ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 921/724/15-г/6

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Мачульського Г.М., Полянського А.Г.перевіривши матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській областіна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справігосподарського суду Тернопільської областіза позовомпрокурора Бучацького району в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській областідоприватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" простягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1 004 278,46 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Гануля І.М. - дов. №1 від 04.01.2016;від відповідача:Татаріна І.М. - дов. від 28.09.2015;від Генеральної прокуратури України:Кравчук О.А. - прокурор відділу, посв. №043796 від 01.06.2016;ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.10.2015 (судді: Шумський І.П. - головуючий, Стадник М.С., Хома С.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з відповідача 1 004 278, 46 грн. в дохід Державного бюджету України для зарахування коштів зі сплати орендної плати та 20 085, 57 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що обов'язок внесення орендної плати за новою ставкою з грудня 2011 року встановлений рішенням господарського суду від 15.01.2014 у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012) та додатковою угодою №10, укладеною 24.02.2015. Однак відповідачем орендну плату, встановлену рішенням господарського суду, не сплачено.

Постановою від 22.03.2016 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Юрченко Я.О. - головуючий, Мельник Г.І., Плотніцький Б.Д.) рішення господарського суду Тернопільської області від 22.10.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнено з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області 20 058, 57 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнено з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на користь приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" 22 094, 13 грн. судового збору за перегляд в апеляційній інстанції.

Постанова мотивована тим, що вимога позивача щодо необхідності здійснення за період з грудня 2011 року по січень 2015 року доплати орендної плати суперечить ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, оскільки на момент підписання додаткової угоди №10 від 24.02.2015 умови договору № 9-ЦМК від 12.12.2001 виконані сторонами.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного суду від 22.03.2016 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Тернопільської області від 22.10.2015. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст. 254, 509, 526, 632, 638 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 19, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Від приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" надішли пояснення, в яких відповідач зазначає, що намагання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області довести існування заборгованості ПАТ ""Галіція Дистилері" з орендної плати за період з грудня 2011 по січень 2015 року, є спробою здійснити перегляд остаточних рішень у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012).

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 26.07.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С., судді Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В.

Відповідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.07.2016, у зв'язку з відпусткою судді Ємельянова А.С. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Мачульський Г.М., Полянський А.Г. Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Господарськими судами встановлено, що 12.12.2001 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області та закритим акціонерним товариством "Галспирт", назву якого в подальшому змінено на приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" укладено договір оренди № 9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу, відповідно якого орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу (горілчаний цех) Бучацького мальтозного заводу, вартістю 756 675 грн. з метою виробництва та реалізації лікеро-горілчаних виробів, іншої продукції харчової промисловості.

Згідно п. 10.1. договору його укладено терміном на 5 років - з 12.12.2001 до 12.12.2006.

В подальшому, сторонами укладались додаткові угоди до договору оренди цілісного майнового комплексу щодо продовження терміну дії договору оренди №9 від 12.12.2001.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 за № 961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року № 786" змінено (збільшено) орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств. Зазначені зміни набрали чинності з 20.09.2011.

Господарськими судами встановлено, що листами від 19.10.2011 за №18-11-03269, від 19.12.2011 за №18-14-04011 та від 22.12.2011 за №18-14-04059 РВ ФДМ по Тернопільській області зверталось до ПАТ "Галіція Дистилері" з повідомленнями про необхідність приведення договору оренди щодо розміру ставок орендної плати у відповідність до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу та з пропозиціями укласти додаткову угоду. Від добровільного внесення змін до договору оренди щодо збільшення орендної плати ПАТ "Галіція Дистилері" листом №11 від 10.01.2012 відмовилось.

21.05.2012 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ПАТ "Галіція Дистилері" про спонукання відповідача внести зміни до договору оренди №9-ЦМК від 12.12.2001. Господарським судом порушено провадження у справі №18/18/5022-404/2012 за вказаним позовом. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

15.01.2014 господарським судом Тернопільської області у справі 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) винесено рішення, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014, яким постановлено, зокрема, спонукати ПАТ "Галіція Дистилері" укласти з РВ ФДМ по Тернопільській області додаткову угоду №10 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 за №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу, в частині внесення змін до п.3.1 Розділу 3 "Орендна плата" та п.5.14 Розділу 5 "Обов'язки Орендаря" в редакції Фонду державного майна України по Тернопільській області, а саме:

- п.3.1. Розділу 3 "Орендна плата" - "Орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року за №786 (із змінами та доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2011 року) - 43366,94 грн. (сорок три тисячі триста шістдесят шість гривень 94 коп). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди (грудень 2011 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (вересень 2001 року) на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2001 року";

- п.5.14. Розділу 5 "Обов'язки Орендаря" - "Орендар сплачує до Державного бюджету донараховану, відповідно до "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року за №786 (із змінами та доповненнями), орендну плату в сумі 9247,38 грн. без ПДВ - за 11 днів вересня 2011 року, 25220,14 грн. без ПДВ - за жовтень 2011 року та 25245,36 грн. без ПДВ - за листопад 2011 року, в місячний термін, з дня підписання даної додаткової угоди".

