ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2016 року Справа № 922/4401/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
суддів:Полянського А.Г. - головуючого (доповідача), Божок В.С., Мачульського Г.М., розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову від 31.05.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Харківської області № 922/4401/15за позовомзаступника прокурора Харківської області до 1.Харківської міської ради, 2.приватного підприємства "Гайленд", 3.реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції треті особи1.державна інспекція сільського господарства в Харківській області, 2.обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Парус плюс" прозобов'язання вчинити певні дії,за участю представників сторін:
позивача - Безкоровайний Б.О.,
відповідача - 1-не з"явились,
відповідача - 2- не з"явились,
відповідача - 3- не з"явились,
третіх осіб - не з"явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.09.2016 р. (суддя - Денисюк Т.С.) відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 р. (судді - Терещенко О.І., Сіверін В.І., Хачатрян В.С.) рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2016 р. залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2015 року заступник прокурора Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, ПП "Гайленд" та реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати п. 18 додатку 1 до рішення Харківської міської ради 34 сесії 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.06.2009 р. № 136/09; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 31.12.2009 р. серія НОМЕР_2, площею 1,0527 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1); визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно: від 05.02.2014 р. № 17388382, видане ПП "Гайленд" реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області; скасувати рішення реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію права власності ПП "Гайленд" на нерухоме майно: від 19.12.2013 р. № 9274821; визнати відсутність в ПП "Гайленд" права власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, площею 1,0527 га, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 4 445 236 грн.; витребувати з незаконного володіння ПП "Гайленд" земельну ділянку, площею 1,0527 га, кадастровий номер НОМЕР_1.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що предметом вказаного позову не є оскарження порядку створення та діяльності ОК "ЖБК "Парус-Плюс", а є фактично вимоги про визнання незаконним та скасування п. 18 додатку 1 до рішення Харківської міської ради 34 сесії 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.06.2009 р. № 136/09; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 31.12.2009 р. серія НОМЕР_2, площею 1,0527 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно: від 05.02.2014 р. № 17388382, виданого ПП "Гайленд" реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області; скасування рішення реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію права власності ПП "Гайленд" на нерухоме майно: від 19.12.2013 № 9274821; визнання відсутності в ПП "Гайленд" права власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, площею 1,0527 га, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 4 445 236 грн.; витребування з незаконного володіння ПП "Гайленд" земельної ділянки, площею 1,0527 га, кадастровий номер НОМЕР_1.
Суди зазначили, що підстави, на які посилається прокурор, не є предметом розгляду даної справи, а є предметом розгляду іншого спору.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 1 статті 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у державній та комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом продажу земель, безоплатної передачі у приватну власність громадянам, надання їх в оренду чи передачі їх у постійне користування (статті 118, 122, 123 Земельного кодексу України). Реалізовуючи зазначені повноваження, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються або передаються в оренду чи постійне користування.
Верховний Суд України у постанові від 17 червня 2014 року по справі № 21-195а14 на підставі аналізу п. 12 "Перехідних положень", ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР, Примірного статуту, дійшов висновку, що сільські, селищні та міські ради мають право розпоряджатися землями комунальної власності територіальних громад виключно в межах населеного пункту. При цьому, даючи дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність ЖБК, відповідна рада має враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту.
Вказана постанова стала підставою для звернення прокурора до суду з вимогою, зокрема, визнати незаконним та скасувати рішення міської ради в частині надання у власність обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Парус Плюс" земельної ділянки.
Конституційний Суд України в п. 5 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що прийняте Харківською міською радою рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.
Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
За таких обставин, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово, і, з прийняттям якого, виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання.
Скасування такого рішення не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
ОК "ЖБК "Парус-Плюс" на підставі договору купівлі - продажу від 13.11.2013 р. № 3937 відчужено належну йому земельну ділянку ОСОБА_5, яким, на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2013 р. № 3937 передано вказану земельну ділянку у власність ПП "Гайленд".
На підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малаховою Г.І., прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 13.11.2013 р. № 7919707, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 13.11.2013 р. № 3367835 на земельну ділянку, площею 1,0527 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" (Stretch v. United Kingdom, 44277/98) визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна (на підставі того, що державний орган порушив закон при укладенні договору) є неприпустимим.
Отже, застосування законодавства про захист права власності є межі допустимого (розумного) втручання держави в справи власника. Власник може володіти, користуватися і розпоряджатися майном у межах, передбачених законом.
Приписами ст. 140 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що прокурором при зверненні до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом не доведено порушення відповідачами норм чинного законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин.
Крім того, звертаючись з вимогами про визнання незаконним та скасування п. 18 додатку 1 до рішення Харківської міської ради 34 сесії 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.06.2009 р. № 136/09 яким було надано ОК "ЖБК "Парус-Плюс" у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови позивач визначив ОК "ЖБК "Парус-Плюс" в якості третьої особи, а не відповідача, хоча спірне рішення стосується безпосередньо ОК "ЖБК "Парус-Плюс".
Щодо клопотання Харківської міської ради про застосування наслідків спливу позовної давності, місцевий господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в його задоволенні.
Відповідно до приписів частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І, лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в застосуванні позовної давності, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог прокурора та відсутністю порушеного права.
Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 922/4401/15 залишити без змін.
Головуючий суддя А.Г. Полянський
Судді В.С. Божок
Г.М. Мачульський