ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Справа № 903/1334/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівПоляк О.І., Сибіги О.М.розглянувшикасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шокобум"на постанову від 18.05.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№903/1334/15 господарського суду Волинської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Шокобум" Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 Товариство з обмеженою відповідальністю "Віва"простягнення 1 697 254,65 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_6 (дов. від 18.01.16)

Від відповідача - Тимочко О.Б. (дов. від 01.04.16)

Від 3-ї особи ТОВ "Віва" - Васів Ю.М. (дов. від 14.11.16)

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Волинської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шокобум" про стягнення заборгованості у сумі 1697254,65 грн. за договором № 0204/3Б-01/14 від 02.04.2014.

Рішенням від 23.02.2016 господарського суду Волинської області позов задоволено, з ТОВ "Шокобум" на користь ФОП ОСОБА_4 стягнуто 1697254,65 грн. боргу, 25 458,82 грн. витрат по сплаті судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1697254,65 грн. підтверджена матеріалами справи. В частині заяви відповідача про застосування позовної давності суд послався на те, що часткове здійснення оплати ТОВ "Віва" свідчить про визнання останнім боргу та відповідно строк позовної давності переривався, а тому суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду 28.12.2015 в межах строку позовної давності.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у складі головуючого: Крейбух О.Г., Демянчук Ю.Г., Юрчук М.І. рішення господарського суду Волинської області залишено без змін з тих же підстав.

ТОВ "Шокобум" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.207, 517, 518 Цивільного кодексу України, а також невзяттям до уваги доводів ТОВ "Шокобум".

ТОВ "Віва" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

ФОП ОСОБА_4 у запереченні просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2010 між ФОП ОСОБА_5, постачальник, та ТОВ "Віва", покупець, укладено договір поставки № 17-12/01-П-10, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_5 поставив ТОВ "Віва" товар на суму 1175 115,00грн., що підтверджується накладними № 10/12-02, 10/12-03 від 17.12.2010, № 10/12-04 від 20.12.2010, № 10/12-05 від 21.12.2010, № 10/12-06 від 22.12.2010, № 1 від 18.01.2011, № 17 від 09.02.2011, № 18 від 25.02.2011 та довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 2055 від 17.12.2010, № 31 від 18.01.2011, № 69 від 09.02.2011, № 112 від 25.02.2011.

04.12.2012 між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Віва" підписано акт звірки взаєморозрахунків згідно договору поставки, за результатами якого остаточне сальдо на користь ФОП ОСОБА_5 станом на 04.12.2012 складає 1105000,00грн.

04.12.2012 між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Віва" укладено додаткову угоду до договору поставки, якою, серед іншого, викладено п.2.4 в наступній редакції: "Для уникнення валютних ризиків сторони дійшли згоди зафіксувати суму заборгованості станом на 04.12.2012р. у доларах США по курсу - 1 105 000,00 грн, що еквівалентно становить 139 873,5 доларів США по курсу станом на 04.12.2012р. - 7,9". Зазначена додаткова угода підписана та скріплена печатками сторін.

24.01.2013 між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Віва" укладено додаткову угоду до договору поставки про зміну юридичних та банківських реквізитів.

Відповідно до звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_5 за грудень 2012 року та банківських виписок за період 01.01.2013 по 07.02.2014 ТОВ "Віва" перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_5 кошти в розмірі 630 668,34 грн., що еквівалентно становить 77 703,00 доларів США.

02.04.2014 між ФОП ОСОБА_5, як первісним кредитором, ТОВ "Віва" як первісним боржником, ТОВ "Шокобум", як новим боржником, ФОП ОСОБА_4, як новим кредитором укладено договір № 0204/3Б-01/14, згідно з яким первісний боржник передає, а новий боржник бере на себе зобов'язання щодо сплати основного боргу за договором поставки № 17-12/01-11-10 від 17.12.2010 в розмірі, еквівалентному 62170,50 доларів США 50 центів (за курсом АТ "Ощадбанк" на дату підписання договору, сума боргу, що передається, відповідає 714 960,75 грн.). Первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги щодо сплати основного боргу за поставлений товар за вказаним договором у зазначеній вище сумі.

Первісний боржник та новий боржник дають згоду на заміну первісного кредитора за договором поставки № 17-12/01 -П-10 від 17.12.2010 на нового кредитора та не мають претензій щодо порядку погашення та розміру вимог, що відступаються за даним договором (п.1.3 Договору).

Згідно п. 1.4 договору № 0204/3Б-01/14 всі сторони даної угоди погоджують існуючий внаслідок стану розрахунків за поставлений згідно видаткових накладних (№№ 10/12-02,10/12-03 від 17.12.10; 10/12-04 від 20.12.10, 10/12-05 від 21.12.10, 10/12-06 від 22.12.10, 1 від 18.01.11 17 від 09.02.11, 18 від 25.02.11) борг в сумі, еквівалентній 62170,50 доларів США, який наявний на дату підписання даного договору між первісними кредитором та боржником та передається за даним договором новому боржнику та кредитору для його погашення у строки, встановлені даним договором (п.1.4 Договору).

Відповідно до п.2.1 договору № 0204/3Б-01/14 підприємство (новий боржник) у термін до 31.12.2014 зобов'язується перерахувати на рахунок нового кредитора суму боргу в гривнях, еквівалентну 62170, 50 доларам США, і таким чином виконує зобов'язання нового боржника перед новим кредитором. Оплата боргу здійснюється в гривнях, по офіційному курсу продажу доларів США за гривні АТ "Ощадбанк", встановленому банком на дату оплати боргу.

Пунктом 2.2 договору № 0204/3Б-01/14 передбачено, що з моменту набрання чинності цим договором у нового боржника виникає право вимоги до первісного боржника, а у первісного кредитора до нового кредитора в сумі, зазначеній в пунктах 1.1; 1.2. цього договору. Цей договір являється безоплатним, тобто за перевід боргу та відступлення права вимоги боргу плата не стягується, а виникають взаємні зобов'язання лише в розмірі суми, що передається (уступається).

Договір про заміну боржника і кредитора № 0204/3Б-01/14 підписано та скріплено печатками сторін.

Судами зазначено, що 02.04.2014 ФОП ОСОБА_5 передав ФОП ОСОБА_4 документи, які підтверджують наявність боргу ТОВ "Віва" перед ФОП ОСОБА_5 за актом приймання-передачі документів від 02.04.2014.

З посиланням на те, що ТОВ "Шокобум" не сплатило заборгованість за договором № 0204/3Б-01/14 від 02.04.2014 ФОП ОСОБА_4 звернулась з позовом у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 512-529 Цивільного кодексу України передбачено підстави, порядок заміни у зобов'язанні боржника та кредитора.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення про задоволення позову виходили з доведеності заборгованості нового боржника перед новим кредитором. При цьому, судами не з'ясовано та не дано оцінки твердженням первісного боржника - ТОВ "Віва": що станом на 15.03.2016 Товариство здійснило оплату ФОП ОСОБА_5 суми коштів в розмірі 2 749 265,84грн. і саме за ФОП ОСОБА_5 рахується заборгованість перед ТОВ "Віва" на суму 1 574 150, 84грн.; що ТОВ "Віва" не підписувалось та не передавалось ТОВ "Шокобум" жодного документа в т.ч. Акту прийому-передачі документації, що підтверджує заборгованість ТОВ "Віва" перед ФОП ОСОБА_5, а саме оригіналу договору поставки № 17-12/01 -П-10 від 17.12.2010, оригіналів видаткових накладних №№ 10/12-02,10/12-03 від 17.12.10, 10/12-04 від 20.12.10, 10/12-05 від 21.12.10, 10/12-06 від 22.12.10, 1 від 18.01.11, 17 від 09.02.11 18 від 25.02.11; станом на 15.03.2016 відсутня будь-яка заборгованість ТОВ "Шокобум" перед ТОВ "Віва", а також у Товариства відсутні будь-які претензії майнового и немайнового характеру до ТОВ "Шокобум".

Судами також не дано оцінки твердженням ТОВ "Шокобум", що у нього відсутні будь - які документи, які підтверджують наявність кредиторської заборгованості перед позивачем, відсутні акти звірки розрахунків та інші документи, які підтверджують заборгованість ТОВ "Шокобум" перед ФОП ОСОБА_5 чи перед ФОП ОСОБА_4

Таким чином, судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи була заборгованість, передана за договором про заміну боржника і кредитора, реальною та чи дійсно була заборгованість взагалі.

Крім того, за твердженням ТОВ "Шокобум" підписання договору про заміну боржника і кредитора №0204/3Б-01/14 від 02.04.2014 відбулось за допомогою факсимільного відтворення підпису директора ТОВ "Віва" без обумовлення цього у додатковій угоді.

Колегія суддів зазначає, що Порядок оформлення первинних документів регулюється Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за №996-XIV (далі - Закон №996) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88).

У ст. 9 Закону № 996 встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У зв'язку з цим у видатковій накладній варто вказувати посадових осіб, які її складають. Зазначення цих реквізитів дозволить у майбутньому визначити, чи мала право особа, що поставила факсимільний підпис на видатковій накладній, на вчинення таких дій.

Законом № 996 застосування факсиміле для підпису первинних документів не передбачено. Зазначені документи підписуються особисто та/або із застосуванням електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Проте, відповідно до п. 2.5. Положення № 88 документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Згідно з п. 2.5 Положення № 88, використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Має бути присутня угода сторін зі зразками власноручних підписів.

Відповідно до п. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Таким чином, у разі використання факсимільного підпису сторони повинні були або у Договорі або у додатковій угоді до Договору письмово узгодити можливість такого підпису. Тобто, єдиною можливістю підтвердження факту вчинення правочину з використанням факсиміле - є погодження щодо можливості використання такого факсиміле, на якому мають стояти власноручні підписи представників сторін Договору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судам слід було з'ясувати наявність погодження сторін спірного договору щодо можливості здійснення підпису договору за допомогою факсиміле.

Без встановлення всіх обставин справи висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шокобум" задовольнити частково.

Постанову від 18.05.2016 Рівненського апеляційного господарського суду

у справі №903/1334/15 господарського суду Волинської області та рішення від 23.02.2016 господарського суду Волинської області скасувати; справу №903/1334/15 направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

О. Поляк

О. Сибіга