ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 913/53/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А.(доповідач), суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"на рішення та на постановуГосподарського суду Луганської області від 07.09.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016у справі№ 913/53/15Господарського суду Луганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"доУправління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській областіпростягнення 1099871,92 грнта за зустрічним позовомУправління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"провизнання припиненими зобов'язань за кредитним договором №14/13-Ю, укладеним 12.10.2013 між ПАТ "Брокбізнесбанк" та Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, шляхом зарахуванняза участю представників (за первісним позовом):

позивача: Вовчук М.В., дов. від 01.08.2016;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

в засіданні суду 10.08.2016 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 17.08.2016

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі №913/53/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Старкова Г.М., судді - Вінніков С.В., Голенко І.П.) у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді - Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.) рішення Господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі №913/53/15 за первісним позовом скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 651 200,00 грн, по процентах за користування кредитом в сумі 154 570,79 грн, 3% річних за прострочення сплати кредиту в сумі 12 444,17 грн, 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 2 092,69 грн, інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту в сумі 104 561,24 грн, інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 18 437,09 грн, пені за прострочення сплати кредиту в сумі 550,84 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 138,48 грн та в цій частині прийнято нове рішення, яким зазначені вимоги задоволено.

Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Брокбізнесбанк" до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України ву Луганській області про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 651 200,00 грн припинено.

В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі № 913/53/15 за первісним позовом залишено без змін.

Рішення Господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі № 913/53/15 за зустрічним позовом скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором від 12.10.2013 № 14/13-Ю, шляхом зарахування на суму 651 200,00 грн кредиту та в цій частині прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором від 12.10.2013 № 14/13-Ю, шляхом зарахування, на суму 651 200,00 грн кредиту. Суд визнав припиненими, шляхом зарахування, зобов'язання Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, за кредитним договором від 12.10.2013 № 14/13-Ю в сумі 651 200,00 грн по кредиту. В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі №913/53/15 за зустрічним позовом залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а саме - в частині первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 1 099 871,92 грн і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; в частині зустрічного позову - про визнання припиненим зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування на суму 651 200,00 грн, в позовних вимогах відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області надало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що на момент звернення ПАТ "Брокбізнесбанк" до суду, борг перед банком був відсутній, а тому звернення з первісним позовом є безпідставним.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 01.08.2012 між сторонами укладений договір № 52531 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Між ПАТ "Брокбізнесбанк" (Банк) та Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області (Позичальник) 12.10.2013 укладений кредитний договір №14/13-Ю, за умовами якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), на умовах, визначених цим договором. Кредит надається в сумі 976800,00грн. Строк користування (термін повернення) кредиту до 10.10.2014 включно. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 19% річних. Кредит надається Позичальнику для придбання транспортних засобів.

Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі процентної ставки, що вказана в п. 1.4 цього договору. Проценти нараховуються у валюті кредиту, вказаної в п.1.2 цього договору на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом (п. 2.8 договору).

За умовами п. п. 2.9, 2.10 договору, нарахування процентів за користування здійснюється щомісяця; проценти Позичальник сплачує щомісяця до 7-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у т.ч. дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Всі платежі за цим договором (погашення кредиту, процентів, неустойки, пені, штрафів та інші платежі, визначені цим договором, за виключенням комісії, визначеної п.2.5 цього договору) Позичальник здійснює виключно на рахунок в АТ "Брокбізнесбанк" з обов'язковим призначенням платежу: "Погашення заборгованості за кредитним договором № 14/13-Ю від 12.10.2013р., без ПДВ". Після зарахування грошових коштів за платежами, зазначеними в абз.1 п.2.11 цього договору Банк самостійно розподіляє такі грошові кошти в черговості, визначеній в п. 2.13 цього договору на відповідні рахунки(п. 2.11 договору).

Моментом (днем) повернення суми кредиту, його частини, процентів, неустойки, пені, штрафів та інших платежів, визначених цим договором вважається день зарахування на відповідні рахунки Банку у відповідності до п. 2.11 та п. 2.13 договору (п. 2.12 договору).

Банк має право скористатися своїм правом договірного списання заборгованості за цим договором, а також неустойок, пені, штрафів, інших грошових зобов'язань передбачених цим договором з будь-яких рахунків Позичальника, відкритих в АТ "Брокбізнесбанк" (п.3.1.4 договору).

Позичальник зобов'язався: здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати проценти, сплачувати інші грошові зобов'язання за цим договором, виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим договором(п. 4.2.1 договору).

