ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 920/1430/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Євсікова О.О., Картере В.І.розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.02.2016р.та рішеннягосподарського суду Сумської області від 10.11.2015р.у справі№920/1430/15 господарського суду Сумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного банку України простягнення 377234,06грн.за участю представників

позивача - Проскуряков Н.В., дов. від 26.07.2016р.;

відповідача - ОСОБА_7, договір №1295-р/16 від 26.02.2016р.;

третьої особи - Кривенко С.Г., дов. від 29.10.2015р. №18-02025/81854.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р., яка складається з суми заборгованості за кредитом та відсотків у розмірі 16054,19 Євро (374129,96 грн. в гривневому еквіваленті), а також, суми пені у розмірі 3104,10 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.11.2015 р. у справі №920/1430/15 (суддя Зражевський Ю.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2016р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Тарасова І.В.) позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 14917,11 Євро (347631,23 грн.) заборгованості по кредиту, 1137,08 Євро (26498,73 грн.) заборгованості по процентам та 3104,10 грн. пені та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в доход Держбюджету України 5658,51 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням та постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2016р. та рішення господарського суду Сумської області від 10.11.2015 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" у задоволенні позову повністю та стягнути з ньому судові витрати.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про необгрунтованість та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі позивача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2016р. колегією суддів у складі головуючого судді Владимиренко С.В., суддів: Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І., касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 було прийнято до провадження та призначено її розгляд у засіданні суду касаційної інстанції на 10.08.2016р.

За Розпорядженням в.о. Керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.08.2016р. №08.03-04/3276 у зв'язку з перебуванням судді Дунаєвської Н.Г. на лікарняному, відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №920/1430/15.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №920/1430/15 від 09.08.2016р., для розгляду даної справи у суді касаційної інстанції було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Владимиренко С.В., суддів: Євсіков О.О., Мележик Н.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.08.2016р. слухання справи №920/1430/15 було відкладено на 17.08.2016р., у зв'язку з нез'явленням у призначене судове засідання суду касаційної інстанції представника третьої особи та необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи.

За Розпорядженням в.о. Керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.08.2016р. №08.03-04/3363 у зв'язку з відпусткою судді Мележик Н.І., відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №920/1430/15.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №920/1430/15 від 15.08.2016р., для розгляду даної справи у суді касаційної інстанції було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Владимиренко С.В., суддів: Євсіков О.О., Картере В.І.

У судовому засіданні, що відбулось 17.08.2016р., розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладений кредитний договір №9СМБ/2008-АПЗ, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 60000 Євро. Строк кредитної лінії встановлено з 24.06.2008р. по 23.06.2023р. включно.

Судами також встановлено, що за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 24.06.2008р. та відповідно до умов договору, банк надав відповідачу транш відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) в розмірі 45000 євро під 14% річних, що підтверджується розпорядженням бухгалтерії від 26.06.2008р. та випискою про рух коштів на рахунку останнього.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок до графіку зменшення ліміту кредитування, зазначеного в додатку №1 до кредитного договору.

Нарахування процентів здійснюється банком щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно. Сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 28 числа по останній робочий день поточного місяця (п.п. 4.3 - 4.4 кредитного договору).

30.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Національним Банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р., за умовами якого Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними Договорами, внаслідок чого Дельта Банк змінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

Згідно п.1.7 даного договору перелік кредитних та забезпечувальних договорів, укладених Укрпромбанком з Боржниками, права вимоги за якими передані в заставу Національному банку України і забезпечують виконання Укрпромбанком Кредитних зобов'язань перед Національним Банком, та підлягають передачі на підставі цього договору, визначений у додатку №2 до договору.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови Харківського апеляційного господарського суду, судом було оглянуто оригінал даного додатку №2 до договору від 30.06.2010р. та долучено до матеріалів справи копію витягу з додатку №2 (а.с.234-235, т.1). При цьому, судом у відповідності до визначеної ст.101 Господарського процесуального кодексу України компетенції, надавши згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України належну правову оцінку наявним у матеріалам справи документам, встановлено, що права вимоги, які було передано позивачу згідно додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р. включали в себе і право вимоги виконання Фізичною-особою-підприємцем ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на викладене, доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що суди зазначили та оцінили документ, який відсутній у матеріалах справи, а саме - додаток №2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р. не знайшли свого підтвердження, а відтак, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції.

