ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2015 року Справа № 922/908/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиХарківської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.15у справі№922/908/15 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4проповернення майна та відшкодування доходів,
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.09.15, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Швеця В.О., для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В. , судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Харківською міською радою у лютому 2015 року заявлений позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,4215 га, яка розташована на АДРЕСА_1 та стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 239 799,76 грн. Свій позов Харківська міська рада обґрунтовувала тим, що відповідач використовує вказану земельну ділянку без достатніх правових підстав, оскільки він не набув право власності або користування на спірну земельну ділянку та не зареєстрував речові права на зазначену земельну ділянку. Крім того, в період з 01.01.12 по 31.12.14 відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавством розмірі, що призвело до фактичного безоплатного користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходу в результаті використання вказаної земельної ділянки, розмір якого розрахований позивачем виходячи з розміру орендної плати за землю. При цьому, позивач посилався на приписи статей 182, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, статті 125, 206 Земельного кодексу України, підпунктів 14.1.36, 14.1.72, 14.1.125 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.04.15, ухваленим суддею Ольшанченко В.І., у позові відмовлено повністю. Суд першої інстанції виходив з того, що розташування на спірній земельній ділянці будівель, які відповідач набув у власність на підставі договору купівлі-продажу, робить неможливим переміщення вказаного нерухомого майна без його знецінення та зміни призначення, тобто примусове звільнення спірної земельної ділянки неможливе без порушення права власності відповідача на зазначені будівлі. Вимоги позивач про стягнення доходу від набуття відповідачем спірної земельної ділянки є безпідставними, оскільки відповідач набув не земельну ділянку, а право на оформлення права користування вказаною земельною ділянкою на підставі статті 120 Земельного кодексу України, при цьому, відповідач не оформив його вчасно. Окрім того судом ураховано, що приписи Земельного кодексу України не містять строку для оформлення даного фактичного набуття права землекористування. Суд керувався приписами статей 181, 377, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, статей 120, 125, 126, статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Бондаренка В.П. - головуючого, Россолова В.В., Тихого П.В., постановою від 08.06.15, перевірене рішення залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.
Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.15 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.15 про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 239 799,76 грн та передати в цій частині справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 182, 377, 623, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, статей 120, 125, 152, 156, 206 Земельного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що відповідач не набув права власності чи користування на спірну земельну ділянку у зв'язку з переходом до нього права власності на нежитлові будівлі, оскільки особа у якої відповідач придбав вказані будівлі не мала належним чином оформлених та зареєстрованих речових прав на спірну земельну ділянку. Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 156 Земельного кодексу України, що стосуються стягнення збитків, оскільки правовідносини між позивачем і відповідачем стосуються правових наслідків набуття, збереження майна без достатніх правових підстав і є позадоговірними. Посилання господарського суду апеляційної інстанції на необхідність доведення позивачем складу цивільного правопорушення суперечить приписам статті 1212 Цивільного кодексу України та обмежує право позивача на захист. Позовні вимоги стосуються не отриманого доходу як упущеної вигоди, а стосуються доходу отриманого в результаті набуття майна без достатніх правових підстав. Крім того, на думку скаржника, господарськими судами попередніх інстанцій не надана правова кваліфікація правовідносинам сторін, не встановлено фактичні обставини справи, що стали підставою для звернення до суду.
Від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 07.07.06 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Вантажні автомобілі" (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) будо укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до пункту 1 якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі літ. "А-1", "Б-1", "В-1" загальною площею 1086,8 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Судами при розгляді справи установлено, що відповідачу на праві власності належать вказані нежитлові будівлі, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області від 07.11.14 №29152807. Господарські суди також установили, що відповідач у зв'язку із переходом права власності на нерухомість набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Установлено судами і те, що 12.11.14 Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,4215 га на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-1", "Б-1", "В-1" загальною площею 1086,8 кв.м. За результатами обстеження складено акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, в якому вказано, що ОСОБА_4 з 07.07.06 до дня складання акту використовує земельну ділянку без оформлення документів на право власності або користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав відповідно до статті 125 Земельного кодексу України. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Харківської міської ради заявлені до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про повернення територіальній громаді міста Харкова в особі позивача безпідставно набутого майна - земельної ділянки, площею 0,4215 га, на АДРЕСА_1, та стягнення 239 799,76 грн доходів, отриманих відповідачем від такого майна. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно зі статтею 1213 цього ж Кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Згідно з приписами статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Порядок набуття прав на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду унормований статтею 120 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми (в редакції, що діяла на час придбання спірного майна) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Разом з цим, відповідно до приписів статі 377 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час придбання спірного майна) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. В процесі розгляду спору суди установили, що відповідач у 2006 році набув право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. "А-1", "Б-1", "В-1" загальною площею 1086,8 кв.м., розташоване на спірній земельній ділянці; що відповідач, у відповідності до вимог земельного законодавства, набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю, яке потребує належного оформлення. Таким чином, як установили суди, спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки земельна ділянка, яка є предметом спору, не є такою, що набута безпідставно, то господарські суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість позову також і в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від такого майна. Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. За приписами статті 156 цього Кодексу власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284. Отже, виходячи з встановлених господарськими судами обставин справи та вимог вказаних норм, господарські суди правомірно відмовили у задоволенні позову з підстав заявлених позивачем. Доводи, викладені в касаційній скарзі визнаються неспроможними, спростовуються викладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі. Отже, колегія суддів визнає, що господарськими судами правильно застосовані норми матеріального і процесуального права до встановлених обставин справи, відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.15 у справі №922/908/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Харківської міської ради - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Т.Дроботова