За умовами п. 4.2.5 договору, окрім іншого, Позичальник зобов'язався для здійснення перевірки цільового використання кредиту; наявності, умов зберігання та стану майна, оформленого в заставу; аналізу фінансового стану, платоспроможності та кредитоспроможності Позичальника, надавати Банку всі необхідні документи, які підготовлені та оформлені у відповідності з нормами бухгалтерського обліку в Україні, засвідчені підписами керівника та головного бухгалтера (особами, які виконують їх обов'язки), відбитками печатки Позичальника, зокрема:

а) щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (в тому числі баланс (форму №1), звіт про фінансові результати (форму №2);

б) щорічно до 20 лютого наступного за звітним роком надавати Банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю Позичальника у звітному році (в тому числі баланс (форму №1), звіт про фінансові результати (форму №2), звіт про рух грошових коштів (форма №3);

в) щоквартально до 7 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Банку довідки (або завірені банками виписки) з інших банків, в яких у Позичальника відкриті поточні рахунки та/або існує кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, процентам та штрафним санкціям) за попередній квартал;

г) щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Банку розшифровку дебіторів та кредиторів за встановленою банком формою;

д) щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Банку розшифровку основних засобів за встановленою Банком формою, тощо.

За порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань позичальника, Банк має право нараховувати Позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Для розрахунку пені використовується фактична кількість днів у місяці та році (п. 6.1 договору).

За умовами п.6.3 договору, Банк має право нараховувати Позичальнику, а Позичальник, у разі нарахування Банком, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог цього договору, зокрема, за порушення п. 4.2.5 штраф у сумі 1 000,00 грн за кожний випадок.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).

Суди встановили, що свої зобов'язання за кредитним договором Банком виконані у повному обсязі.

28.02.2014 на підставі Постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 "Про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.02.2014 № 9 "Про виведення банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з 03.03.2014 по 02.06.2014 введено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ "Брокбізнесбанк". Рішенням від 03.06.2014 №42 продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ "Брокбізнесбанк" з 03.06.2014 до дня отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" АТ "Брокбізнесбанк".

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, з метою виконання зобов'язань за кредитним договором, через систему "Клієнт-Банк" направило позивачу платіжні доручення: № 1528 від 03.03.2014 на суму 10508,40 грн (сплата відсотків за користування кредитом за період 31.01.2014 - 27.02.2014), № 1550 від 04.03.2014 на суму 52488,57 грн (погашення заборгованості за кредитним договором), № 1551 від 04.03.2014 на суму 285,00 грн (погашення заборгованості за кредитним договором), № 1552 від 04.03.2014 на суму 61663,38грн (погашення заборгованості за кредитним договором), № 1553 від 04.03.2014 на суму 15,15 грн (погашення заборгованості за кредитним договором), № 2723 від 08.04.2014 на суму 10190,00 грн (погашення заборгованості за кредитним договором), № 2724 від 08.04.2014 на суму 122684,38 грн (погашення заборгованості за кредитним договором), №2725 від 08.04.2014 на суму 154990,98 грн (погашення заборгованості за кредитним договором), № 2726 від 08.04.2014 на суму 221013,97 грн (погашення заборгованості за кредитним договором), № 2727 від 08.04.2014 на суму 450,00 грн (погашення заборгованості за кредитним договором).

Листами від 30.03.2014 № 12/5-758, від 28.04.2014 № 14/5-1401/Бл Управління зверталось до Банку з проханням виконати платіжні доручення та перерахувати витрати за відсотками за користування кредитом, однак виконання платіжних доручень з перерахування коштів в рахунок погашення зобов'язань за кредитним договором Банком здійснено не було.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 № 45, починаючи з 11.06.2014 в АТ "Брокбізнесбанк" розпочато процедуру ліквідації.

Суд першої інстанції зазначив, що 07.05.2014 від Управління до Банку надійшла заява про припинення зобов'язання за кредитним договором на суму 651 200,00 грн шляхом зарахування зустрічних вимог, проте проведення заліку здійснено не було.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що оскільки зазначена вище заява надійшла в період знаходження Банку у стані тимчасової адміністрації, тому Банк міг проводити залік зустрічних однорідних вимог за певним обмеженням, передбаченим ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ЦК України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісних та зустрічних позовів.

При цьому, суд виходив з того, що Управління, надаючи Банку платіжні доручення, фактично виконало зобов'язання з повернення суми заборгованості за кредитом на суму 623781,43 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 10508,40 грн (всього на суму 634289,83 грн) у відповідності до п. 2.12 кредитного договору № 14/13-Ю, за яким моментом повернення кредиту вважається день зарахування грошових коштів на відповідні рахунки Банку. Таке виконання також узгоджується з положеннями п. 6.1 укладеного між сторонами договору від 01.08.2012 № 52531 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування, за яким сторонами погоджено процедуру договірного списання коштів, яка застосовується у випадку необхідності списання грошових коштів з рахунку Банка на свої ж рахунки.

