ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 910/3746/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.15у справі№910/3746/15-ггосподарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення сумиза участю представників від:позивачаКашканова Н.Г. (дов. від 29.12.14)відповідачаШегера І.П. (дов. від 26.12.14)В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариства "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду

м. Києва з позовом про стягнення із Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 39688,09 грн. основної заборгованості, 7223,23 грн. пені, 2778,17 грн. штрафу, 2743,16 грн. інфляційних, 3575,13 - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.15 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Майданевича А.Г., суддів: Федорчука Р.В., Лобаня О.І.), позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 39688,09 грн. основного боргу, 2138,84 грн. інфляційних, 3 % річних у сумі 3575,13 грн. У решті позовних вимог - відмовлено. Судові акти обґрунтовані наявністю у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості.

Не погоджуючись із судовими актами у справі в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити повністю. Касаційна скарга обґрунтована тим, що підписання сторонами Акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.13 не може свідчити про визнання ним боргу перед позивачем, оскільки вказаний Акт підписаний головним бухгалтером підприємства, тобто не уповноваженою особою відповідача, а також без зазначення дати підписання даного Акту, що не може бути підставою для переривання строку позовної давності згідно вимог ст. 264 ЦК України. До того ж, на думку позивача зі змісту акту взаємозвірки неможливо зрозуміти, про заборгованість за якими угодами йдеться.

Позивач надав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи рішенням 01.07.10 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз" (постачальник) та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" (покупець) укладено договір № 134-К. Відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію, відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Відповідно до пункту 3.4 договору покупець зобов'язується оплатити 100 % вартості товару протягом 75 днів з моменту отримання товару від постачальника. На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на суму 39688,09 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що ним не заперечується.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якій вказував, що строк позовної давності для звернення з даним позовом сплинув 14.10.13, а позивач звернувся до суду лише в лютому 2015.

Суди попередніх інстанцій, розглянувши дану заяву відмовили відповідачеві в її задоволенні, вказавши при цьому, що позивачем не було пропущено строку позовної давності у зв'язку з наявністю обставин, що свідчать про переривання його перебігу.

Так, сторонами 14.10.13, тобто в межах строку позовної давності, складений акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.13, який включає, в тому числі, заборгованість за договором №134-К від 01.07.10 на суму 39688,09 грн. Даний акт підписаний та засвідчений печатками підприємств, у зв'язку з чим, судами відхилені доводи відповідача про підписання його не уповноваженою на це особою.

З урахуванням вищевикладеного, суди обох інстанцій дійшли висновку, що строк позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості за спірною поставкою станом на день звернення до суду позивачем не пропущено, заборгованість відповідача не погашена, а відтак, задовольнили позов та стягнули з відповідача суму заборгованості з нарахованими на неї 3% річних та інфляційними. При цьому суди відмовили у стягненні штрафу та пені, а також перерахували у бік зменшення суму інфляційних; втім, судові акти у цій частині (в частині відмови в позові) сторонами не оскаржуються, а тому, не є предметом перегляду в суді касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін у вказаній частині.

Касаційна скарга фактично стосується заперечення правомірності висновку судів про переривання строку позовної давності. Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати вищевказані висновки судів попередніх інстанцій та відхилити доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог частин 1, 2 статті 193 ГК України, ст. ст. 526, 257, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно п. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України). Втім, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За таких обставин, суди дійшли правомірного висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати отриманого товару, тому сума заборгованості має бути стягнена з нього разом із нарахованими на неї 3% річних та інфляційними, при цьому строк позовної давності по цих вимогах не закінчився, оскільки був перерваний вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання боргу (підписанням актів взаємозвірки).

Доводи скаржника про те, що акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.13 не може вважатись належним доказом переривання строку позовної давності, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до приписів ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, питання доведеності обставин справи, належності чи неналежності доказів не може бути досліджене та переоцінене на стадії касаційного перегляду справи, з огляду на відсутність у Вищого господарського суду України повноважень з дослідження та оцінки (тим більше, переоцінки) доказів у справі.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, за своєю суттю є детальною переоцінкою встановлених судом обставин справи, що в силу ст.111-7 ГПК України, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції, тому до уваги судовою колегією не приймаються та не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.15 у справі №910/3746/15-г залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д.С. Кривда