ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Справа № 5023/284/11 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуДослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі ТОВнапостанову від 15.06.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі№5023/284/11 господарського суду Харківської областіза позовомДослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі ТОВдоПідприємства Дергачівської виправної колонії №109простягнення 128932,89 грн.за скаргою Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі ТОВна бездіяльність ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та Державної казначейської служби України,

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились,

Від відповідача - не з'явились,

ВДВС- не з'явились,

ДКС - не з'явились,

Про час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИЛА:

Дослідне сільськогосподарське підприємство "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою на бездіяльність державної казначейської служби України та ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та зобов'язання нарахувати компенсацію та здійснити виплату у зв'язку невиконанням відповідними органами рішення суду у даній справі у встановлені чинним законодавством строки, а також не нарахуванням ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області компенсації в порядку ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Ухвалою від 23.05.2016 господарського суду Харківської області (суддя Суярко Т.Д.) скаргу Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на бездіяльність державної казначейської служби України та ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та зобов'язання нарахувати компенсацію та здійснити виплату - задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та Державної казначейської служби України щодо виконання наказу господарського суду Харківської області від 11.05.2011 у справі №5023/284/11. В іншій частині скарги - відмовлено. Ухвалу суду мотивовано порушенням державним виконавцем вимог ч. 2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" щодо строку примусового виконання рішення суду у даній справі; вимог ч.ч. 1-3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо направлення наказу на примусове виконання рішення суду до Державної казначейської служби України; вимог ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" щодо направлення стягувачу постанови про відкриття провадження у справі; вимог ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", щодо строку винесення постанови про зупинення виконавчого провадження.

Постановою від 15.06.2016 колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі головуючого: Гребенюк Н.В., Потапенко В.І., Слободіна М.М. ухвалу господарського суду Харківської області скасовано в частині визнання незаконною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо виконання наказу господарського суду Харківської області від 11.05.2011, в іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 23.05.2016 залишено без змін. Приймаючи зазначену постанову, Харківський апеляційний господарський суд виходив з того, що перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями. Крім того, судом взято до уваги і те, що станом на травень 2016 року у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504040 перебуває понад сто тридцять одна тисяча судових рішень на загальну суму понад два мільярди вісімсот тисяч гривень, виконання яких гарантується державою відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Дослідне сільськогосподарське підприємство "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у касаційній скарзі просить постанову апеляційного суду інстанцій скасувати, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 7, 31, 37, 39, 47 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень", ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням від 01.03.2011 господарського суду Харківської області у справі № 5023/284/11 з Підприємства Дергачівької виправної колонії № 109 на користь Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю стягнуто 88954,00 грн. основної заборгованості, 24445,77 грн. інфляційних втрат; 7254,68 грн. - 3 % річних; 1206,54 грн. витрат з оплати державного мита та 220,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду 11.05.2011 судом було видано відповідний наказ.

25.05.2011 ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області вказаний судовий наказ було вперше пред'явлено до виконання.

Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади від 05.05.2016 державним виконавцем 03.09.2014 було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження.

Проте, рішення суду у даній справі виконано не було, а 17.02.2015 судовий наказ було повернуто державним виконавцем стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника.

Стягувач повторно пред'явив наказ у даній справі до Дергачівського районного управління юстиції Харківської області для виконання.

24.07.2015 відкрито виконавче провадження № 48215740 з примусового виконання рішення суду у даній справі (постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2015 № 48215740).

01.10.2015 державним виконавцем складено акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення для примусового виконання рішення суду у даній справі, у зв'язку з чим листом від 01.10.2015 № 4458 наказ було направлено до Управління Державної казначейської служби України.

06.10.2015 виконавче провадження №48215740 зупинено у зв'язку з направленням виконавчого документу відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (постанова про зупинення виконавчого провадження від 06.10.2015 № 48215740).

Звертаючись зі скаргою на дії ВДВС стягувач послався на те, що прийняті державним виконавцем під час виконавчого провадження документи йому не направлялись, рішення суду у даній справі не виконано у зв'язку з протиправною бездіяльністю державної виконавчої служби та державної казначейської служби.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтями 6, 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З врахуванням того, що наказ було пред'явлено до виконання до ВДВС Дергачівського районного управління юстиції у Харківській області 25.05.2011, а лише 17.02.2015 повернено державним виконавцем стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника, судами встановлено факт порушення державним виконавцем наведених вище приписів ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З 01.01.2013 набрав чинності Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ч.1 статті 4 якого встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. При цьому ч.2. ст.4 передбачено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Враховуючи п.3 Прикінцевих та перехідних положень виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Отже, наказ суду у справі №5023/284/11 повинен виконуватись державною виконавчою службою, але з урахуванням як вимог Закону України "Про виконавче провадження", так і вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

При цьому судами встановлено, державний виконавець, встановивши факт відсутності у боржника майна, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), всупереч наведених вище приписів Закону повернув судовий наказ у даній справі стягувачу, хоча мав направити його на виконання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Стягувач повторно пред'явив державному виконавцю наказ у даній справі на примусове виконання рішення суду у даній справі.

Заявою про примусове виконання рішення господарського суду від 21.07.2015 стягувач просив державного виконавця негайно підтвердити раніше встановлену відсутність майна боржника та направити наказ суду у даній справі на виконання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За вказаним повторним зверненням стгяувача щодо примусового виконання рішення суду у даній справі державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №48215740 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2015).

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

В той же час, стягувачем заперечується отримання наведеної вище про відкриття виконавчого провадження №48215740, а доказів її направлення судам надано не було, що свідчить про порушення ВДВС приписів ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) передбачено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

В такому випадку відповідно до п. 18 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню. Згідно з ч.1 ст. 39 цього Закону державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1-17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

02.10.2015 листом від 01.10.2015 № 4458 судовий наказ у даній справі було направлено до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а постанову про зупинення виконавчого провадження №48215740 на підставі п. 18 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем було винесено лише 06.10.2015, тобто, з порушенням ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, судами встановлено факт порушення державним виконавцем вимог ч. 2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" щодо строку примусового виконання рішення суду у даній справі; вимог ч.ч. 1-3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо направлення наказу на примусове виконання рішення суду до Державної казначейської служби України; вимог ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" щодо направлення стягувачу постанови про відкриття провадження у справі; вимог ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", щодо строку винесення постанови про зупинення виконавчого провадження, а відтак, обгрунтованим є висновок судів про задоволення скарги в частині визнання незаконною бездіяльності ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області.

В частині вимоги скарги щодо зобов'язання ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області нарахувати компенсацію за порушення за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, судами враховано приписи ч. 3 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", якою передбачено, що компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п'яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Враховуючи, що повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів до державного виконавця не надходило, у останнього не виникло визначеної ч. 3 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" правової підстави для нарахування компенсації, отже, правомірним є висновок судів про відмову у задоволенні скарги в цій частині.

Стосовно вимоги скарги щодо визнання незаконною бездіяльності Державної казначейської служби України, судом апеляційної інстанції взято до уваги положення ч. 6 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якої перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Виконання зазначених судових рішень здійснюється за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою", на яку Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" передбачено 144,75 млн. грн., у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а також Бюджетного кодексу України.

Казначейство, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень, якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

На виконанні в Казначействі перебуває виконавчий документ - наказ господарського суду Харківської області від 11.05.2011 у справі №5023/284/11.

Судами встановлено, що виконавчий документ по Дослідному сільськогосподарському підприємству "БВ" про виконання рішення суду надійшов до Казначейства 06.10.2015, був зареєстрований відповідно до вимог Інструкції з діловодства за № 8-17870 та після попереднього розгляду документів відповідно до Порядку виконання рішень дані були внесені до програмного продукту "Формування інформації про виконання судових рішень" (витяг з програми в матеріалах справи).

Пунктом 49 Порядку виконання рішень передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України і відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

За бюджетною програмою КПКВК 3504040 Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" було передбачено 76,96 млн. грн., Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" -144,75 млн. грн., Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" - 144,75 млн. грн., а на виконанні в Казначействі перебуває судових рішень на значно більшу суму (понад два мільярди вісімсот тисяч гривень).

Судом апеляційної інстанції у цьому зв'язку враховано, що Казначейство відповідно до п. 49 Порядку виконання рішень зверталось до Міністерства фінансів України з відповідними пропозиціями (копії листів містяться в матеріалах справи), проте, на даний час списання коштів на користь Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" відкладено в зв'язку з недостатністю коштів для здійснення безспірного списання.

Також, апеляційним господарським судом взято до уваги те, що рішення суду виконуються у порядку черговості. Так, станом на 22.04.2016 на виконанні у Казначействі знаходився наказ господарського суду Харківської області від 11.05.2011 по справі №5023/284/11 у черзі під №11659, що надійшов та зареєстрований раніше відповідно виконавчого документа по Дослідному сільськогосподарському підприємству "БВ". Станом на 18.05.2016 черга змінилась і виконавчий документ по Дослідному сільськогосподарському підприємству "БВ" знаходився вже під № 11221 (роздруківки з програмного продукту містяться у матеріалах справи).

Отже, викладене свідчить, що перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

До того ж, як встановлено судом, станом на травень 2016 року у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504040 перебуває понад сто тридцять одна тисяча судових рішень на загальну суму понад два мільярди вісімсот тисяч гривень, виконання яких гарантується державою відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

При цьому листами від 22.01.2016 та від 08.04.2016 Казначейство неодноразово зверталося до Міністерства фінансів України для виділення додаткових коштів на погашення заборгованості за судовими рішеннями по КПКВК 3504040, про що свідчать матеріали справи, але відповіді та додаткові асигнування виділені не були.

З врахуванням зазначеного вище вмотивованим є висновок суду апеляційної інстанції про належне виконання Держказначейством своїх обов'язків стосовно звернення до Міністерства фінансів України з пропозицією в порядку п. 49 Порядку виконання рішень та відсутністю бездіяльності в його діях.

В частині вимоги про зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити виконання рішення суду у даній справі, судами вірно зауважено, що обов'язок відповідного органу забезпечити примусове виконання рішення суду виникає на підставі імперативних норми Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі ТОВ залишити без задоволення.

Постанову від 15.06.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 5023/284/11 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

С. Бакуліна