За таких обставин, зобов'язання були виконані не заліком зустрічних позовних вимог, а безпосередньою сплатою грошових коштів на рахунок, який був відкритий в рамках договору про надання кредиту, на загальну суму 634289,83 грн, в зв'язку з чим, станом на день звернення Банку з позовом до суду заборгованість Управління не існувала, що відповідає положенням ст. 599 ЦК України, за якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому позовні вимоги в цій частині за первісним позовом та за зустрічним (щодо припинення зобов'язання шляхом його зарахування) є безпідставними та задоволенню не підлягають.

При цьому, місцевим господарським судом зауважено, що невиконання Банком договірного списання грошових коштів з одного рахунку Управління на інший розцінено судом, як надмірне використання своїх прав, оскільки така відмова ним здійснена з посиланням на факт введення тимчасової адміністрації, хоча здійснення договірного списання не заборонене законом.

Що стосується первісних вимог щодо стягнення з відповідача штрафів за невиконання умов п. 4.2.5 кредитного договору та за порушення умов п. 1.2.2 договору застави (договір застави від 12.10.2013 № 17/13-ЗЮ, укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 14/13-Ю), то суд першої інстанції, зважаючи на положення ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 11, 13, 14 Закону України "Про бухгалтерську звітність та фінанси в Україні", а також враховуючи, що Управління зареєстроване та перебуває на території Луганської області і практично більшість документації залишилась в приміщенні в м. Луганськ та вивести її не було можливості (знаходилась у захопленому приміщенні) зазначив наступне.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності та інших.

В даному випадку, Банк стягує з Управління штраф за неподання документів фінансової звітності та незважаючи на те, що умовами кредитного договору та договору застави передбачені такі дії Банку, проте у позивача відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем п. 4.2.5 кредитного договору, та п. 1.2.2 договору застави з огляду на наведене вище.

Крім того, зі змісту ст. 2, 17, 19 Закону України "Про банки та банківську діяльність"", п.2 ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що з моменту прийняття Національним Банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку (11.06.2014) АТ "Брокбізнесбанк" втратив право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування штрафних санкцій та процентів за всіма кредитними договорами, а тому, з урахуванням Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", в задоволенні вимог про стягнення з Управління вищевказаних штрафів суд відмовив.

Апеляційний господарський суд, при перегляді рішення суду першої інстанції дійшов висновку, що рішення підлягає частковому скасуванню.

При цьому, суд погодився з доводами місцевого господарського суду, що з введенням тимчасової адміністрації в Банку, було запроваджено особливий режим діяльності банківської установи, а тому невиконання Банком платіжних доручень Управління про перерахування коштів з поточних рахунків, відкритих в Банку на погашення заборгованості за кредитним договором, які надані після введення тимчасової адміністрації в банку, є правомірною.

Проте, суд не погодився з висновками суду першої інстанції, що Управління, надаючи Банку платіжні доручення, фактично виконало зобов'язання з повернення суми заборгованості за кредитом на суму 623781,43 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 10508,40 грн (всього на суму 634289,83 грн) у відповідності до п. 2.12 кредитного договору № 14/13-Ю, за яким моментом повернення кредиту вважається день зарахування грошових коштів на відповідні рахунки Банку.

Враховуючи неможливість проведення Банком, який знаходиться в процедурі тимчасової адміністрації, активних операцій з рахунків клієнтів Банку, а також приписи ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", за змістом якої переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача, суд апеляційної інстанції не погодився з позицією Управління та висновком суду першої інстанції, що подання платіжних документів на виконання зобов'язань є фактом виконання зобов'язань.

Договірне списання заборгованості за умовами п. 3.1.4 кредитного договору, є правом Банку, а не його обов'язком. Крім того, на списання Банком коштів з рахунку клієнта Банку в період тимчасової адміністрації також розповсюджуються приписи п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На підставі ч. 5 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.05.2015 № 103 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Брокбізнесбанк" на 1 рік до 10.06.2016 включно.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура ліквідації банківської установи регулюється нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Листом від 28.10.2014 № 7/2743-кр Банк повідомив Управління, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення від 16.10.2014 №226/4 щодо затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Брокбізнесбанк", згідно якого грошові вимоги Управління до Банку акцептовані в сумі 749 206,30 грн.

Заявами від 07.05.2015 № 14/1-591/Ос та від 07.05.2015 № 14/1-589/Ос, Управління звернулося до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою про припинення зобов'язань Управління за кредитним договором № 14/13-Ю на суму 651 200,00 грн (сума кредиту), враховуючи наявність акцептованих Банком грошових вимог Управління в сумі 749 206,30 грн, шляхом зарахування зустрічних вимог, однак, проведення заліку здійснено не було.

На відміну від суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вірно встановив, що Управління заявило про зарахування зустрічних вимог 07.05.2015 в ході ліквідаційної процедури Банку, а тому на час звернення з такими заявами діюче законодавство не передбачало прямої заборони проведення зарахування вимог в процедурі ліквідації банківської установи та не надавало і прямого дозволу.

За змістом ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Для зарахування зустрічних вимог достатньо заяви однієї із сторін зобов'язання.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 № 629-VIII внесені зміни до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шляхом доповнення ч. 2 ст. 46 пунктом 8 (набрав чинності з 12.08.2015).

За змістом п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції зазначених змін, забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Заявами від 03.09.2015 № 14/1-1269/Ос та від 03.09.2015 № 14/1-1268/Ос, в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 № 629-VIII, Управління звернулось до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою про припинення зобов'язань Управління за кредитним договором № 14/13-Ю на суму 651200,00грн (сума кредиту), враховуючи наявність акцептованих Банком грошових вимог Управління в сумі 749 206,30 грн, шляхом зарахування зустрічних вимог.

Частиною 6 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що відносини, які склалися між сторонами відповідають передумовам, визначеним Законом для проведення зарахування зустрічних вимог, а тому в зв'язку з проведенням заліку після порушення провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 651 200,00 грн підлягає припиненню на підставі ст. 80 п. 1-1 ГПК України.

Втім, Управлінням Державної служби охорони, при зверненні до суду з зустрічним позовом, не визначено конкретного розміру зобов'язань, які на його думку мають бути визнані припиненими, шляхом зарахування, тому вимоги позивача за зустрічним позовом є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 651200,00 грн кредиту, оскільки розмір зобов'язань Управління за кредитним договором є більшим.

Відповідно до ст. 1048, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт наявності заборгованості Управління, станом на 27.02.2015, за кредитним договором № 14/13-Ю по процентах за користування кредитом на суму 154 570,79 грн судом апеляційної інстанції досліджений та встановлений, а тому вимоги Банку про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 154 570,79 грн є обґрунтованими.

На підставі п.п. 6.1, 6.4 кредитного договору, за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором Банком нараховані до стягнення пеня в сумі 109 655,85 грн за прострочення сплати кредиту за період з 26.03.2014 по 26.02.2015 та 18700,09 грн пені за прострочення сплати процентів за період з 08.03.2014 по 26.02.2015.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність застосування до вимог про стягнення пені положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" введено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII, за змістом ч. 1 ст. 1 якого, періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті, територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовано населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

В подальшому, на виконання вимог абз. 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Сєвєродонецьк Луганської області та місто Луганськ місцезнаходженням Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області, що є місцезнаходженням Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства місто Луганськ та місто Сєвєродонецьк Луганської області місто Сєвєродонецьк Луганської області є частиною території України, тимчасово окупованої незаконними терористичними збройними формуваннями, де триває антитерористична операція. Ці фактичні дані доказами не спростовано і визнано такими, що відповідають дійсності.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанови від 27.01.2016 у справі № 910/12492/15 та від 03.02.2016 у справі № 910/12274/15).

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (ст.11 наведеного Закону).

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 109 105,01 грн за прострочення сплати кредиту за період з 14.04.2014 по 26.02.2015, та пені в сумі 18561,61 грн за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 14.04.2014 по 26.02.2015 не підлягають задоволенню.

Правомірно нарахованою позивачем є пеня в сумі 550,84 грн за прострочення сплати кредиту за період з 26.03.2014 по 13.04.2014 включно, та пеня в сумі 138,48 грн за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 08.03.2014 по 13.04.2014 включно.

Відносно нарахованих Банком 12 444,17 грн 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 26.03.2014 по 26.02.2015, 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 08.03.2014 по 26.02.2015 в сумі 2 092,69 грн, інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту за період з 01.04.2014р. по 31.01.2015 в сумі 104 561,24 грн, 18 437,09 грн інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за період з 01.03.2014 по 31.01.2015, то апеляційний господарський суд, задовольняючи такі вимоги виходив з положень ст. 625 ЦК України та, перевіривши розрахунок таких вимог дійшов висновку про їх обґрунтованість, з чим колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі №913/53/15 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА