ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 914/3143/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен"на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Львівської області 29.03.2016 Львівського апеляційного господарського суду 23.05.2016за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен"на дії Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиціїу справі№ 914/3143/13Господарського судуЛьвівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен"прозвернення стягнення на предмет іпотекиу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Ковалевський Р.В.;- відповідача - ВДВС Саміла І.М.; Шнир О.Б.; повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

18.12.2015 Товариство обмеженою відповідальністю - фірма "Габен" звернулося до Господарського суду Львівської області із скаргою на дії Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якій просив:

- визнати неправомірними дії Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо передачі 02.11.2015 майна на реалізацію у виконавчому провадженні № 42546950 з виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/3143/13 від 19.12.2013 без проведення його оцінки;

- зобов'язати Сихівський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції провести оцінку нежитлових приміщень, позначених на плані літерою 8-1, 8-2, 8-3, 8-4, загальною площею 70, 1 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 110, в порядку встановленому ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" і лише після такої оцінки проводити його реалізацію.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.03.2016 у справі № 914/3143/13 (суддя Петрашко М.М.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (колегія суддів у складі: Мирутенко О.Л.- головуючий суддя, судді Кузь В.Л., Якімець Г.Г.), у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Габен" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 914/3143/13, та прийняти нове рішення, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен" на дії Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 914/3143/13 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Обгрунтовуючи підстави звернення із скаргою на дії Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Габен" посилалося, зокрема, на те, що державним виконавцем, в порушення вимог ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", п. 1 розділу 2 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 14.04.2014 та п.п.4 п.2 розділу 2 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, не було вжито заходів щодо проведення оцінки описаного та арештованого майна та не було залучено суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки такого майна.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі № 914/3143/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013, позов задоволено частково; звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 69/3 від 18.08.2009, а саме на нежитлові приміщення позначені на плані літерою 8-1, 8-2, 8-3, 8-4, загальною площею 70,1 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 110, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі "Габен" на праві власності, на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/91 від 28.07.2011, укладеним в рамках генерального кредитного договору № 69 від 22.12.2006, в сумі 133 479, 45 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 066 901, 26 грн. (відповідно до курсу НБУ станом на 07.10.2013 - 7, 9930 грн. за 1 дол. США); спосіб реалізації предмета іпотеки визначено шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною в сумі 1 039 200, 00 грн.; відстрочено виконання даного рішення на 10 місяців.

19.12.2013 на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду України від 16.12.2013 видано судовий наказ про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 у справі № 914/3143/13 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 у справі № 914/3143/13 в частині задоволення заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 на 10 місяців; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі "Габен" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі № 914/3143/13; в іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 у справі № 914/3143/13 залишено без змін.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Нормами ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, наказів господарських судів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 20.03.2014 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу про звернення стягнення на предмет іпотеки.

15.08.2014 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного ВП №41408465 про стягнення коштів із Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен".

30.07.2015 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції складено акт опису й арешту майна, яким описано вищезгадані нежитлові приміщення боржника.

30.07.2015 державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції листом повідомив боржника, що описане майно буде передано для реалізації через систему електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ) за початковою ціною 1 039 200,00 грн.

02.11.2015 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на адресу Головного територіального управління юстиції у Львівській області скеровано заяву щодо реалізації арештованого майна № 20982.

Доказів того, що боржник чи стягувач заперечували під час виконавчого провадження проти початкової ціни встановленої у рішенні Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі №914/3143/13 і про яку державний виконавець повідомив у супровідному листі, сторонами не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Разом з тим, у ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Пунктом 5 розділу 3 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014 (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) передбачено, що підготовка, організація та проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" при підготовці до проведення прилюдних торгів початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України "Про іпотеку" й у ній потрібно зазначити, зокрема, початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-969цс16).

Відповідно до положень пп. 4.3.6 п. 4.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, державний виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна.

З правового аналізу зазначених норм чинного законодавства слідує, що визначення вартості та оцінка майна, на підставі ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності відбувається в тому випадку, коли іпотекодавець з іпотекодержателем не досягли згоди щодо визначення вартості майна або коли ціна продажу предмета іпотеки в рішенні суду не встановлена.

Враховуючи наведене, оскільки законодавством встановлено пріоритет норм Закону України "Про іпотеку" при здійсненні реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торів у виконавчому провадженні, в рішенні Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі № 914/3143/13 відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації; державним виконавцем передано майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням; з огляду на те, що доказів того, що боржник чи стягувач заперечували під час виконавчого провадження проти початкової ціни встановленої у рішенні Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі №914/3143/13 сторонами не надано; суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги на дії Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 6-1205цс15 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; як вбачається із постанови Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 6-1205цс15, Верховний Суд України зробив висновок щодо застосування частини шостої статті 38 та статті 39 Закону України "Про іпотеку" під час розгляду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в той час як у даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "Габен" оскаржуються дії органів Державної виконавчої служби в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Всі інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують зроблених судами попередніх інстанцій висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи викладене, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 914/3143/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА