ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 907/242/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.06.15у справі№907/242/15господарського судуЗакарпатської областіза позовомКомунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода"доПублічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист Закарпаття"третя особаДепартамент міського господарства Ужгородської міської радипрозобов'язання укласти договірза участю представників від:позивачаПідсоліна Л.В. (дов. від 05.01.15)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом про зобов'язання ПАТ „Готельно-туристичний комплекс "Інтурист Закарпаття" укласти договір.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.04.15 (суддя Кривка В.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мирутенко О.Л., суддів: Гнатюк Г.М.,

Кравчук Н.М.), відмовлено у задоволенні позову КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" повністю. Судові акти обґрунтовані тим, що позивачем обраний невірний спосіб захисту.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд. Скарга обґрунтована порушенням судами ст. 16 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи позивачем - КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород" на адресу відповідача було надіслано два типових примірника проекту договору №35/15 від 30.01.15 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації м. Ужгород. Згідно умов запропонованого позивачем проекту договору пунктом 4.11 визначено, що площа території абонента, з якої відводяться дощові та снігові стоки, згідно листів Департаменту міського господарства за №1923/24 від 13.01.15 та №1923/24-12 від 23.01.15 та договору оренди землі від 30.03.11, складає 14918 кв.м.: - площа водонепроникних поверхонь (включаючи площу дахів та поверхонь, які не відносяться до щебеневих, брукованих та газонів) 10538 кв.м, з використанням коефіцієнту 0,7; площа газонів 4380 кв.м., з використанням коефіцієнту 0,1 (а.с. 11-16).

20.02.15 на адресу позивача надійшов супровідний лист №19 від 18.02.15, яким запропонований до укладення договір №35/15 від 30.01.15 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації м. Ужгород повернуто з узгодженим відповідачем протоколом розбіжностей від 30.01.15. Зокрема, відповідач у протоколі розбіжностей вказує, що п. 4.11 Договору необхідно викласти в наступній редакції: „площа території абонента, з якої відводяться дощові та снігові стоки (площа дахів та поверхонь, які не відносять до щебеневих, брукованих та газонів) згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.03.09 складає 2432 кв.м., з використанням коефіцієнту 0,7" (а.с. 22-24).

Зазначені розбіжності відповідач обґрунтовує тим, що визначена позивачем у запропонованому договорі площа водовідведення у розмірі 14918 кв.м. на даний час не відповідає дійсним обставинам, з огляду на прийняття Ужгородської міською радою ряду рішень відносно частини цієї земельної ділянки та передачі її у володіння іншій особі.

Судами в позові відмовлено з посиланням на те, що виходячи з суті та заявленого предмету спору (а саме позивач наполягає на розгляді вимоги: зобов'язати відповідача укласти договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації в редакції КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород"), позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права. Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України ст. 20 ГК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів, оскільки відсутній механізм примусового виконання такого рішення).

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що суд не повинен формально підходити до вирішення спору, при прийнятті рішення мають бути встановлені дійсні обставини справи, а рішення має не лише по формі, а й по суті, бути законним.

При цьому точність юридичного формулювання: "зобов'язати укласти договір у редакції відповідача" чи "визнання договору укладеним в редакції відповідача" не може завадити суду розглянути переддоговірний спір та реалізувати право позивача (передбачене ст.ст. 55,124 Конституцією України та п. 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) на судовий розгляд.

Посилання апеляційного суду на практику Верховного суду України, як усталені правові висновки, зокрема, на постанову від 10.10.12 №6-110цс12, не приймається судом касаційної інстанції, оскільки в даних справах різні предмети спору, а відтак, різний характер правовідносин.

Тим більше, відповідно до п.9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 №6 "Про судове рішення", у резолютивній частині рішення про спонукання укласти договір зазначаються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

За таких обставин суди безпідставно самоусунулися від вирішення спору. Тому судові акти у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" задовольнити, рішення господарського суду Закарпатської області від 29.04.15 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.15 у справі №907/242/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д.С. Кривда