склад тимчасового зберігання відкритого типу.

Судами також встановлено, що після виконання позивачем всіх умов та вимог щодо створення місця доставки митного вантажу, вказаному місцю доставки відповідно до наказу Держмитслужби України від 27.08.2012 № 426 "Про ведення Переліку місць доставки" присвоєний відповідний код 305-002-1-1 за адресою: м. Тячів вул. Пролетарська, 2, ТОВ "Термінал".

Код 305-002-1-1, який ідентифікує це місце доставки митних вантажів саме з ТОВ "Термінал" м. Тячів вул. Пролетарська, 2, відповідачем особисто та добровільно було зазначено у ВМД як місце доставки вантажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на території місця доставки митних вантажів знаходиться інформація щодо надання послуги та її вартість. Надання послуг щодо місця доставки вантажу полягає не у використанні коду 305-002-1-1 ТОВ "Термінал м. Тячів вул. Пролетарська, 2 у графі 30 вантажно-митних декларацій, а у користуванні створеними позивачем відповідно до вимог законодавства умовами (благами) місця доставки вантажу, які знаходяться на території ТОВ "Термінал" м. Тячів вул. Пролетарська, 2 та якому присвоєний код 305-002-1-1 ТОВ "Термінал" м. Тячів вул. Пролетарська,2, тобто користування послугами терміналу.

Також судами було встановлено, що за період з 01.09.2014 по 29.03.2015 відповідачем ТОВ "МіМ" здійснено 114 митних оформлень вантажів, із зазначенням при митному оформленні у вантажно-митних деклараціях у графі 30 коду 305-002-1-1 ТОВ "Термінал" м. Тячів вул. Пролетарська 2.

Листом ТОВ "Термінал" від 25.02.2015 № 45 відповідачу пред'явлено вимогу про оплату заборгованості в розмірі 27 900 грн.

На час звернення до суду заборгованість відповідача перед відповідачем склала 34 200 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з використання місця доставки вантажу.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанції, виходив з того, що наявні у справі вантажно-митні декларації підтверджують факт митного оформлення вантажів відповідача, що означає розміщення вантажів в зоні митного контролю для митного оформлення та декларування. З огляду на що, суди визнали доведеним факт отримання відповідачем від позивача "послуг місця прибуття" при митному оформленні вантажів в режимі експорту в період з 01.09.2014 до 29.03.2015 за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2.

Як на нововиявлену обставину для перегляду рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 у справі №907/433/15, ТОВ "МІМ" зазначає обставини, встановлені постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 807/2462/15 за результатами розгляду адміністративного позову ТОВ "МІМ" про визнання протиправними дій Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, зокрема щодо правомірності дій митного органу - Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України щодо здійснення митного оформлення товарів ТОВ "МІМ" відповідно до митного режиму експорту у період з 01.09.2014 по 29.03.2015 без їх пред'явлення органу доходів і зборів та без доставлення вантажів до зони митного контролю.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наведені мотиви перегляду рішення у справі не можна вважати такими, що свідчать про наявність нововиявлених обставин у розумінні приписів статті 112 ГПК України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що обставини, на які посилався заявник як на нововиявлені, він наводив під час розгляду справи; вони були предметом дослідження господарських судів при розгляді даного спору по суті та їм надавалася відповідна оцінка. Вони також зазначалися в апеляційній та касаційних скаргах відповідача та були оцінені судами.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, судами у відповідних судових актах, прийнятих у даній справі, була надана правова оцінка, в т.ч. як обставинам знаходження вантажів відповідача під час їх митного оформлення в місці прибуття (місце доставки вантажу), зазначеному в графі 30 вантажно-митних декларацій, так і обставинам, стосовно можливості митного оформлення вантажів відповідача поза зоною митного контролю.

З огляду на що, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про наявність нововиявлених обставин в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірно висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "МІМ" про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015 у справі № 907/433/15 за нововиявленими обставинами.

Касаційна інстанція, в силу приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІМ" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 907/433/15 Господарського суду Закарпатської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська