ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 рокуСправа № 908/1627/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Сибіги О.М.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В.за участю представників:позивачаЛугова Г.А., дов. 20.03.15відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 09.06.15у справі№908/1627/15-г господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро"доПублічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив"про стягнення заборгованості у сумі 13 222,56 грн.ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 08.09.2015 для розгляду касаційної скарги у справі №908/1627/15-г господарського суду Запорізької області сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Сибіга О.М., судді - Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" про стягнення пені у сумі 2579,53 грн., 2915,49 інфляційних та 3% річних у сумі 274,77 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на поставку обладнання та монтажні роботи щодо здійснення своєчасних розрахунків за поставлене обладнання.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.04.2015 у справі №908/1627/15-г (суддя Соловйов В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2015 (судді: Зубченко І.В. - головуючий, Попков Д.О., Радіонова О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро" 2529,21 грн. пені, 3% річних у сумі 270,99 грн., 2915,49 грн. інфляційних втрат та 1809,83 грн. судового збору. В частині стягнення 50,32 грн. пені та 3,78 - 3% річних в задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за отримане обладнання підтверджено матеріалами справи.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, провадження у справі припинити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм права. Заявник, зокрема, зазначає, що судами попередніх інстанцій було необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з наявністю між сторонами третейської угоди, яка є чинною та недійсною не визнавалась.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" пені у сумі 2579,53 грн., 2915,49 інфляційних та 3% річних у сумі 274,77 грн. у зв'язку з порушенням умов договору підряду на поставку обладнання та монтажні роботи №2014/499 від 07.08.2014 щодо строків оплати поставленого обладнання.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 07.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжвогнетрив" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро" (підрядник) укладений договір підряду на поставку обладнання та монтажні роботи №2014/499 від 07.08.2014, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується поставити обладнання згідно специфікації, а також на свій страх та ризик виконати в порядку та на умовах даного договору монтажні та пуско - налагоджувальні роботи по об'єкту: "Модернізація конденсаторної установки БСК -1 на п/ст. "Вогнетривка-2" у обсязі, передбаченому затвердженими замовником кошторисами та проектами (роботи). Пунктом 1.2 договору передбачено, що замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити поставлене обладнання та виконані Роботи в порядку та строки, передбачені даним Договором.

Пунктом 14 договору сторони узгодили порядок вирішення спорів. Відповідно до пункту 14.1. спори й розбіжності, які виникли в зв'язку з даним Договором чи стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть за можливістю вирішуватися шляхом переговорів. Якщо спори й розбіжності, зазначені в п. 14.1 цього Договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється згідно з матеріальним правом України наступним чином: спори, майнові вимоги по яким перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (згідно з діючим законодавством України); спори, майнові вимоги по яким не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з наявністю між сторонами угоди про передачу спору на вирішення третейського суду.

Частиною другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 1 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 5 Закону передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до статті 6 Закону третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Статтею 12 Закону України "Про третейські суди" унормовано, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 08.04.2015 у справі №910/8043/14).

Пунктом 4.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що, в тому числі, є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму Господарського процесуального кодексу України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарський суд, до якого подано позов з питання, що є предметом третейської угоди, припиняє провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору у господарському суді і судом не буде визнано, що третейська угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відтак, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин щодо відповідності третейського застереження, передбаченого пунктом 14 договору, приписам статей 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" та вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту такої угоди.

Таким чином, не врахування зазначених вище законодавчих приписів та не встановлення господарськими судами обставин, які мають суттєве значення у справі є порушенням приписів Господарського процесуального кодексу України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

За таких обставин, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.15 у справі №908/1627/15-г господарського суду Запорізької області та рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2015 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий О.Сибіга

Судді Г.Фролова

О.Яценко