ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 910/27553/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Грека Б.М.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР" від позивача: Черешюк В.М. від відповідача: Гнатюк М.Р.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 рокуу справі№ 910/27553/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рехау"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР"простягнення 543 201, 34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рехау" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР" (далі відповідач) про стягнення основної заборгованості по орендній платі в сумі 479 840, 17 грн.; пені - 40 842, 04 грн. (див. уточнений розрахунок позивача (т.2 а.с. 2)); 3% річних в сумі - 5 442, 17 грн. за період з березня 2014 року по вересень 2014 року, а також компенсацію комунальних послуг в розмірі 14 970, 11 грн., а всього 543 201, 34 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів використання відповідачем орендованого приміщення у спірний період.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, апеляційну скаргу позивача задоволено. Позовні вимоги задоволені повністю.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що факт передачі приміщення підтверджується матеріалами справи і вони не містять доказів, які б вказували на припинення дії договору у спірний період.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

В своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу на те, що відсутність підписаного акту (про передачу об'єкта оренди) та фактичне перебування відповідача у приміщенні є лише доказом того, що відповідач почав користування ними, однак не доводить факту передачі приміщень у стані, якій задовольняє відповідача на момент передачі та не доводить факту передачі приміщень на строк до 30.04.2016 року

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В рішенні суду першої інстанції зазначено (т.2 а.с. 14) про те, що позивачем було надано примірник договору суборенди від 07.06.2010 року, на підставі якого між сторонами виникли орендні правовідносини з суборенди частини нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 17 оф. 3-4, загальною площею, 209, 8 кв.м., а відповідачем було надано акт приймання - передачі (повернення) приміщень від 31.05.2013 року (т.2 а.с.6), що свідчить про повернення відповідачем орендованого приміщення, отриманого на підставі договору суборенди від 07.06.2010 року (т.1 а.с. 214-218).

Зазначений вище договір діяв до 31.05.2013 року (п.2.1).

30.05.2013 року між сторонами у справі (позивач - орендар, відповідач - суборендар) укладено договір суборенди ((т.1 а.с. 13-17) далі - Договір).

Предметом Договору є суборенда частини нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 17 оф. 3-4, загальною площею, 209, 8 кв.м.

Відповідно до п.2.1 Договору строк суборенди встановлено від дати підписання сторонами акту приймання - передачі приміщень до 30.04.2016 року.

Відповідно до розділу 3 Договору ставка орендної плати за 1 кв.м. за місяць складає суму у гривнях, яка дорівнює еквіваленту 19, 59 євро, згідно з курсом продажу євро, встановленим АТ "Райффайзен банк "Аваль" (п.3.2).

Відповідач сплачує щомісячну орендну плату, шляхом банківського переказу на рахунок позивача, якій зазначено у цьому Договорі (п.3.5).

Розділ 8 Договору регламентує припинення його дії та не передбачає розірвання (припинення) Договору в односторонньому порядку з ініціативи відповідача.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату щомісячної орендної плати відповідач сплачує пеню від суми боргу в розмірі відповідної подвійної орендної ставки за кожен день прострочення.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 19) залучено акт приймання - передачі об'єкту оренди за Договором, згідно до якого відповідач повернув позивачу предмет оренди. В даному акті не вказано про те, коли саме він був підписаний сторонами у справі.

Відповідно до п.2.2 Договору позивач передає приміщення відповідачу, а відповідач приймає приміщення від орендаря, за актом приймання - передачі приміщень 01.06.2013 року

До матеріалів справи (т. 1 а.с. 18) залучено акт приймання - передачі предмету оренди, згідно до якого позивач передав відповідачу в суборенду, а відповідач прийняв в суборенду частину нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 17 оф. 3-4, загальною площею, 209, 8 кв.м.

В зазначеному акті вказано про те, що його підписано сторонами 01.06.2013 року.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 20-28) залучені акти здачі - приймання робіт, за період з червня 2013 року по лютий 2014 року, в яких зазначено про те, що позивач надав послуги суборенди приміщень відповідачу.

Зібрані у справі матеріали свідчать про те, що відповідачу було передано в оренду (суборенду) частину приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 17 оф. 3-4, загальною площею, 209, 8 кв.м.

Як зазначено вище, в своїй касаційній скарзі відповідач вказує на те, що він фактично перебував у приміщенні, яке є предметом Договору.

Відповідач не оспорює математичний розрахунок позовних вимог.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 174-175) залучені листи відповідача, які надіслані на адресу позивача у січні 2014 року, з пропозицією про розірвання Договору.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем виконувались обов'язки по сплаті орендних та комунальних платежів у спірний період, а також відсутні докази того, що у спірний період сторонами було узгоджено припинення (розірвання) Договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції позовні вимоги задоволені обгрунтовано.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова апеляційної інстанції повинна бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР" відмовити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року прийняту у справі № 910/27553/14 залишити без змін.

Головуючий Б.М.Грек

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда