ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 908/238/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Шаргала В.І.,

суддів Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,

за участю представників сторін:

позивача Козак О.Д. дов. №1927 від 10.11.2014

відповідача не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВіЕйБі Лізинг"

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2015

у справі №908/238/15-г Господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Літвінова"

про стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Літвінова" про стягнення з відповідача 47302,73 грн. заборгованості, в тому числі: 38386,94 грн. боргу за лізинговими платежами, 4933,51 грн. пені, 593,13 грн. - 3% річних, 3389,15 грн. інфляційних втрат, а також просив повернути позивачеві, як власнику, предмет лізингу (зерновий бак та пневматичну сівалку).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 (суддя Проскуряков К.Б.) позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 38386, 94грн. боргу за лізинговими платежами, 4933,51 грн. пені, 593,13 грн. - 3% річних, 3389,15 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовлено. Відповідно розподілений судовий збір.

В частині задоволення позову судове рішення мотивоване тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору лізингу відповідач у визначений договором строк не здійснив чергові лізингові платежі, тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими. В частині відмови у позові судове рішення мотивоване тим, що позивачем не дотримано встановленого договором порядку відмови від договору; крім того, договором передбачено здійснення лізингодавцем активних дій, направлених на повернення предмету лізингу в разі порушення лізингоотримувачем умов договору лізингу, однак такі дії позивачем не вчинялись.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням в частині відмови у позові щодо витребування спірного майна, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2015 (судді: Скакун О.А., Колядко Т.М., Стойка О.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до скарги не додано доказу, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, просить її скасувати та передати апеляційну скаргу заявника разом зі справою на розгляд суду апеляційної інстанції. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що при зверненні до суду апеляційної інстанції, заявник сплачено судовий збір в повному обсязі, виходячи з оспорюваної суми.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Розміри ставок судового збору при зверненні до суду з позовом, заявою, скаргою встановлені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

З урахуванням положень п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та п.2 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, розмір ставки судового збору у позовах про витребування майна, а відтак і за перегляд в апеляційному порядку відповідного судового рішення, визначається виходячи саме із вартості майна, що витребовується.

Як вже зазначалося вище, заявником в порядку апеляції оскаржувалось рішення господарського суду в частині відмови у позові щодо повернення майна - предмета укладеного сторонами договору лізингу.

Як вбачається із встановлених судовими інстанціями обставин, вартість спірного майна відповідно до договору лізингу становила 1 767 555,90 грн. з ПДВ (зворотній бік а. с. 90). Інші докази щодо дійсної вартості цього майна у справі відсутні і позивачем не надавалися. Отже, в такому разі при поданні апеляційної скарги судовий збір має сплачуватись виходячи з вартості майна, визначеної у договорі.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, заявник сплатив судовий збір в розмірі 3869,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4923 від 06.04.2015. При цьому скаржником не подано доказів того, що дійсна вартість витребовуваного майна становить 386 958 грн. Зазначену суму скаржник визначав як "залишкову вартість", тобто суму не сплачених відповідачем платежів за договором лізингу.

Разом з тим, судова колегія касаційної інстанції відзначає, що вищенаведені норми законодавства не містять такого поняття як "залишкова вартість", виходячи з якої заявник визначав суму судового збору (і про що йдеться у касаційній скарзі).

З огляду на викладене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що до апеляційної скарги не додано доказу, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі, що в свою чергу зумовлює повернення апеляційної скарги без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України. А відтак, підстави для скасування оскарженої ухвали відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2015 у справі №908/238/15-г - без змін.

Головуючий суддя Шаргало В.І. Судді Мачульський Г.М. Полянський А.Г.