ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 922/426/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерної компанії "Харківобленерго"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016у справі № 922/426/16 Господарського суду Харківської областіза позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"доКомунального підприємства "Харківводоканал"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Харківська міська рада, 2.Національна комісія, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послугпроспонукання до виконання договору

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаКонопля О.М.- - відповідачаЗдоровець С.В.- - третьої особи-1не з'явився- - третьої особи-2не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківводоканал", в якій просила суд зобов'язати відповідача виконати умови договору про постачання електричної енергії № 4 від 07.05.2004 шляхом обмеження власного споживання електричної енергії до рівня екологічної броні, або повністю його припинити в разі відсутності такої, з посиланням на п. 2.1 договору та п. 10.2 п.п.3 "Правил користування електричною енергією" затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 (зі змінами та доповненнями), ст. 26 Закону України "Про електроенергетику ".

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4 в частині оплати спожитої електроенергії.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не передбачений діючим законодавством.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.05.2016 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучені: Харківська міська рада та Національна комісія, що здійснює державне рулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.05.2016 (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (головуючий суддя Камишева Л.М., судді: Пелипенко Н.М., Хачатрян В.С.) у даній справі в позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своєї касаційної скарги касатор послався на невірне застосування судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень ст.ст. 526, 629 ЦК України, положень Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією. Касатор вважає, що його доводи безпідставно відхилені судами у зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки.

16.08.2016 на адресу суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг надійшли пояснення по суті спору, які залучені до матеріалів справи та враховані судом.

Комунальне підприємство "Харківводоканал" та Харківська міська рада не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Харківська міська рада та Національна комісія, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.05.2004 між Акціонерною компанією "Харківобленерго", як постачальником, та Комунальним підприємством "Харківводоканал", як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 4, за умовами якого, постачальник зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач - своєчасно проводити оплату за спожиту електричну енергію та виконувати інші умови визначені договором.

В п. 2.1 договору зазначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Положеннями пп. 3 п. 10.2 Правил користування електричною енергією визначено, що за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію споживач електричної енергії зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної бороні або повністю його припинити у разі екологічної броні або відсутності такої.

В своєму позові про зобов'язання відповідача обмежити власне споживання електричної енергії до рівня екологічної броні, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 4 від 07.05.2004 в частині оплати спожитої електроенергії.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 2 "Порядку обмеження електропостачання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року №93 енергопостачальники, електропередавальні організації або Держенергонагляд не пізніше ніж за 3 робочі дні до дати обмеження або припинення електропостачання відповідно до своїх функціональних обов'язків надсилають споживачам письмове попередження, в якому зазначаються підстава, дата і час, з якого буде запроваджено обмеження або припинення електропостачання.

Відповідно до пункту 3 "Порядку обмеження електропостачання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання" споживачі після отримання попередження про обмеження або припинення електропостачання повинні вжити заходів до усунення причин, що викликали необхідність застосування щодо них таких дій. У разі неможливості усунення зазначених причин споживачі зобов'язані після безпечного завершення технологічного процесу виробництва (з використанням технологічної броні електропостачання) здійснити з власних електроустановок обмеження електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю його припинити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 та 28 січня 2016 року АК "Харківобленерго" направило листа Управлінню енергетичного комплексу Харківської облдержадміністрації, Департаменту комунального господарства та СБУ у Харківській області, в якому позивач інформує про наявність в КП "Харківводоканал" заборгованості за спожиті послуги у розмірі 473550000,00 грн.; у зв'язку із наявною заборгованістю, несплатою рахунків та недопуском представників позивача на підприємство відповідача для вибіркового відключення струймоприймачів підприємства відповідно до п. 7.5 Правил користування електричною енергією підприємству відповідача буде припинено електропостачання до рівня екологічної броні (т. 1, а.с. 104, 107).

27 січня 2016 року та 02 лютого 2016 АК "Харківобленерго" направило КП "Харківводоканал" повідомлення про припинення подачі електроенергії (т. 1, а.с. 103,106).

АК "Харківобленерго" складені акти про недопуск персоналу АК "Харківобленерго" до електроустановки споживача КП "Харківводоканал" (т. 1 а.с. 105 ,108).

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.

Порядок обмеження електроспоживання споживачеві до рівня екологічної броні або повного припинення їм електропостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено обов'язок споживача обмежити власне електроспоживання, за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію, до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої та забезпечити безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку. В разі перешкоди у доступі зазначених представників до електричних установок споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" встановлено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику, в тому числі і за порушення правил користування. Національна комісія регулювання електроенергетики України, державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж, державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених цією статтею, видають у межах своєї компетенції суб'єктам господарської діяльності постанови про накладення штрафів за встановленою формою.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вже зазначалось, енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні.

Таким чином, як випливає із приписів даної правової норми, у випадку порушення споживачем права енергопостачальника щодо розрахунку за поставлену електроенергію енергопостачальник має право здійснити свій захист шляхом обмеження електропостачання споживача до рівня екологічної броні або припинити повністю електропостачання споживачу.

Проте, як вже було зазначено, позивач звернувся до суду за захистом свого права шляхом зобов'язання відповідача обмежити своє енергоспоживання до рівня екологічної броні електропостачання.

Згідно ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі.

Присудження до виконання обов'язку в натурі є шляхом захисту господарського права, який полягає у примусовому зобов'язанні вчинити дію або утриматися від дії, незалежно від застосування інших заходів впливу. У судовій практиці зазначений шлях захисту реалізується через позови про присудження, рішення за яким можуть виконуватися у примусовому порядку. Виконання такого судового рішення покладається на Державну виконавчу службу у порядку, який передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Як вже зазначалось вище, спеціальним актом законодавства, а саме Законом України "Про електроенергетику" встановлено право енергопостачальника самостійно обмежити електроспоживання споживача до рівня екологічної броні електропостачання, що і є встановленим законом шляхом захисту права енергопостачальника від неправомірних дій боржника.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ч. 3 п. 6.9 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ) обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до даних акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача.

Судами встановлено, що акти складені лише щодо трьох об'єктів КП "Харківводоканал": КБО "Диканівський" ДОС, КБО "Безлюдівський" та КБО "Диканівський ГНС"(т. 1 а.с. 58-69), тоді як вимоги позивача направлені до необмеженого кола об'єктів КП "Харківводоканал".

При цьому, за загальними нормами чинного законодавства, подаючи позовну заяву, позивач повинен конкретизувати свої вимоги та вказати спосіб захисту свого немайнового або майнового права та інтересу за захистом якого особа звернулася до суду.

До того ж, як повідомила Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в листі № 03/10-1570 від 23 березня 2016 року, електропередавальна організація має всі законні підстави для обмеження/припинення електропостачання об'єктів споживачів відповідно до нормативних документів в галузі електроенергетики, за виключенням комплексів біологічної очистки "Безлюдівський" та "Диканівський" (т. 1, а.с. 165-167).

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

В своїй касаційній скарзі касатор фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводам касатора судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 922/426/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова