ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 914/4239/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства Юридичної фірми "Лобістська компанія Зошія"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.06.15у справі№914/4239/14господарського судуЛьвівської областіза позовомПриватного підприємства Юридичної фірми "Лобістська компанія Зошія" доУправління комунальної власності Бориславської міської радипростягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Юридична фірма "Лобістська компанія Зошія" звернулась до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення із Управління комунальної власності Бориславської міської ради 96234,43 грн. основного боргу (курсової різниці між виплаченою сумою та належною), 11258,71 грн. - 3% річних, 41635,7 грн. інфляційних, 15935,82 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.15 (суддя Коссак С.М.) позов задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 96234,43 грн. заборгованості, 6576,18 грн. 3% річних, 22924,68 грн. інфляційних та 2514,71 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд виходив з того, що курсова різниця 96234,43 грн. не є боргом в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, а є інфляційними втратами і нарахування згідно ст. 625 Цивільного кодексу України на цю суму не проводиться.

За результатом апеляційного перегляду справи Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Давид Л.Л., суддів: Данко Л.С., Кордюк Г.Т.) 11.06.15 прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції частково скасував, в позові відмовив повністю. При цьому апеляційний суд виходив з безпідставності позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням - в частині відмови в позові, а з постановою - у повному обсязі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти в оскаржуваних частинах, позов задовольнити повністю. Скарга обґрунтована посиланням на неповне з'ясування судами обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 533, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.13 у справі №914/2625/13 стягнуто з Управління комунальної власності Бориславської міської ради на користь МКП "Дана" 171961,40 грн. вартості поліпшень орендованого майна та 3439,23 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою від 04.02.14 у справі №914/2625/13 задоволено заяву ПП "Лобіська компанія "Зошія" та здійснено заміну сторони виконавчого провадження у справі №914/2625/13, зокрема, змінено МКП "Дана" на його правонаступника - Приватне підприємство "Лобістська компанія Зошія" на підставі договору від 09.12.13 про відступлення права вимоги за рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.13 у справі №914/2625/13.

05.02.14 МКП "Дана" ("Цедент") та ПП "Лобістська компанія Зошія" ("Цесіонарій") уклали інший договір про відступлення права вимоги (цесії), згідно п.2 якого за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Управління комунальної власності Бориславської міської ради (надалі Боржник) вартість поліпшень орендованого майна у розмірі 171961,40 грн., що становить 21514 дол. США за курсом НБУ станом на 07.08.13, з правом отримання більшої суми у разі збільшення курсу дол. США до гривні на день реального отримання коштів, а також будь-які додаткові суми (пеня, штраф, індексація, інфляція, 3% річних тощо без обмежень у зв'язку із невчасною сплатою коштів).

На виконання рішення господарського суду Львівської області від 04.02.14 №914/2625/13 Управління комунальної власності м. Борислава протягом 26.05.14 - 08.10.14 сплатило ПП "Лобістська компанія Зошія" 175400,63 грн.

01.12.14 Приватне підприємство Юридична фірма "Лобістська компанія Зошія" звернулась з позовом в господарський суд Львівської області до Управління комунальної власності Бориславської міської ради та просить стягнути з Відповідача 96234,43 грн. основного боргу (курсової різниці між виплаченою сумою та належною), 11 258,71 грн. - 3% річних, 41635,7 грн. інфляційних, 15 935,82 грн. штрафних санкцій.

Аналізуючи ці обставини, суди вказали наступне. З аналізу Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.13 вбачається, що за цим Договором Цесіонарій (ПП "Лобістська компанія Зошія") набуває право вимоги від Управління комунальної власності Бориславської міської ради (Боржник) - вартість поліпшень орендованого майна у розмірі 171961,40 грн. та 3439,23 грн. судового збору. Разом 175400,63 грн. Право вимоги засновано на підставі наказу господарського суду Львівської області від 12.11.13 у справі №914/2625/13.

З тексту наведеного рішення вбачається, що при його винесенні були враховані умови Договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.95 (а.с.52) та додаткової угоди до нього №19 (11) (а.с.57) в тому числі і ту обставину, що сторони погодили, що оцінка вартості поліпшень здійснюється на підставі кошторису та акту виконаних робіт, вартість поліпшень в українських карбованцях перераховується у вартість поліпшень в доларах США за курсом НБУ на день закінчення робіт. У разі виплати компенсації оплаті підлягає сума в українських карбованцях по перерахунку на долари США по курсу НБУ на момент виплати (п.3 Додаткової угоди). Таким чином, рішенням суду на користь МКП "Дана" стягнуто 171961,40 грн. (з врахуванням офіційного курсу НБУ: 100 дол. США становить 799,3000грн.) та 3439,23 грн. сплаченого судового збору.

Таку ж вимогу МКП "Дана" передала ПП Юридичній фірмі "Лобістська компанія Зошія" по Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.13, на підставі якого і здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні ухвалою господарського суду Львівської області від 04.02.14. Отже, ПП "Лобістська компанія Зошія" скористалась правом заміни кредитора у зобов'язанні через відступлення їй права вимоги від МКП "Дана", що відповідає вимогам ст. 512 Цивільного кодексу України.

Втім, передаватись можуть лише такі права, які кредитор набув внаслідок укладення певного правочину. В даному ж випадку право вимагати 175400,63 грн. Позивач набув на підставі рішення і наказу господарського суду. На підставі ухвали господарського суду Львівської області від 04.02.14 - набув статусу сторони виконавчого провадження.

Договір про відступлення права вимоги (цесії) укладений МКП "Дана" та ПП "Лобістська компанія Зошія" 05.02.14, тобто після винесення ухвали господарським судом Львівської області, яка набула чинності 04.02.14 і з прийняттям якої Мале колективне підприємство "Дана" вибуло з числа учасників правовідносин по виконанню рішення господарського суду Львівської області від 28.10.13.

Виходячи із змісту ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, ст. 8 Закону України від 21.04.99 №606-XIV "Про виконавче провадження" заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі, бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.11.13 у справі №6-122цс13).

З укладенням договору уступки права вимоги від 09.12.13 МКП "Дана" вибула з учасників правовідносин по виконанню рішення господарського суду Львівської області від 28.10.13 у справі №914/2625/13, про що свідчить і прийнята судом ухвала від 04.02.15 про заміну сторони виконавчого провадження з МКП "Дана" на Приватне підприємство "Лобістська компанія "Зошія".

Щодо доводів позивача, що передане за договором цесії від 05.02.14 право вимоги курсової різниці може бути реалізоване в рамках іншого позовного провадження (не №914/2625/13), а шляхом подання іншої позовної заяви, яка і є предметом розгляду у даній справі, то з цього приводу суд касаційної інстанції зауважує наступне.

Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів. Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Втім, із постановленням судового рішення у справі №914/2625/13 між сторонами припинились договірні зобов'язання, тому правові підстави для здійснення повторного перерахунку курсової різниці (яка вже була стягнута рішенням суду) відсутні, оскільки після винесення рішення суду, яким стягнуто певну суму, договірні правовідносини сторін трансформуються у грошове зобов'язання, невиконання якого допускає можливість застосування до боржника лише положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. При чому, базою нарахування є сума простроченої заборгованості, а періодом - час прострочки.

В даному випадку, позивач просить нарахувати 3% річних та інфляційні на курсову різницю, яка не підлягає стягненню, а відтак, і нарахування на неї 3% річних та інфляційних є безпідставним.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Юридичної фірми "Лобістська компанія Зошія" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.15 у справі №914/4239/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д.С. Кривда