Відтак, судами встановлено, що внаслідок укладення зазначеного вище договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р. та за правилами, передбаченими ст.ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" набув статусу нового кредитора, в тому числі, і за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р., укладеним з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Підставою для виникнення спору у даній справі, стало порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань з погашення отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними та пені.

Разом з тим, судами також встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (як новим кредитором) та відповідачем, було укладено додатковий договір №1 від 25.10.2012р. до кредитного договору №9СМБ/2008-АПЗ, яким сторонами внесено зміни до кредитного договору, зокрема, і в частині сплати чергових платежів за кредитом та відсотків за ним. Так, позичальник зобов'язувався щомісячно до 10 числа місяця сплачувати по 336 Євро з останнім платежем 10.06.2013р.

Відповідно до п.4.6 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п.4.4 цього договору, проценти з розрахунку 22% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

У ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

У ч.ч.1, 2 ст.1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором невстановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, а заявником касаційної скарги підтверджується, що ФОП ОСОБА_4 сплачував позивачу грошові кошти за кредитним договором включно до 09.01.2015р. Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору, станом на 11.08.2015р. у ФОП ОСОБА_4 утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 16054,19 євро (374129,96 в гривневому еквіваленті) за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ від 24.06.2008р. з додатковим договором №1 до нього, яка складається з 14917,11 євро (347631,23 грн.) боргу за кредитом та 1137,08 євро (26498,73 грн.) нарахованих процентів за його несвоєчасне повернення та пені на суму 3104,10 грн. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача зазначених сум боргу за кредитом, відсотків за ним та пені.

При цьому, суд касаційної інстанції критично ставиться до доводів заявника касаційної скарги стосовно того, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем кредиту від ПАТ "Укрпромбанк", оскільки зазначене спростовується встановленими судами обставинами про які зазначено вище, а також поясненнями самого заявника, що містяться у касаційній скарзі (абз.5-6, стор. 2 касаційної скарги).

Доводи відповідача стосовно того, що у згаданому вище додатковому договорі №1 до кредитного договору №9СМБ/2008-АПЗ від 25.10.2012р., укладеному ПАТ "Дельта Банк" та ФОП ОСОБА_4, а саме в преамбулі міститься посилання на інший номер кредитного договору, право вимоги за яким позивач отримав на підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №2258, при наявності фактичної передачі права вимоги заборгованості відповідача за кредитним договором №9СМБ/2008-АПЗ, встановленого судом апеляційної інстанції під час здійснення аналізу додатку №2 до договору передачі активів та кредитних зобов'язань та при наявності прийняття відповідачем цього додаткового договору №1 до виконання, про що, як вже було зазначено вище, свідчать встановлені судами попередніх інстанцій обставини про оплату відповідачем позивачу коштів за кредитним договором до 09.01.2015р. включно, є помилковими. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що дані доводи не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів в якості підстави для зміни та/або скасування оскаржуваних судових актів, оскільки, як вже було зазначено вище, суд касаційної інстанції позбавлений правової можливості переоцінювати докази у справі, а матеріали справи не містять інших документів, які б свідчили, що між позивачем і відповідачем та/або ТОВ "Український промисловий банк" з відповідачем укладався інший кредитний договір ніж той, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у даній справі. При цьому, описка в назві номеру кредитного договору, зазначеного в преамбулі додаткового договору №1 при наявності встановленого судами зі здійсненого аналізу цієї додаткової угоди №1 зазначення вірного номеру кредитного договору як в назві, так і в тексті цієї додаткової угоди №1, не може свідчити про відсутність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем та необхідність його належного виконання, достовірність існування якого встановлена судами на підставі здійсненого аналізу поданих сторонами доказів у відповідності до вимог ст.ст.32,34 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо підвідомчості даного спору господарським судам України. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України у постанові від 21.10.2015р. у справі №6-831цс15. Тоді як згідно положень ст.11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у його постанові, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано вірну юридичну оцінку, норми права застосовані вірно, а доводи викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів. Відтак, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2016р. у справі №920/1430/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О.Євсіков

В.І.Картере