Постанова ВГСУ від 17.09.2015 року у справі №910/17607/13

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 910/17607/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:прокуратури: позивача: відповідача:Суходольський С.М. - ст. прокурор ГПУ, посв. №020273, Глобенко Л.В. - дов. від 30.06.15, Мельник С.В. - дов. від 09.02.15,касаційну скаргуДочірнього підприємства "Водограй"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.06.15 у справі№910/17607/13 Господарського суду міста Києва за позовом до Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради Дочірнього підприємства "Водограй"провнесення змін до договору оренди землі

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Дочірнього підприємства "Водограй" про внесення змін до пункту 4.2 договору оренди земельної ділянки від 25.06.05, укладеного між позивачем та відповідачем, шляхом викладення вказаного пункту в такій редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.13 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", встановлюється у розмірі 3% від її грошової оцінки". Позовні вимоги обґрунтовано невідповідністю розміру орендної плати за земельну ділянку, визначену спірним договором, вимогам законодавства. Прокурор посилався на приписи статей 274, 288 Податкового кодексу України, статті 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.15 (суддя Пригунова А.Б.) позов задоволено. Внесено зміни до пункту 4.2 договору оренди землі від 25.06.05 та викладено його редакцію. Господарський суд виходив з того, що позивач правомірно вимагає від орендаря приведення договору оренди землі у відповідність до вимог законодавства, оскільки законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої договором. Господарський суд керувався приписами статей 2 Земельного кодексу України, статей 274, 288, 289 Податкового кодексу України, статей 525, 526, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 19, 21, 30 Закону України "Про оренду землі".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.15 (судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М, Сулім В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Дочірнє підприємство "Водограй", яке просить рішення і постанову у справі скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у позові. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 288 Податкового кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 4 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство не погоджується з висновком судів про наявність підстав для внесення змін до спірного договору. Він зауважував на тому, що рішенням Київської міської ради №321/9378 від 22.05.13 були внесені зміни у рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.13.

Від прокурора і позивача відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.06.05 Київська міська рада - орендодавець та Дочірнє підприємство "Водограй" - орендар уклали договір оренди земельної ділянки. За цим договором орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.04 №612/2022 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, площею 0,2041 га для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування на Броварському проспекті, 16, у Дніпровському районі міста Києва. Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки. Відповідно до пунктів 4.3, 4.7 договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору. Розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік. Сторонами 25.05.10 було внесені зміни до спірного договору, окрім іншого, щодо строку оренди земельної ділянки та визначено, що договір укладено строком на 25 років. Господарські суди установили, що рішенням Київської міської ради 28.02.13 №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, в тому числі, і щодо спірної земельної ділянки, встановивши річну орендну плату у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі. Вказане рішення, як установили суди, прийнято у відповідності до приписів статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України; воно було оприлюднено на офіційному сайті Київської міської ради і опубліковано у газеті "Хрещатик" (у випуску №33(1161) 02.04.13; та є чинним. В процесі розгляду спору суди установили, що зміни до спірного договору оренди землі в частині визначення розміру орендної плати сторонами внесені не були. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури заявлена в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Дочірнього підприємства "Водограй" про внесення змін до пункту 4.2 договору оренди земельної ділянки від 02.06.05 щодо розміру орендної плати. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У відповідності до приписів статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Питання регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належить до виключної компетенції міської ради (пункти 34, 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування"). Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. За приписами статті 288 Податкового кодексу України (у відповідній редакції) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки. Отже, встановлення статтею 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати. Як вже зазначалося, і це установили суди, спірний договір у відповідність до вимог до податкового законодавства сторонами приведений не був; згода на внесення змін до договору відповідачем надана не була. Враховуючи те, що нормами законодавства, як і умовами спірного договору, передбачена можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, та зважаючи на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 27.12.10 у справі №27/15-10, від 23.05.11 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.11 у справі №41/81пд, від 20.11.12 у справі №28/5005/640/2012. Суди попередніх інстанцій дослідили умови змін, запропонованих позивачем до внесення та розмір орендної плати і визнали їх такими, що відповідають вимогам земельного та податкового законодавства. Судами також було враховано, що рішення ради про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині збільшення розміру орендної плати, в тому числі, і за спірну земельну ділянку, прийняте на підставі та у відповідності до приписів статі 288 Податкового кодексу України; воно є чинним та підлягає виконанню. Враховуючи наведені приписи законодавства щодо можливості внесення змін до договору оренди землі та обставини установлені судами, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Довід скаржника про відсутність підстав для внесення змін у спірний договір через прийняття Київською міською радою рішення №321/9378 від 22.05.13 не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки йому надавалася оцінка судами та він був відхилений як необґрунтований. Як вже зазначалося, умови договору щодо розміру орендної плати були приведені у відповідність до приписів статті 288 Податкового кодексу України, які є обовязковими. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, оскільки вони не спростовують установленого господарськими судами; приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, судами до встановлених обставин застосовані вірно.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -