ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 908/178/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСелянського (фермерського) господарства "Карпенко М.І."на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.06.15у справі№908/178/15-ггосподарського судуЗапорізької областіза позовомСелянського (фермерського) господарства "Карпенко М.І."доДержавного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)"простягнення сумиза участю представників від:позивачаКравченко В.В. (дов. від 20.01.15)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Селянське (фермерське) господарство "Карпенко М.І." звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення із Державного підприємства "Підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №1" основного боргу в сумі 38160 грн., пені в розмірі 18248,19 грн., 3% річних - 3365, 40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7364, 88 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.15 (суддя Мойсеєнко Т.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Колядко Т.М., суддів: Скакуна О.А.,

Стойки О.В.), в позові відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Не погодившись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити повністю, або направити справу на новий розгляд до господарського суду Запорізької області. Скарга обґрунтована тим, що строк позовної давності, відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, перервався підписанням відповідачем актів звіряння розрахунків.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір про виконання сільськогосподарських робіт від 15.09.11, предметом якого є послуги по проведенню дискування (п. 1.1 договору), вартість їх (п.п. 2.1, 2.2 договору) 38160,00 грн. На виконання умов договору позивач провів дискування на площі 318,00 га; загальна вартість виконаних робіт складає 318,00 х 120,00 = 38160,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 27.10.11.

За умовами пунктів 3.3, 3.4 Договору розрахунок з виконавцем здійснюється у безготівковій або в іншій не забороненій законом формі, остаточний розрахунок - до 30.11.11. Відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, тому Фермерське господарство звернулось за захистом свого порушеного права до суду, при цьому позивач просить стягнути вказану суму заборгованості на нараховані на неї пеню, 3% річних та інфляційні.

Судами в позові відмовлено з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Згідно ч. 1 ст. ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, та разі визнання судом причин пропуску позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту; при цьому закон не вимагає наявності клопотання про відновлення строку позовної давності.

Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності відповідно до положень ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Оскільки сторони в договорі визначили, що остаточний розрахунок з Виконавцем здійснюється до 31.11.11 (п. 3.3. Договору), то суди вірно визначилися, що початком перебігу строку позовної давності є 01.12.11. Відмовляючи в позові, суди вказали на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 30.12.14, тобто з пропуском строку позовної давності в 1 місяць.

Втім, як встановлено ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позивач посилається на те, що відповідачем вчинені дії, які свідчать про визнання ним боргу, зокрема, підписані акти звіряння за період травень 2011-червень 2012 та з 01.05.11 по 03.09.13.

Більше того, дані акти перевірялися судами у межах справи №908/71/15-г (між тими ж сторонами). У відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені в межах справи №908/71/15-г не доводяться знову при розгляді справи, в якій беруть участь ті ж самі сторони (як це має місце в даному випадку).

Так, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.15 у справі №908/71/15-г встановлено, що до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.11-03.09.13 увійшла спірна сума, оскільки в акті йдеться про суму 136760,06 грн., яка у свою чергу складається із суми 98600,00 грн. (за договором від 15.09.11 на виконання сільськогосподарських робіт) та суми 39160 грн. (за договором, який є предметом даного спору). А оскільки вказані договори підписувалися одночасно, а також практично одночасно були виконані, (про що свідчать акти виконаних робіт від 27.10.11 на суму 38 160,00 грн. та від 26.10.11 на 98 600,00 грн. (загальна сума 136 760,00 грн.), відповідачу був виставлений єдиний рахунок № 2/2610 від 26.10.11 на суми 38 160 грн. за дискування та 98 600,00 грн. за посів озимих культур, всього на суму 136 760,00 грн., та саме спільна сума відображена у акті звіряння взаємних розрахунків.

До того ж, у справі №908/71/15-г судами встановлено, що вищевказаний акт підписаний уповноваженою на те особою. Так, зі змісту акту звіряння вбачається, що він не містить дати складання, а містить період (з 01.05.2011-03.09.2013 р.р.), за який здійснюються взаєморозрахунки сторін. При цьому, вказаний акт відправлено відповідачу 10.04.14, що свідчить про те, що цей акт було складено у 2014 року, тобто вже після видачі наказу Державної пенітенціарної служби України від 23.09.13 №73/0С-13 про призначення Прокопія С.М. директором цієї служби.

Вказані обставини не були взяті до уваги судами попередніх інстанцій при розгляді справи, що потягло за собою ухвалення незаконних судових актів. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Карпенко М.І." задовольнити, рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.15 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.15 у справі №908/178/15-г скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д.С. Кривда