ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 918/1652/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області,на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року,та ухвалуГосподарського суду Рівненської області від 1 квітня 2015 року,у справі № 918/1652/14,за заявоюДержавної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (м. Рівне), доТовариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Авіста Сервіс" (м. Рівне), про визнання банкрутом,-представники учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.12.2014 року за заявою Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі за текстом - ДПІ у м. Рівному) порушено провадження у справі № 918/1652/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіста сервіс" (далі за текстом - ТзОВ "Авіста сервіс"); визнано грошові вимоги ДПІ у м. Рівному до боржника у розмірі 1 281 662 грн. 81 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича, інше.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.04.0215 року у справі № 918/1652/14 (суддя - Церковна Н.Ф.) затверджено Звіти розпорядника майна Сиволобова М.М. про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 9 351 грн. 10 коп., здійснення та відшкодування витрат у розмірі 543 грн. 19 коп.; присуджено до стягнення ДПІ у м. Рівному на користь арбітражного керуючого Сиволобова М.М. грошову винагороду у розмірі 9 351 грн. 10 коп.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року у справі № 918/1652/14 (головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Коломис В.В., Павлюк І.Ю.) апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівному залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.04.0215 року у справі № 918/1652/14 залишено без змін. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції вказав, що не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування спірної ухвали.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ДПІ у м. Рівному звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.04.0215 року у справі № 918/1652/14 в частині рішення про стягнення з ДПІ у м. Рівному на користь арбітражного керуючого Сиволобова М.М. суму у розмірі 9 351 грн. 10 коп. - як оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора; прийняти нове судове рішення, яким відмовити в оплаті послуг ліквідатору Сиволобова М.М. за рахунок ДПІ у м. Рівному. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.08.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ у м. Рівному прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.12.2014 року, за заявою ДПІ у м. Рівному, порушено провадження у справі № 918/1652/14 про банкрутство ТзОВ "Авіста Сервіс"; визнано грошові вимоги ДПІ у м. Рівному до ТзОВ "Авіста Сервіс" у сумі 1 281 662 грн. 81 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком на 115 календарних днів та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сиволобова М.М.; встановлено грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.03.2015 року № 918/1652/14 затверджено Реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Авіста Сервіс".

23.03.2015 року Комітетом кредиторів ТзОВ "Авіста Сервіс" одноголосно прийнято рішення (оформлене Протоколом № 1) про погодження Звіту розпорядника майна арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

30.03.2015 року розпорядник майна ТзОВ "Авіста Сервіс" надав до господарського суду Звіт, у якому просив затвердити Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди в сумі 9 351 грн. 10 коп., здійснення та відшкодування витрат в сумі 543 грн. 19 коп., стягнути з ініціюючого кредитора - ДПІ у м. Рівному на користь арбітражного керуючого Сиволобова М.М. грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна у справі № 918/1652/14 про банкрутство ТзОВ "Авіста Сервіс" в сумі 9 351 грн. 10 коп.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд (ухвалою від 01.04.2015 року) затвердив Звіти розпорядника майна Сиволобова М.М. про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 9 351 грн. 10 коп., здійснення та відшкодування витрат у розмірі 543 грн. 19 коп. та дійшов висновку, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції (у постанові від 26.05.2015 року) про наявність підстав для присудження до стягнення ДПІ у м. Рівному на користь арбітражного керуючого Сиволобова М.М. грошової винагороди у розмірі 9 351 грн. 10 коп., оскільки ДПІ у м. Рівному, як ініціюючим кредитором, не виконано вимог ухвал господарського суду та приписів ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з таким висновком місцевого та апеляційного господарських судів, ДПІ у м. Рівному звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема, ст. ст. 22, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.04.2015 року у справі № 918/1551/14 в частині присудження до стягнення з ДПІ у м. Рівному на користь арбітражного керуючого Сиволобова М.М. 9 193 грн. 94 коп. - як оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в оплаті послуг ліквідатору Сиволобова М.М. за рахунок ДПІ у м. Рівному.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що у поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Рівному ставить питання про перегляд в касаційному порядку постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року та ухвали Господарського суду Рівненської області від 01.04.2015 року, виключно в частині присудження до стягнення з ДПІ у м. Рівному на користь арбітражного керуючого Сиволобова М.М. суму у розмірі 9 193 грн. 94 коп. - як оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора. Відтак, колегія суддів не вправі надавати юридичну оцінку законності і обґрунтованості прийнятих судових рішень в іншій частині, оскільки касаційна інстанція не вправі виходити за межі дійсних вимог касаційної скарги, на відміну від апеляційної інстанції, яка не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні поданої ДПІ у м. Рівному касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності з ч. 9 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела їх сплати.

Згідно зі ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Порядок визначення та сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого врегульовано у ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема, п. 1 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Пунктом 2 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансованого платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Частиною 5 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Відтак, законодавцем у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено джерело оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, а саме, така винагорода здійснюється особою, яка подала заяву про порушення справи про банкрутство (кредитор або боржник), шляхом авансування цієї грошової винагороди.

Відповідно, виключена можливість застосування положень ч. 5 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у випадку вирішення питання щодо джерела фінансування грошової винагороди розпоряднику майна.

Враховуючи встановлені у справі обставини (зокрема те, що ухвалою про порушення провадження у цій справі встановлено розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна та покладено її авансування на ініціюючого кредитора, яким вимоги не виконано вимоги вказаної ухвали та ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", рішення Комітету кредиторів про погодження поданого розпорядником майна Звіту про нарахування та виплату грошової винагороди та затвердження цього Звіту відповідною ухвалою місцевого господарського суду, яка у цій частині набрала законної сили), а також норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для стягнення з ініціюючого кредитора грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна.

Поряд з цим, зважаючи на доводи касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що визначення джерела оплати послуг розпорядника майна не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Що стосується посилань касаційної скарги на ст. ст. 22, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів касаційної інстанції не приймає їх до уваги, оскільки зазначені положення Закону не застосовуються при вирішенні питання, що є предметом розгляду, та регулюють питання введення процедури розпорядження майном боржника, а також повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що у поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Рівному вказує, що не погоджується з оскаржуваними ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів в частині присудження до стягнення на користь арбітражного керуючого Сиволобова М.М. оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора, однак, оскаржуваними судовими рішеннями присуджено до стягнення лише оплату наданих арбітражним керуючим послуг розпорядника майна боржника, а не ліквідатора, як це помилково вважає скаржник; крім того, як свідчить зміст цих судових актів, питання відшкодування понесених арбітражним керуючим витрат не було предметом розгляду господарськими судами попередніх інстанцій, відповідне рішення з цього приводу - відсутнє.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи в оскаржуваній частині, апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи заявника касаційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 1 квітня 2015 року у справі № 918/1652/14 залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді:В.Я. Погребняк В.Ю. Поліщук