Господарськими судами встановлено, що після набрання 07.10.2014 рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012) законної сили додаткову угоду №10 одразу не укладено. 21.10.2014 видано наказ про спонукання ПАТ "Галіція Дистилері" укласти з РВ ФДМ по Тернопільській області додаткову угоду №10 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 за №9-ЦМК.

Надісланий РВ ФДМ по Тернопільській області із супровідним листом від 10 грудня 2014 року проект угоди №10 ПАТ "Галіція Дистилері" не підписано.

23.01.2015 у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) господарським судом Тернопільської області прийнято ухвалу про роз'яснення рішення, якою роз'яснено, що РВ ФДМ України по Тернопільській області повинен ініціювати укладення додаткової угоди на умовах, визначених рішенням суду від 15.01.2014. Додаткова угода №10, якою внесено зміни в п.3.1 та п.5.14 договору, підписана сторонами 24.02.2015.

На підставі додаткової угоди №10 від 24.02.2015, платіжними дорученнями №324 від 23.03.2015 та №337 від 24.03.2015 ПАТ "Галіція Дистилері" перерахувало в дохід Держбюджету 94288,63 грн, сплативши таким чином в березні 2015 року до Держбюджету орендну плату за жовтень-листопад 2011 року та 11 днів вересня 2011 року.

Як встановлено господарським судом, відповідач відмовився виконувати умови угоди №10, якою внесено зміни в п. 3.1 основного договору, а саме: що базовим місяцем для орендної плати є вересень 2011 року, першим місяцем оренди є грудень 2011 року, за який плата вноситься шляхом коригування платежу за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2011 року. За період з грудня 2011 року по січень 2015 року борг ПАТ "Галіція Дистилері" з орендної плати склав 1004278,46 грн.

Предметом даного позову є різниця між сплаченою відповідачем сумою (з розрахунку попередньої редакції п 3.1 основної угоди) та сумою, нарахованою за угодою №10.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України , зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992 орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтями 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" покладено на орендаря обов'язок, крім іншого, вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі та вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 286 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановленим законодавчими актами України.

Додаткова угода - це зміна основного зобов'язання (статті 651, 654 Цивільного кодексу України). Наслідком зміни зобов'язання є обов'язок виконувати договір на нових умовах. Договір про внесення змін до основного договору, за своєю суттю є правочином, який вносить зміни до останнього, оскільки включає в себе погоджені сторонами умови, що є відмінними від раніше встановлених умов. Укладення додаткового договору змінює відносини між сторонами, породжуючи нові стосунки, які базуються на комплексі погоджених умов, як змінені і погоджені сторонами, взаємовідносини.

У рішенні від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу ст. 124 Конституції України, ст.115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Обставини, встановлені рішенням суду, зокрема у господарській справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обов'язок сплати орендної плати за новою ставкою виник з грудня 2011 року встановлений, як вказувалось вище, рішенням господарського суду у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012), яке постановлено 15.01.2014 та додатковою угодою №10, укладеною 24.02.2015, таким чином господарський суд Тернопільської області дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про виникнення обов'язку з внесення орендної плати обрахованої за ставкою, передбаченою Методикою в новій редакції, лише після підписання 24.02.2015 додаткової угоди №10.

Орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною, а внесення постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати.

Колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції, що зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати у збільшеному розмірі, визначеному додатковою угодою №10 від 24.02.2015 про внесення змін до договору № 9-ЦМК від 12.12.2001, виникли 24.02.2015 - з моменту укладення відповідної додаткової угоди, а тому відсутні правові підстави для сплати відповідачем орендної плати в новому розмірі з часу подання позовної заяви у справі №14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), є не аргументованими та такими, що суперечать чинному законодавству.

Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом Тернопільської області дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, а постанова Львівського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.6 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 22.03.2016 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №921/724/15-г/6 скасувати.

Рішення від 22.10.2015 господарського суду Тернопільської області зі справи №921/724/15-г/6 залишити в силі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області 24 102,68 грн. судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.

Доручити господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази з урахуванням положень ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.С. Божок

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський